регіональні новини
Написати нам
15 Березень, 15:51
logo-black

Наталія ван Доеверен: «Навіть найбільш законослухняна людина може перейти комусь дорогу і нажити собі ворогів»

 

Понад два роки тому львівську лікарку Наталію ван Доеверен звинуватили у хабарництві. Вона запевняє, що зробили це безпідставно, і досі в судах доводить свою правоту. За цей час отримала неабиякий досвід, і тепер й сама допомагає тим, хто потрапив у схожу ситуацію.

Наталія працює головною лікаркою Шпиталю ім. Андрея Шептицького у Львові. Вона акушер-гінеколог, очолила заклад у серпні 2017-го.

 

«Ви знаєте, я досі переконана, що сюди, у шпиталь, мене привів Господь і зробив це силоміць, як малу дитину відводить від небезпеки мама», — Наталія запрошує у свій кабінет. Просить вибачення, що змусила чекати. Щойно мала нараду.

 

Перейшли сюди одразу після роботи у Львівській обласній клінічній лікарні?

Так. На цьому наполягли мої діти і чоловік. Хотіли, щоб я працювала на розвиток і не зациклювалася на минулому.

В обласній лікарні я працювала з 2011 року на посаді першого заступника головного лікаря з медичної частини. На той час у мене вже було три освіти, досвід роботи в двох міністерствах. Також я працювала від України в комісії з питань євроінтеграції в Брюсселі. Мене скерували туди за президенства Віктора Ющенка від Міністерства регіонального розвитку і будівництва. Я балотувалася до міськради, очолювала політичний блок. Впевнена, це дуже не подобалося керівництву лікарні. Мене хотіли позбутися.

В серпні 2016 року прийшов лист із міністерства про нагородження мене і ще трьох лікарів орденами «За мужність» за нашу допомогу пораненим в один із найгарячіший днів Революції Гідності — 20 лютого 2014 року. Уявіть, керівник лікарні порадив мені відмовитися від нагороди. Навіть не виніс це питання на погодження колективу. Це зробив очільник ЛОДА.

А за кілька днів до нагородження мене затримали за підозрою у хабарництві. Ця справа була абсолютно сфабрикована. Кошти знайшли не в моєму кабінеті, а в іншому місці лікарні. Питання, як вони туди потрапили? Оце й доводимо в межах судового розслідування. Навіть більше, у той час, коли це все трапилося, я була спікером на міжнародному форумі з питань медичного туризму, вела панельну дискусію. Свідками цього було 450 людей.

Це також сталося за кілька днів до мого отримання ступеня доктора філософії.

Мене відсторонили на тривалий час від роботи. Маючи пропозиції інших посад, я відмовлялася переходити будь-куди. Бо ж розуміла, що нічого не зробила поганого. Зрештою, суд поновив мене на посаді. Та я вирішила вже ж піти звідти.

Зараз я домагаюся, щоби Львівська обласна прокуратура визнала мене потерпілою стороною у справі про хабарництво. Відповідну ухвалу суд виніс 1 лютого 2019 року. Але прокуратура оскаржила документ і передала його Апеляційному суду. Вона не має права трактувати ухвали суду. Та прокурори чомусь вирішили, що вони над законом і над судовою владою. Останнім часом публічно називають мене «зловмисницею», що «чинить тиск на правоохоронні органи через їх дискредитацію в очах громадськості». Насправді прокуратура банально затягує розгляд справи, адже боїться, що сторона захисту почне публікувати докази незаконних дій прокурорів. Поки що ми цю інформацію не публікуємо, бо мої адвокати мені повідомили, що якщо буду говорити зайвого, то мені «відріжуть язика».

Я зверталась до керівників усіх правохоронних органів та навіть до Президента Порошенка з проханням припинити криваве полювання на правозахисників. Але у відповідь тиша. На останньому прийомі в заступника прокурора Львівської області Галини Борейко на питання про блокування моїх дзвінків та ігнорування мене одним з прокурорів вона мені відповіла: «Він Вас заблокував? Та й правильно. Я б зробила так само».

На посадах в прокуратурі перебувають випадкові люди від «тьоті Ані та дяді Васі». Ці «місцеві небожителі» утворюють сімейні «концерни» у правоохоронних органах.

Я регулярно отримую погрози і, по суті, вже пережила чотири замахи за своє життя. Були і проколоті колеса, і сумнівне ДТП, і проникнення в мій будинок, і знищення насаджень у моєму саду. Одразу хочу зазначити, що в моєму житті усе добре і я не маю жодних суїцидальних настроїв.

 

 

Ви стали засновницею і очільницею правозахисної організації. Маєте юридичну освіту?

 

 

Коли мій адвокат сказав, що мушу вивчити свою справу так добре, щоб знати кожен її момент похвилинно, я була просто люта. Мені здавалося, що він знущається наді мою. Я не могла того навіть читати, бо доводилося переживати все заново. Та поступово почала розумітися на тонкощах юриспруденції і навіть здобуваю ще одну, юридичну, освіту.

Тепер до мене на консультації звертаються люди, які переживають такі ж ситуації. Вони були на значно вищих посадах, втратили значно більше. Тільки той, хто пройшов такі жорна, розуміє, що насправді кожен може опинитися в такій ситуації. Будь-кого, не залежно хто ти за соціальним статусом, яка в тебе посада, можуть «призначити» злочинцем. Навіть найбільш законослухняна людина може перейти комусь дорогу і нажити собі ворогів. Тому ніколи не можна залишатися байдужим, коли бачиш, як когось просто винищують на догоду комусь.

 

 

Яким чином чесній людині можна підкинути хабар?

 

 

Під час досудового розслідування двоє свідків заявляли, що давали мені гроші. Торік один із них — Дмитро Бадьора — зізнався, що цього насправді не робив, а лжесвідчити його примусили правоохоронці. Представники правоохоронних органів казали мені, що я буду мати ще два кримінальні епізоди, і вони своєї обіцянки дотримались — намалювали мені ще дві справи. По одному з епідоздів я нібито вчиняла якісь неправомірні дії в Україні, коли насправді у той самий час перебувала з чоловіком у Катарі.

У нас з моїм адвокатом є цілий перелік агентів правоохоронців, яких систематично використовують для підкидання хабарів. Одна людина — Мар’яна Гавриш, яка дала хабар приблизно 12-ти посадовим особам — мерам, головам райдержадміністрацій. Раніше була засуджена і перебуваючи на іспитовому терміні, вкрала в супермаркеті курку. З того періоду почалася її «кар’єра» агента.

До речі, щодо справи з заступником мера міста Пустомит (торік 28 вересня Володимир Кардаша затримали начебто за хабар — LMN), то був так само задіяний системний агент-хабародавець на прізвище Слоцяк. Пригадуєте скандал із землею у Наварії, яку частково розподілили між псевдоактивістами та псевдоатовцями? Мер та заступник мера Пустомит стали чинити опір цій схемі. За декілька днів до епізоду з хабарем Слоцяк змінив прізвище на Сухоставський. Це та сама людина, що проходила як хабародавець у гучній справі ГПУ щодо затримання на хабарі у 270 тисяч доларів США чиновника Держгеокадастру Закарпатської області.Певно, в них там зовсім дефіцит з хабародавцями.

Як бачимо, хабарі інкримінують, щоб «викачати» гроші із затриманого. За неперевіреною інформацією, за домовленості з слідством фігурантам доводиться викласти від 5 до 10 тисяч доларів США, за перекваліфікацію на легший пункт однією з статей Кримінального кодексу — до 10-30 тисяч доларів США. А ще підкидають хабар, щоб усунути неугодних, для статистики.

 

 

 

Як Ви переживали цей складний період?

 

 

 

— Як лікар добре розумію, як багато важить слово. Адже можна по-різному повідомити пацієнтові про хворобу. Інколи словами підтримки можна змінити життя людини, вселивши у ній віру. Так, зрештою, свого часу зробив і мій адвокат Олег Мицик. Пригадую вечір, коли мене забирали в СІЗО, він сказав: „сприйми це як пригоду і постарайся протриматися, це лише три дні“. І я на цьому фокусувалася. Куди не приходила, думала: тут я ще не була, цього ще не бачила.

Я особливо вдячна своїм дітям і чоловікові, які постійно мене підтримують. Для мене віра, помножена на любов рідних, стала джерелом сили.

Допомагали також люди, але їх було дуже мало. Коли таке трапляється, то переконання близьких, що все буде добре, не завжди сприймаєш з вірою. Бо вони тебе й так люблять. А коли це говорить стороння людина, то віриш.

Нещодавно одна людина, яка була в схожій до моєї ситуації, сказала дуже знакову думку: у мене очистилося середовище. І це так. До того в мене було п’ять телефонів, які мало коли замовкали. Потім в один день всі перестали дзвонити. Та зате ті люди, які прийшли в цей час, – справжні.

У цей період я по-особливому відкрила для себе допомогу Бога. Тоді багато їздила в монастирі, спілкувалася з монахами  і вони мені додавали сили та впевненості, що правда за мною і я мушу перемогти.

Кожен крок моєї боротьби — це неймовірні зусилля. Зараз вже є 11 кримінальних справ, заведених на них (на кого?). Але паралельно ще мушу себе захищати.

 

 

28471875_2020088841572254_8523973883556308366_n

У вашій родині багато медиків?

 

 

— Моя мати була простою робітницею в ресторані. Батько — талановитий математик у третьому поколінні. Одна зі сестер моєї матері, Влада, у повоєнні роки вступила в медуніверситет. Мама теж мала добрі перспективи, але не наважилася поїхати, а залишилася з батьками і доглядала їх до смерті. Пригадую, мама завжди казала: „наша Влада вивчилася на тюльці“ — це були дуже складні часи, як кажуть, голод і холод. Та все ж моя тітка стала лікарем, її чоловік теж працював у медицині, їхні діти реалізувалися у цій сфері.

Медиком став і мій старший брат. Між нами різниця — майже дванадцять років. Для мене він був авторитетом. Завжди гарно вчився. Батьки дуже гордилися сином і мені хотілося бути не гіршою від нього.

Лікар – це дуже складна професія. Та, оглядаючись назад, розумію, що помилок у Бога не буває.

  • 0
  • 1549
Схожі інтерв'ю