Андрій Петришин: «Не може стара зіпсута кров породити новий здоровий організм»

Юлія Швидко

Наскільки сильно розвинута корупція в Україні, на Львівщині зокрема, чи реально її побороти, LMN поцікавилася в голови громадського об’єднання «Народне антикорупційне бюро», львівського юриста Андрія Петришина.

– Система корупції в Україні настільки злагоджена та досконала, що заслуговує на найвищий бал – 12. Вона всюди.

Зранку українець прокинувся, включив телевізор, світильник – і одразу її відчув. Це ж за рахунок корупційних схем колись дозволили приватизувати народний енергоресурс – електроенергію. І вже більше, ніж 20 років, ми її отримуємо за завищеними тарифами. Включили газову плиту – і тут наслідки корупційних схем. Той же природний ресурс – газ – пропонують нам втричі дорожче.

Корупція в Україні займає почесне перше місце серед країн колишнього СНД.

– На Сході корупція розвинута ще більще. До Західної України, зокрема Львова, більш прикута увага проєвропейської спільноти. Нас вважають еталоном правильності – ми ближче до Європи, інтелігенти-галичани. Але це ілюзія правильності.

На Заході корупція – зухвала. Перебуваючи під пильним наглядом європейських країн, ми все ж таки знаходимо методи відверто її розвивати. У нас відсутні добрі дороги, якісна медицина, захист порушених прав. Поряд йде самоврядувальна корупція – квитки на проїзд в громадському транспорті, ціни на комунальні послуги.

– Судді, прокуратура, поліція, чиновники і депутати. Сюди входять як місцеві, так і основоположники всього корупційного механізму країни – народні депутати. Саме вони створюють основу для корупції – діряві закони.

Вони почули безкарність. З березня 2014 року до початку 2015 перебували у режимі напруженості – були під ефектом страху від майданівських подій. Затаїлися, бо не знали, що їм принесе новий закон про люстрацію.

Коли головою Державного Бюро розслідувань став Роман Труба, який перешкоджав євромайданівцям під час Революції Гідності, всі полегшено зітхнули. Я звертався до адміністрації Президента про незатвердження його на посаді, але він якимось чудом виграв конкурс і очолив Бюро. Закон про люстрацію – дірявий, але навіть у найбільшу дірку Роман Труба не влазив. Комусь він був зручний, його провели за руку. Він був настільки скомпрометований, має Ахіллесову п’яту, на яку час від часу наступають, аби нагадати «друже, не забувай, за яких умов ти ще тут працюєш». Ним можна маніпулювати.

Створили візуалізацію закону про люстрацію, але самого очищення так і не відбулося. Не може стара зіпсута кров породити новий здоровий організм.

– Мер Сколе – це чорне коло подій, в якому крутяться великі гроші. У «Кримінально-процесуальному кодексі» чітко прописано: якщо ти можеш нести подальшу суспільну небезпеку, можеш розкрадатися кошти, ти знову можеш вчинити злочин – тебе мають відсторонити. Адвокати мера вигадують різні історії, аби затягнути справу. Прокуратура пасує, дає можливість це вирішувати суду. Усі закривають очі на закон, де чітко сказано: відсторонити мають на час досудового розслідування та судового розгляду.

– Ні. Можливо, зараз вигадають якусь експертизу, призначать на 2025 рік. До цього часу пройдуть терміни притягнення за даний злочин. Прокурори свідомо роблять процесуальні помилки, чим дають пас суддям. А ті радо чіпляються за них і виносять в подальшому виправдувальні вироки.

-Це все добре зрежисована вистава для Європи та Америки, аби якось надалі змусити їх давати нам транші. Всі керівні посади антикорупційних відомств очолюють особи, які вже були службовими псами попередніх режимів. Вони не вміють по-справжньому боротися з корупцією.

– Якщо «бідолаха» попався, на ньому зароблять усі, але в різних еквівалентах. Найменше – 10 відсотків – перепаде поліції, 30 – прокуратурі. Найбільше отримає суд.

Тепер ніхто не грає за правилами. Правоохоронець, якщо він думає, що його свої ж захистять, помиляється. Якщо в його сина чи доньки щось вкрадуть, а в його опонента-злочинця буде на декілька доларів більше, ніж в нього, – він нічого не доведе. Свій свого підставляє заради долара.

У 2000 роках, за кучмівських часів, були якісь правила: прокурорський не здасть прокурорського, СБУ-шник не здасть СБУ-шника. Тепер того нема. Є гроші, меркантильні інтереси, містичкові бізнеси. Корупція, яку вони породили, починає з’їдати їх самих.

-Корупція живе там, де панує законодавчий хаос та двозначність положень. Якщо в законодавстві обумовити однозначність та кримінальну відповідальність за корупційні злочини у вигляді тюремних термінів від 10 років – тоді і буде порядок. Під пильне око закону мають потрапляти не лише самі чиновники, а й члени їхніх родин, коханки.

Необхідно внести конкретику у положенні статті Кримінального кодексу про «незаконне збагачення». Якщо чиновник за 10 років своєї служби задекларував мільйон гривень, а в нього майна на десять мільйонів – повинен документально пояснити таку розбіжність. Не зумів: сам – у в’язницю, майно – у державну казну.

-Люди втратили пильність та втомилися. Вони не отримали підтримки влади, на яку надіялися. Для того ж обирали нову у 2014 році. Народ підтримав владу, влада мала підтримати народ. Але люди не відчули цієї взаємодії. Помаленьку почали виламувати свою свідомість у протилежний бік, яку не до кінця загартували на Майдані. Вони вже майже повірили, що змогли подолати корупцію, зло, несправедливість, але не довели справу до кінця. Це привело до реверсу. Почали жити за старими правилами. Люди не дотиснули.

– Отаким залицянням до викладацького складу у школі ми псуємо свідомість своїх дітей. Відчуття меншовартості не є вродженим, воно є розвинутим внаслідок якихось подій. У нашому поколінні воно прийшло з післярадянського періоду. Тоді діяв принцип: не даси – не отримаєш.

Батькам, які хочуть з таким явищем боротися, треба шукати однодумців серед батьківського колективу. Якщо знайдеться більшість – його можна буде позбутися.

Коли робимо ремонт у дитячому садку, часто сприяємо легалізації брудних коштів.

Треба шафу. Ніхто не каже: «принеси шафу», а збирають на неї кошти. Далі ніхто не контролює: меблі купила мерія з відомчих коштів, чи їх придбали за батьківські.

– Чим більше законів – тим більше підґрунтя для корупції. Кожен новий закон дає можливість заробити хабарникам. Наприклад, закон про розмитнення авто на «євробляхах». Розмитнення товарів – там є можливість вагу та якість товару визначати некомп’ютеризовано. Людина на таке спокушується. Дозвіл на розтин після смерті через рішення суду – це теж додатковий дохід. Люди платять за те, аби їм не ускладнювали життя.

– Закордоном ніхто відкрито не говорить про корупцію. Не тому, що її там немає. Один австрієць казав: «Нам соромно говорити на таку тему. Корупція не є похибкою влади, це недопрацювання нас як суспільства, яке обрало цю владу».

У цьому плані мені подобається Китай. Там діє суворе антикорупційне законодавство. 20 років в’язниці – це найлегше покарання для чиновника, який взяв хабар. За останні декілька років 10 тисяч китайських чиновників були засуджені до смертної кари.

– Свою оцінку роблю з тисяч скарг на роботу ставленика Юрія Луценка – прокурора Львівської області Юрія Квятківського. Саме його люди вважають «кришею» львівської корупції.