«Навіть десяти масованих атак не вистачить»: Мирослав Гай про удари по українському ВПК

Українська розвідка попередила про можливу підготовку росією нових ударів по підприємствах, які займаються виробництвом ракет. Водночас Сили оборони продовжують завдавати ударів по російській нафтовій інфраструктурі, а на фронті ворог посилює тиск на Костянтинівському напрямку. Про це в етері Львівської мануфактури новин розповів офіцер Збройних сил України Мирослав Гай.

Я сприймаю цю заяву насамперед як підтвердження того, що в нас є і ракети, і виробництво. Це важливо. Якщо ж говорити про самі удари, то росія вже неодноразово намагалася атакувати наші підприємства оборонно-промислового комплексу. Були удари по КБ «Луч», по «Південмашу» в Дніпрі, по підприємствах «Артем», по заводу «Антонов». Тобто нічого нового тут немає.

Ми вже переконалися, що росія не має високоточної зброї в тому вигляді, як про це заявляє. Їхні ракети часто влучають не в цілі, а в житлові будинки, торговельні центри чи цивільну інфраструктуру. Я впевнений, що більшість українських підприємств зараз розосереджені, захищені та частково приховані. Навіть якщо російська розвідка володіє певною інформацією, я думаю, що й десяти комбінованих атак не вистачить, щоб повністю знищити українське ракетне виробництво.

Тут причина комплексна. Не можна сказати, що дефіцит виник виключно через удари по НПЗ. Так, ми регулярно атакуємо російські нафтопереробні заводи й нафтобази. Але водночас дуже важливу роль відіграють удари по логістиці. Під вогневим контролем перебувають дороги, які забезпечують постачання пального до окупованих районів Донецької та Луганської областей, а також до Криму. Зараз українські військові активно застосовують нові дрони з елементами машинного зору. Вони можуть тривалий час перебувати в повітрі та полювати на цілі. Бензовози стали одними з головних об’єктів для таких ударів.

Ми вже бачимо наслідки. Водії бензовозів часто відмовляються їхати в окуповані райони або вимагають за це значно більшу оплату через високий ризик ураження.

Саме так. Раніше величезна територія була стратегічною перевагою росії. Це працювало ще з часів наполеонівських воєн і Другої світової. Але сучасна війна змінила правила. Сьогодні ракета чи дрон можуть за лічені години долетіти майже в будь-яку точку країни. Водночас пальне все одно доводиться перевозити автомобілями або залізницею. Тому великі відстані вже стають проблемою. Особливо коли логістика регулярно перебуває під ударами. Восени й узимку ця проблема може стати для росіян ще серйознішою.

Костянтинівка давно перебуває під постійними ударами. Туди летять керовані авіабомби, «Шахеди», FPV-дрони та інші засоби ураження. Ситуація там стабільно важка. Водночас це не новина останніх днів місто перебуває під тиском уже тривалий час. Загалом ми зараз бачимо іншу тенденцію. росія фактично реалізує стратегію створення безлюдної зони вздовж лінії фронту та державного кордону. Вони цілеспрямовано знищують заправки, ангари, фермерські господарства, об’єкти цивільної інфраструктури. Б’ють по школах, житлових будинках, цивільних автомобілях. Навіть по об’єктах, які давно не використовуються. Їхня мета – зробити територію непридатною для життя та оборони.

Вони хочуть витіснити звідти все цивільне населення. Створити територію, де неможливо нормально жити, працювати чи навіть пересуватися. Сьогодні вже в 20–30-кілометровій зоні від кордону з росією люди змушені постійно стежити за небом. росіяни намагаються діставати цивільні автомобілі навіть FPV-дронами на великій відстані. Це свідома політика терору.

Загроза існує завжди. росіяни постійно здійснюють різні дії на цих напрямках. Але потрібно розуміти, що сучасна війна суттєво обмежує можливості для масштабних наступів із великим скупченням техніки та особового складу. Такі концентрації швидко виявляються розвідкою й стають цілями для ударів. Натомість вони можуть використовувати іншу тактику проникнення малих груп, диверсантів, окремих підрозділів із дронами та вибухівкою. Саме такі дії сьогодні становлять найбільшу небезпеку. Тому українські військові постійно проводять заходи з мінування, спостереження та контролю прикордонних районів. Загрози є, але й робота з протидії цим загрозам триває безперервно.