У червні цього року головою політради Української Галицької партії стала 23-річна Ірина Моряк. Енергійна, відповідальна, живе роботою – так її характеризують однопартійці. За три місяці на посаді Ірина показала успішну роботу. Як їй це вдається, коли усе встигає та як йшла до такої політичної кар’єри – Ірина розповіла LMN.
Як вам в такі молоді роки вдалося досягнути успішної кар’єри?
– Для мене партія та команда УГП – це швидше родина, ніж робота. Я щодня поряд з цими людьми з 2015 року. Тоді у 19 років почала працювати у виборчій кампанії до Львівської міськради – відповідала за членів ДВК і спостерігачів. А в день виборів – ще й за паралельний підрахунок голосів. Після перемоги на виборах партієць Андрій Кавчук сформував групу “Юристи Галицькі” – разом з колегами супроводжувала роботу депутатів у міській раді. УГП там має францію – найменшу, але дуже дієву, “зубасту”. Туди входить Мирослав Данилків, Тарас Чолій, Юлія Гвоздович та Ігор Дякович. З Ігорем працювали над прозорістю використання коштів у школах, електронною чергою, питанням заборони готівкових коштів у школах, безпекою та охороною в навчальних закладах.
Для мене це тоді було щось невідоме, дуже класна команда якісних людей. Коли зрозуміла їх основні цінності та фундаментальні речі, вступила у партію.
У 2018 році політрада УГП призначила мене керівником секретаріату партії. За цей рік нам вдалося реалізувати 260 подій, активну мовну ініціативу #Геть_від_Москви, Центри громади у Жидачеві і Підволочиську, ініціативу “Збережемо Дністер”. Також працювали над стратегією “Львів, дружній до дітей”, припиненням забудови на Цитаделі, ефективною діяльністю Центру підтримки фермерства, Школою громадського бюджету, кампанією з покращення умов у пологових будинках, діяльністю “АРТу”.
Чим вас привабила партія?
– Ми – християнсько-демократична модерна партія, проєвропейська та проукраїнська. Така своя партія, яка тут на місці будує країну. Багато працюємо з освітнім середовищем. Просимо експертів, аби пропонували свої ініціативи, щоби їх можна було впровадити у життя.
Також виступаємо, аби малий та середній бізнес був захищений у своїх правах. В УГП я координувала чотири експертні групи – освітня, економіки, місцевого самоврядування та медичну. У кожній з них ми аналізували проблематику, яка турбує людей. Приймали рішення, як можна вирішити різні питання. Я завжди хотіла бути корисною своїй громаді – тут себе реалізувала.
Як ваш стрімкий кар’єрний ріст сприйняли рідні та друзі?
– Вони знають, що це великий досвід та великий виклик. Усі сприйняли з розумінням, бо останніх чотири роки я – в активному громадському секторі. Мало уваги приділяють родинним речам – і мені ніхто у цьому не дорікає. Це не моя робота, це моє життя. Щодня працюю по 16-18 годин і не виснажуюся. Люблю спілкуватися та творити, вирішувати проблеми.
Багато колег та друзів працюють поряд зі мною – у нас немає вертикалей, ієрархії, лише горизонтальна співпраця. Ми один одного чуємо та розуміємо.
У вас в родині були політики? Вам це передалося на генетичному рівні?
– Ні, не було. Я за своїм фахом юрист. Завжди тяжіла до ідеї цінності та справедливості, поваги один до одного, рівних можливостей – сільська чи міська ти людина. Була активна у шкільні та студентські роки у питаннях, що стосувалися захисту людських прав.
Брала участь у різних олімпіадах. Найцікавішим предметом було правознавство – здобула перше місце на районному рівні та п’яте місце на обласному. Сільська школа дещо відрізняється від міської, тому було серйозним викликом йти вчитися на правознавця. Якісний політик має розуміти верховенство права, правила процедури, законодавчу діяльність та законотворчість. Має усвідомлювати, що можна, що дозволено, що заборонено – і як воно все співіснує на законодавчому рівні.
А з якою несправедливість зустрічалися у житті?
– Уже навчання у школі мало моменти несправедливості. До прикладу, ставлення до вчительських дітей та звичайних. Першим свідомо завищували оцінки. Для мене це було викликом. Я була відверта та пряма – постійно про це говорила. Я добре вчилася, багато читала. Для мене книжки – це пошук ідей, вирішення проблем. У дев’ятому класі йшла на відзнаку. Усі предмети здали на відмінно, лише з інформатики мені поставили «9». Через оцей факультативний предмет не дали відзнаки. Я залишила школу, вступила у приватний правничий ліцей. Там було складно. За якістю навчання – зовсім інший рівень. У нас була сильна здорова конкуренція. Одразу поставила собі за ціль вчитися. Пішла на репетиторство з англійської, української мови, фізики та математики – вчилася день та ніч. Через півроку вийшла на перші позиції. Звідси винесла урок: багато працювати – отримаєш результати. Так і по житті.
Чи в політиці здорова конкуренція?
– На жаль, не зовсім здорова. Нам потрібно підвищувати політичну культуру, робити політику сучасною, прозорою та чесною. Говорити правду та не казати брехні, не красти – це запорука здорової політики. Щодня ми бачимо маніпулювання інформацією, викривлення фактів, “чорні” технології. Живемо в епоху постправди, де важко зрозуміти, що біле, а що чорне.
Відбулося перезавантаження влади. Як оцінюєте перші зміни?
– Розпуск ЦВК сприймаю як політичну розправу, для цього не було достатньо підстав.
Є позитивні моменти. Зміни в освіти – гроші ходять за дитиною – ефективне рішення. В УГП вітаємо новопризначену міністерку Ганну Новосад. Також підтримуємо питання ринку землі – УГП ще три роки тому виступали за поетапний перехід нього. Він потрібен, але цивілізований.
Як повинен виглядати ідеальний політик?
– Має бути компетентний, знати, що робити, мати навички менеджменту. Якщо ти хочеш заробляти – йдеш у бізнес. Якщо хочеш творити, змінювати – у політику. Головне не переплутати.
Якою себе бачити у подальшій політиці?
– Я не амбітна людина – не тяжію до посад. На кожному місці розумію свою роль. Теперішня посада – це виклик, адже не думаю про себе саму, а про розвиток команди. Сама можу зробити дуже багато, але команда може змінити все. Я – людина команди.
Інколи від колишніх депутатів чую, що відійшли від політики, бо втомилися від неї. Така діяльність виснажує?
– Насправді, це велика відповідальність. Маєш чітко усвідомити, для чого ти це робиш? Навіщо? Коли приходить розуміння, ти нормально працюєш. Буває, що людина пішла у політику, але не зрозуміла цілі, мети, не отримує драйву. Кожен має робити те, що вміє. Можливо, ці люди були не на своєму місці.
Як ви відпочиваєте?
– З командою. Торік не була у відпусті взагалі. У 2017 році – вісім днів. При курсах та навчанні працюю. Завжди готова до нової роботи. Відпочиваю на крутих сесіях, зустрічах, семінарах. Мене це надихає.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
