регіональні новини
Написати нам
15 Жовтень, 11:59
logo-black

Тарас Чолій: «Міські чиновники трактують Львів як приватну власність, а бюджет – як свою кишеню»

Антоніна Скляренко

Тарас Чолій – депутат Львівської міської ради з фракції «УГП». Він і його однопартійці активно виступають проти незаконного розподілу земель міста. На днях збирали підписи проти будівництва готелю на вулиці Дорошенка, 2.

Говоримо з Тарасом про те, чому та за що продаються міські обранці.

Нещодавно ваша фракція демонстративно покинула сесійну залу. Відбувався черговий «дерибан»?

– Іноді чаша терпіння переповнюється. Питання було щодо ділянки на вулиці Карпинця. На розгляд комісії архітектури та містобудування, в якій я працюю, вже колишній архітектор Чаплінський приніс документи. Бачу, на комунальній земельній ділянці намальовані котеджі. Чому – чиновник пояснити не міг. Було дивно, адже детальний план цієї території досі не розроблений.

Земельні ділянки, в яких немає детальних планів, не можна надавати в оренду чи у власність. Це як передумова. Запропонував тоді на комісії, щоб цю ділянку вилучили з детального плану територій.  Щоб місто могло розпоряджатися нею – долучити до меж парку, збудувати там дитсадок чи громадський простір. На сесії ми тоді проголосували, що цю землю вилучаємо для потреб міста. Але міський голова особисто лобіював це питання і, порушивши регламент, поставив його ще раз на голосування, не давши змоги прокоментувати чи виступити.Було знайдено 33 голоси, і в той же день, на тій самій сесії, ця земельна ділянка була надана протизаконно у приватні руки.

Думаєте, депутатів підкупили?

– Міську землю, як на Карпинця, не може простий смертний отримати. За це ніколи ніхто не проголосує. На такі землі варто проводити аудит, резервувати для паркінгів чи будівництва соціальної інфраструктури, парків, громадських зон. Але у Львові все, що можна забудувати, забудовується. Всі земельні ділянки, які можна продати нелегально і покласти гроші до кишені, так і продаються.

Які найпопулярніші схеми «дерибану»?

– Хтось, припустимо, бере землю в оренду під одне цільове призначення, як от  під автостоянку. Місту такі об’єкти потрібні, бо постійні затори, нема де ставити машину. Пізніше цей орендар за підтримки міської ради змінює цільове призначення і отримує дозвіл на будівництво. Переважно це багатоповерхові житлові будинки і чергове навантаження на транспортну інфраструктуру.

Ще одна схема, як вийшло з вулицею Дорошенка, 2. Землю виділяють під обслуговування фіктивного ОСББ. Такі об’єднання часто викуповують певні об’єкти нерухомості – старі квартири чи невеличкі приміщення, для обслуговування потреб співвласників. Але неіснуючі ОСББ такі земельні ділянки передають третім особам. В результаті комунальна земля просто безкоштовно переходить у руки підприємцям, які мають на неї свій план.

В ідеалі як би це мало виглядати?

– Підприємець, який хоче щось легально будувати, йде до міста, каже, що і за скільки офіційно хоче купити, пропонує гроші. Тоді ділянку ставлять на аукціон. Але в нас дуже рідко так відбувається.

Ще одна із схем: береться в оренду або створюється кооператив, наприклад, садівничий. Далі з’являються нові учасники цього кооперативу, пізніше змінюється зонування цієї території, потім цільове призначення. І от замість садівництва чи навіть індивідуального житлового будівництва виростають чергові багатоквартирні будинки.

На Чорновола схожа ситуація була. Підприємець вказував, що зведе там багаторівневий паркінг. Земля під паркінг реалізується дешевше, бо саме будівництво багаторівневої стоянки затратне і дуже довго окуповується. Але, придбавши землю, підприємець різко передумав, переробив документи, і на тому місці виросла чергова висотка з комерційними приміщеннями.

Міська земля дуже дорога. Ці ділянки, про які я говорив, – це мільйони і мільйони гривень.

В чиїх кишенях осідають гроші?

– Жодна ухвала не може потрапити на сесію міської ради, якщо вона не є затверджена міським головою. Адже він формує порядок денний. Наш міський голова завжди говорить, що за будь-що, що відбувається в місті, він несе відповідальність. Лукавить, насправді все, що відбувається в місті, не відбувається без його участі. Він вирішує, хто буде бенефіціаром тої чи іншої оборудки.  Це або він сам, або його друзі, бізнес-партнери. Оскільки «Самопоміч» не має більшості в раді, то це і політичні  тимчасові партнери:  група Григорія Козловського – «БПП», «Народний контроль», частина Громадянської позиції, «Свобода» чи «Укроп», коли треба кілька голосів.

Вам пропонували щось?

– Нам ні, бо немає сенсу – ми не формуємо більшість. І ми не шукаємо. По 50 гривень ніхто не роздає. Це було раніше, при попередніх партіях. Зараз є власники кожної фракції. От вони і вирішують свої бізнес-інтереси. А от «раби на галері» – хтось продається за горнятко кави, хтось за сто доларів, а хтось за збереження на посаді чи якісь бізнес-інтереси.  У кожного є своя ціна.

З цим якось можна боротися?

– Можна, якщо змінити міського голову, депутатів. І простежити, щоб більше у міськраду не приходили люди заробляти гроші, а виконували громадянський обов’язок – служили державі та місту.

Але, на жаль, люди думають, за кого голосувати, вже біля урни.

Але ж до кінця каденції мера і депутатів ще є трохи часу. Можна багато втратити?

– Звичайно. Тим більше, що в нас правоохоронна система повністю атрофована. Скількими не писали в прокуратуру, НАБу чи поліцію – це взагалі не дає жодного результату. Найбільше, що отримували, – розголос. Але цього вони вже не бояться. Адже більшість людей і виборців не відслідковують цих ситуацій. Їм не цікаво, яку землю віддають, скільки має міський бюджет, скільки міг би мати. Люди не мають розуміння цих процесів. Тому такі політики і управлінці тим користають. Ще, до прикладу, можна поставити дитячий майданчик і сказати:«От я зробив на мільйон!» і водночас вкрасти на сто мільйонів. Так переважно і відбувається.

У Львові завжди так ділилась земля? Чи схеми, про які ви казали, з’явилися за керівництва нинішнього голови? 

– Вони почалися десь на початку 2014 року.  В Україні переділ влади. Місцеві князьки зрозуміли, що вже нема Януковича, який умовно пильнував всіх і вся та не давав виходити за певні межі. Місто почало хаотично забудовуватись і, відповідно, під ці забудови вилучалися земельні ділянки.

У нас міські чиновники трактують Львів, як свою приватну власніть, а бюджет – як свою приватну кишеню. На них нема управи, адже формально – все законно. Тільки біда, що це не з дотриманням букви закону, а в обхід. Є закон, а є інтереси людей.

На жаль, ніхто і не несе відповідальності за неефективне використання коштів з бюджету, так як це є в розвинутих країнах. Чомусь прийнято розповідати історії, як всього бракує. Вічні пісеньки Садового про погану державу, що нам всі заважають, а ми такі хороші. Насправді, ніхто ж не заважає у Львові будувати дитячі садочки, сучасні школи, купувати обладнання в лікарні, яке б рятувало людям життя. І на це все могли б бути ресурси. Бюджет був би удвічі більшим, якби місто працювало з підприємцями стосовно податків, щодо ефективного використання міського майна, землі та інших ресурсів.

Останнім часом у Львові просто на очах виростають багатоповерхівки. Раніше не було такої потреби в житлі?

– Ця ситуація достатньо штучно стимульована. Адже за останні роки у Львові не збільшилось настільки населення. А за останні 5 років ми збудували ще один Сихів, а може і більше. При чому не нові мікрорайони розбудовують, а стараються втиснути багатоповерхівку на кожному вільному клаптику. І ніхто ж не цікавиться, як потім той будинок буде обслуговуватись, які комунікації підведені до нього. Чи є дитсадок там, школа. Як транспорт буде функціонувати в умовах збільшення концентрації автівок і населення навколо.

Таку ситуацію треба терміново припиняти. Це злочин проти міста. Львів перестає бути комфортним для життя. Охочі збагатитись скоро перетворять місто на суцільне гетто, де лише один бетон, тиснява і сморід вихлопних газів. Так не може бути.

 

  • 0
  • 1366
Схожі інтерв'ю