«Орешник» міг упасти на самих окупантів»: авіаексперт пояснив, чому російська ракета радше інструмент залякування

У ніч на 24 травня росія могла запустити по Україні не один, а два «Орешники». Один із них, за даними моніторингових каналів, нібито впав на окупованій Донеччині та міг уразити позиції самих окупантів. Авіаційний експерт Костянтин Криволап в інтерв’ю для Львівської мануфактури новин пояснив, чи справді росія втратила контроль над ракетою, чому «Орешник» називають проблемним проєктом та чи здатна рф виробляти такі ракети масово.

Давайте спочатку розглядати фактаж, а вже потім версії. Відомо, що близько 00:15–00:19 було повідомлення про пуск «Орешника». Але вже через кілька хвилин не було підтвердження удару. Ракета такого типу повинна летіти приблизно 10–12 хвилин. Тому одразу виникла думка, що її могли «втратити».

Особливість цієї ракети в тому, що її перша і друга ступені виводять її дуже високо, фактично в космос, на 400–600 км. Це значно вище, ніж у більшості міжконтинентальних балістичних ракет. Через це уламки або частини ступенів можуть падати в різних місцях, як на території росії, так і на окупованих територіях України.

Пізніше росіяни заявили про удар по так званому «центру прийняття рішень». Але паралельно російські телеграм-канали почали публікувати відео й фото з окупованого Донецька та писати, що «Орешник» нібито промахнувся. Якщо вірити цим кадрам, то там упали не просто уламки ступенів, а саме бойові блоки.

Теоретично так. Але поки це лише одна з версій. Інша версія це могла бути імітація пуску. Такі речі робляться для перевірки реакції української ППО та розвідки. Наша радіорозвідка фіксує певні параметри, і росіяни могли спеціально зімітувати запуск. Але якщо пуск усе ж був реальний і ракета пішла не за траєкторією, це означає, що запуск був невдалим.

Треба розуміти, що це взагалі не та ракета, яку можна точно наводити. Вона створювалася під ядерне озброєння. Для ядерного удару точність у кілометр туди чи сюди великої ролі не грає.

Усі ці розмови про маневрування бойових блоків це більше теорія та презентації. На практиці цей проєкт так і не був доведений до нормального серійного виробництва. У 2018 році програму фактично закрили.

Американці тоді прямо заявили, що ця ракета підпадає під заборону договору про ракети середньої та малої дальності. Після цього росіяни встигли провести кілька випробувань приблизно чотири-п’ять запусків і тему фактично згорнули.

Я дуже скептично ставлюся до можливостей росії масово виробляти ці ракети. Це складна система, важка й дорога у виробництві. Якщо росіяни кажуть про 50 ракет на рік це фантастика. Навіть п’ять уже дуже складно. Швидше за все, у них залишилися одиничні екземпляри або якісь недозібрані корпуси після старої програми. Тому використовувати «Орешник» як регулярну зброю росія навряд чи здатна.

Тому що це елемент психологічного тиску. Вони намагаються створити образ «суперзброї». Але якщо говорити про практичний сенс, то я його не бачу. Ця ракета коштує десятки мільйонів доларів. І при цьому її ефективність із неядерною бойовою частиною дуже сумнівна. У росіян є дешевші й простіші засоби для ударів. Тому вся ця історія з «Орешником» зараз більше схожа на спробу залякати Україну та Захід, ніж на реальний інструмент війни.

Саме так. Це більше історія про пропаганду й демонстрацію сили. Бо якщо говорити про сучасну війну, то зараз усе вирішують технології, дрони, системи розвідки, високоточна зброя. А не погрози «ядерною дубинкою», як у часи холодної війни.