«Кліща потрібно видалити в першу добу»: Ольга Богомолець пояснила, як уберегтися від хвороби Лайма

У травні небезпека може ховатися не лише в лісі, а й біля дому. Кліщі здатні переносити хворобу Лайма, яка без вчасного лікування може спричинити серйозні ускладнення. Як правильно діяти після укусу, чи варто мазати кліща олією та коли потрібно приймати антибіотики – в етері «Львівської мануфактури новин» розповіла професорка Української військової медичної академії, докторка медичних і філософських наук Ольга Богомолець.

Постараюсь дати максимально практичні поради як мама чотирьох дітей і як лікар, який щороку видаляє кліщів і близьким людям, і пацієнтам. Інколи люди навіть плутають кліща з родимкою, коли він уже набрався крові й став сіро-коричневим. Перше що потрібно знати: в Україні немає жодного регіону, вільного від ризику зараження хворобою Лайма. Це стосується і сходу, і заходу, і центру країни. Саме тому до кліщів треба ставитися дуже серйозно. Якщо дитина або дорослий іде туди, де є висока трава, дерева чи кущі, потрібно максимально закривати тіло. На голові має бути головний убір, бажано з полями або капюшоном. Комірець має бути застібнутий, рукави закриті, а дітям бажано заправляти штани у шкарпетки чи взуття.

Після прогулянки дуже важливо не лягати у цьому одязі на диван чи ліжко. Одяг потрібно витрусити за дверима, зняти його і піти в душ, щоб оглянути тіло. Це найкраща профілактика тому що, якщо кліщ ще не присмоктався, він не становить небезпеки.

Звісно, можна звернутися до лікаря, якщо він поруч і ви впевнені, що вам допоможуть. Але дуже важливо навчитися видаляти кліща самостійно, тому що тут вирішальну роль відіграє час. Якщо кліща видалити швидко, ризик зараження бореліозом або хворобою Лайма зменшується в десятки разів.

Олію наливати не потрібно. Не треба також брискати кліща антисептиками, підпалювати чи “смажити”. Його потрібно просто якнайшвидше видалити зі шкіри. Перед цим бажано сфотографувати місце укусу і записати дату та час. Найкраще використовувати спеціальну виделочку для видалення кліщів, яку можна купити в аптеці. Вона має два зубчики, які підводяться під кліща. Дуже важливо не смикати його різко вгору. Кліща потрібно повільно розхитувати і легенько прокручувати. Головне видалити його разом із головкою і не розчавити тільце. Якщо спеціального інструмента немає, можна взяти звичайну візитку, вирізати маленький куточок і обережно підсунути її під кліща, поступово піднімаючи його.

Тут важливо запам’ятати три цифри: 36, 72 і 30.

36 годин – це той час, коли кліщ уже присмоктався, але ризик зараження ще нижчий. Тому кліща бажано видалити в першу добу, максимум упродовж 36 годин.

72 години – це межа, після якої вже немає сенсу профілактично приймати доксициклін. Доксициклін – це антибіотик, який використовують для профілактики хвороби Лайма.

Є міжнародні протоколи, які підтверджують, що одноразовий прийом 200 мг доксицикліну знижує ризик розвитку хвороби.

Третя цифра – 30 днів. Саме стільки триває потенційний інкубаційний період. У цей час потрібно уважно спостерігати за місцем укусу. Якщо з’являється почервоніння, яке збільшується, це може бути еритема, одна з головних ознак хвороби Лайма.

Ні, це не принципово. Негативний аналіз кліща не гарантує, що він не був переносником інфекції. І навпаки, позитивний аналіз не означає, що людина точно захворіла. Для лікарів головне – клінічні прояви. Навіть якщо людина не бачила кліща, він міг вкусити, відпасти, а через певний час з’являться симптоми хвороби Лайма. Лікування потрібно починати якомога раніше, тому що ускладнення можуть бути дуже важкими і люди потім лікуються роками.

Батьки мають обов’язково щодня оглядати дітей, особливо після прогулянок. Кліщі люблять ділянки паху, пахви, складки шкіри, місця, які не одразу помітні. Найкраще після прогулянки витрусити одяг дитини, оглянути її і за потреби одразу видалити кліща. Дуже важливо не панікувати. Дитина не повинна лякатися. Треба спокійно сказати: «Не переживай, зараз усе зробимо». Навіть якщо після видалення залишились щелепки, це не катастрофа. Потрібно продезінфікувати місце укусу, сфотографувати його, записати дату і надалі спостерігати за станом шкіри.