регіональні новини
Написати нам
25 Травень, 11:47
logo-black

Наталя Зайцева-Чіпак: «Існує список чорних соціологів. Вони роблять рейтинги, а після виборів зникають»

Софія Мінджоса

Цьогорічна виборча кампанія здивувала виборців зокрема точними соціологічними прогнозами. Результати екзит-полів відрізнялися від офіційних даних лише на одну соту. Про роль соціології під час передвиборчої кампанії, її вплив на виборців говоримо з директором українського центру «Соціоінформ» Наталією Зайцевою-Чіпак.

Спілкуємося в Українському католицькому університеті. Тут жінка викладає соціологію.

Як так сталося, що соціологи фактично на 100% передбачили результати президентських виборів?

– Якщо йдеться про великі числа, а в нас мова йшла про 73%, 24%, екзит-поли нерідко прогнозують точні результати. Коли числа малі, як от 5-7%, спрацьовує момент похибки, дані можуть трохи відрізнятись.

Екзит-поли проводять за стандартними методиками, такими, які застосовували і 5 років тому, і 10, і 15. Точність попадання результату залежить від кількох моментів. Перший – частка відмов на етапі опитування під час самого екзит-полу. Інтерв’юер працює на дільниці, відбирає людей за певною системою. Не може опитувати будь-кого. Зазвичай, це є певний крок – опитати, скажімо,  кожного сьомого або кожного п’ятого. І тут головне, аби учасник, якого відібрали, відповів. Якщо людина відмовляється, за інструкцією опитують  іншу людину або ще наступну. Але таке зміщення впливає на результат: що більше людей відмовилось, то менш точні дані отримаємо.

Другий момент – так звана «спіраль мовчання». Коли деяким людям некомфортно говорити, за кого вони голосували, і вони відмовляються від участі в екзит-полі. Або, навпаки, є люди, які дуже хочуть показати підтримку свого кандидата і з більшою ймовірністю дадуть відповідь, ніж ті, які не хочуть, щоб про це хтось знав. І через це й утворюється таке своєрідне викривлення на 1-2%.

Ще один момент – це те, наскільки люди впевнені у своїй позиції. Що більше людина переконана у своїй правоті, то з більшою імовірністю вона погодиться на участь в екзит-полі і навпаки.

Чому в Америці соціологи робили ставку на Хілларі Клінтон, а переміг Трамп?

– Виборча система США відрізняється від української, вона значно складніша. Ми обираємо більшістю голосів, там не зовсім так. В Америці є представницькі голоси, які мають більшу вагу, ніж голоси звичайних громадян. Тому там прогнозувати важче. Не берусь говорити офіційно, але з розмов із колегами з Америки, дізналася, що оприлюднені опитування часто мали дуже невеликі вибірки. Думку людей питали через проекти телевізійного формату. Як у нас на сайтах питають: «А за кого ви проголосуєте?» Очевидно, так робити не варто.   

Як саме готується вибірка?

– Вибіркова сукупність людей повинна відповідати генеральній сукупності за такими параметрами: область поселення, тип поселення, вік та стать респондентів. Генеральна сукупність – це всі виборці України. Якщо у нас 32% виборців – мешканці сіл, то і у вибірці має бути стільки ж.  Якщо 15% тих, хто голосує, – мешканці Львівщини, у вибірці  теж повинен бути цей відсоток. У нас, наприклад, менше чоловіків і більше жінок, у вибірці теж беремо саме таку пропорцію. За віком будуть представлені і молодь, і пенсіонери, і молоді люди. Ідея полягає в тому, щоб опитати не якихось конкретних людей, а тих, які репрезентують виборців. Якщо грамотно побудувати цю вибіркову сукупність, отримаємо результат, який буде відповідати думці в цілому.

Така робота затратна?

– Не так затратна, як клопітка. Соціологічна організація, яка працює довго на ринку, готує цю вибірку один-три рази на рік. Вибірка може бути різної величини – 2 – 3 тисячі респондентів. За побажанням клієнта. Як правило, соціологічна організація розробляє ці вибірки  і користується ними цілий рік. Статистичні дані в нас оновлюються якраз за цей період.

Ваша агенція «Соціоінформ» займалася передвиборчими дослідженнями?

– Ми не проводили національних досліджень, але займалися політичними опитуваннями по Західній Україні, найбільш активно працювали на Львівщині.

Тут спрогнозували, що у другому турі переможе Петро Порошенко. Наші прогнози збулись. За типом поселення Порошенка найбільше підтримував Львів і мешканці сіл, менше жителі дрібних міст.

Чи маєте вже якісь напрацювання стосовно майбутніх парламентських виборів?

– Після кожних виборів має бути таке собі затишшя, для того, щоб політики дещо прийшли до тями, визначилися, з ким вони йдуть, як вони йдуть, чому.

Ми міряли рейтинги між першим і другим туром виборів. Але ці рейтинги, ймовірно, вже не мають ніякого значення. Адже тепер у нас додалися партія Гройсмана і партія Вакарчука. Тоді, на початку квітня на Львівщині, до Верховної ради долали 5% бар’єр «Солідарність», партія Гриценка, «Слуга народу», «Батьківщина», «Самопоміч» і «Свобода» Тягнибока. При чому особливу популярність мала партія БПП і «Громадянська позиція» Гриценка. На другому місці були «Слуга народу» і «Батьківщина».

В Україні є незалежні агенції?

– В нас більше незалежних агенцій, ніж залежних. Навіть якщо агенція є залежною, вона може дозволити партії підкоригувати рейтинги лише один раз. Чому? Та тому, що брехнею можна весь світ перейти, але не повернутися. Якщо агенція оприлюднить неправдиві рейтинги перед виборами і люди помітять це, то на наступні вибори цій агенції вже не повірять. Тому зловживання у цій сфері є дуже обмежені. Або вони не повинні виходити за рамки здорового глузду.

Я знаю соціологічну агенцію України, не буду називати імен, дозволила собі подібне. Це спричинило до того, що велика компанія, в якій працювало 50-70 людей, перетворилась на невеликий офіс, в якому крутяться 5-7 працівників. Понад 9 років вони не отримували замовлення. Кому потрібна агенція з зіпсованою репутацією?

В нас є список компаній – чорних соціологів. У ньому є компанії-одноденки. Якщо хтось хоче оприлюднити чорні рейтинги, створює собі таку компанію. Вона робить йому цей рейтинг і після виборів зникає. От на останній виборчій кампанії в нас з’явилась якась «Галицька соціологічна група». Оприлюднювала в лютому дослідження. Там були абсолютно неадекватні результати: лідер – Юлія Тимошенко, на другому місці – Володими Зеленський. Це жодною мірою не корелювало з даними нашої чи іншої національної агенції, які показували результати по Львівщині. Хто знає її керівника? Хто бачив їхні дослідження до або після? Ніхто. Друга річ в тому, що агенцій зараз є багато. Завжди можна порівняти результати. Якщо вони не збігаються, то до компанії виникають питання. Перевірена агенція існує на ринку роками і після оприлюднення результатів нікуди не зникає. Не буде ризикувати своєю репутацією заради якоїсь одноденної вигоди. Втратить набагато більше.

Для самих кандидатів чи представників партій не ризиковано створювати свої соціологічні компанії і коригувати їхню роботу під себе?

– Час від часу є такі моменти, коли політики звертаються з проханням показати їм інші результати. Це може бути пов’язано з якимось їхнім внутрішнім фінансування, яке залежить від їхнього рейтингу. Але якщо агенція піде їм назустріч, зробить інші результати, а цей кандидат потім ці вибори програє, як думаєте, до кого прийде з претензіями спонсор, який виділив ці кошти? До агенції, бо він довіряв її цифрам. Соціологічній агенції ці проблеми не потрібні.

Юлія Тимошенко певний час тримала в рейтингах перше місце. А десь в січні уступила першість Зеленському. Мабуть, її команді видалось важливим закріпити у свідомості людей, що вона перша. Тому було заявлено, що силами партії «Батьківщина» провели величезне дослідження на 20 тисяч осіб і воно підтвердило перше місце Юлії Тимошенко. Але не варто довіряти рейтингам, які збирають політики самотужки. Адже у них є спокуса показати такі результати, які їм потрібні. Та й у методології вони не орієнтуються. 20 тисяч – це надто багато, достатньо було б 2000 опитаних.

Штучний рейтинг не завжди виходить на краще для політиків. Коли виборці бачать, що в їхнього кандидата все гаразд, це їх розхолоджує. Навіщо йти на дільницю, якщо наш кандидат і так непогану підтримку має. Краще в день виборів займусь своїми справами. А якщо ваш кандидат десь на межі, потребує підтримки, це дуже мобілізує. Встати і піти на дільницю  у будь-якому випадку. Кандидат, який завищує собі рейтинги, часто працює проти себе. 

Останніми роками соціологія маніпулює людською думкою?

– Люди отримують все більше доступу до інформації і, безумовно, все більше звертають увагу на соціологічні дані. Ігнорують їх тільки дуже сміливі або дуже впевнені у власній позиції. Якщо говорити про політичну соціологію, то дуже багато людей звертають увагу на те, наскільки прохідним є кандидат. На останніх виборах у першому турі на це часто звертали увагу. Навіть з огляду на це соціологія, безумовно, впливає на свідомість і стає більш вагомою.

Думаю, з часом методики будуть удосконалюватись, грамотність політтехнологів і політиків зростатиме. Вони будуть використовувати не лише якийсь обмежений спектр соціологічної науки, але й активніше замовляти ексклюзивні дослідження. До певної міри соціологія буде відігравати роль комунікатора між політиками і суспільством, як це і має бути. Адже часто політики зовсім не орієнтуються у потребах народу, бо ці потреби є доволі динамічними. Соціологія ж дає можливість їм рухатись у правильному напрямку.

Досліджували, які зараз основні проблеми в людей?

– Так. Раніше найбільшою проблемою, про яку говорили, були дороги, зараз все змінилося. Влада трохи до цих доріг взялася. Нині в топі маємо рівень доходів, війну, високі тарифи на газ і масову міграцію населення. Це посил до політиків, на що вони мають звернути увагу, аби отримати підтримку виборців.

За чий рахунок фінансуються соціологічні агенції?

– 99% агенцій у нас – це приватні структури. Відповідно ми укладаємо договір із замовником дослідження, отримуємо кошти і ведемо роботу. Нас можуть фінансувати або самі партії, або учасники партій як фізичні особи. Іноді такі дослідження замовляють органи державної влади і силові структури.

Між виборами агенції також працюють – виконують маркетингові дослідження для підприємств, соціальні чи наукові – для міжнародних та українських громадських організацій та науковців.

Хто платить за соціальні дослідження?

– У кожного дослідження свій замовник. Цього року, для прикладу, проводили соціологічне дослідження для Музею Революції Гідності. Платником був цей заклад. Досліджували, що залишилось в пам’яті про цю подію, збирали ідеї, яким має бути цей музей.

Чи відрізняється Львівщина, у плані досліджень, від інших регіонів?

– У Львові люди дуже зайняті, багато працюють, тому часто відмовляються брати участь в опитуванні. Запрошували якось колег з Рівненщини, щоб допомоги опитати тут людей. Вони попрацювали один день і сказали, що більше не приїдуть. У Рівному простіше. Люди краще йдуть на контакт, відкритіші. Там менше відмов. Рівне – менше місто. У людей трошки більше вільного часу.

 

  • 0
  • 1276
Схожі інтерв'ю