«В нас справді складний підрядник, але ми знаходимо компроміси», – Олександр Єгоров про будівництво сміттєпереробного заводу | Львівська мануфактура новин
07 Квітня, 20:00
logo-black

«В нас справді складний підрядник, але ми знаходимо компроміси», – Олександр Єгоров про будівництво сміттєпереробного заводу

Коли добудують та коли запрацює сміттєпереробний завод у Львові? Це одне з найпопулярніших запитань до очільників міста. Тож LMN вирішила відверто про все це поговорити із директором ЛКП “Зелене місто” Олександром Єгоровим. Розкрити деталі будівництва, з’ясувати причини затримок й взагалі обговорити тему сміття, таку чутливу та болючу для львів’ян.

Олександре, ми тут були майже два місяці тому і зараз видно, що збільшилася кількість обладнання. Який відсоток обладнання вже є на місці?

Станом на сьогодні є вже заактовано 75% обладнання. Його на даному майданчику є більше, але ми фактично фіксуємо лише документальні речі. Тобто це ті речі, які приїхали, які є заактовані згідно всіх митних документів. Обладнання їде, ми можемо побачити як зараз приїхала ще одна машина на розвантаження… До кінця місяця вся кількість обладнання має бути вже на території.

Будівництво цього об’єкту – це дуже довга історія і вона дуже сильно цікавить львів’ян… Ви це підприємство очолили трохи менше ніж рік тому. Можете розказати, як ви прийшли сюди, на якому етапі було будівництво і який був стан підприємства «Зелене місто»?

Я пройшов в травні минулого року. На цьому етапі будівництво було частково призупинене, доукладалися додаткові угоди з польською компанією-підрядником. Відповідно протягом травня ми займалися перезапуском будівництва після певної паузи. Стан будівництва сміттєпереробного заводу в цей момент був значно гірший ніж він є зараз. Протягом півроку будівництво фактично не велося і ми перезапустили цей формат в червні. Допоки не зайшли з польською компанією-підрядником в кризу у вересні, де була теж пауза близько чотирьох місяців.

А в чому полягала криза? Які були виклики перед вами як керівником, перед колективом? Які проблеми були із підрядником, можете сказати?

Насправді для Львова це дуже важкий міжнародний контракт, який має дуже багато сторін-учасників процесу. Плюс він має такий шлейф заполітизованості і кризовості ще з моменту 2016-го року, зі сміттєвої кризи. Тому до нього є прицільна увага і цей момент, коли кожен крок ти маєш погоджувати з банком, з підрядником, з міжнародними консультантами. І коли є якесь проблемне питання, то можна надовго застряти у його вирішенні. Тому тоді у вересні настав момент, коли підрядник не продовжив банківську гарантію. Ми багато про це давали різних коментарів, роз’яснювали ситуацію… Ми тоді не могли продовжувати будівництво заводу, оскільки це була ключова умова договору і підрядник її не представив. По суті, з вересня по грудень ми займалися врегулюванням даного питання…

Ще перед тим як вас призначили керівником, говорили про те, що завод буде збудований до кінця 2024-го року. Зараз вже є березень 2025-го (розмова була записана на початку березня – авт.) Чи можете ви сьогодні назвати часові рамки, коли завод буде збудований, зданий і запрацює?

Сьогодні в нас підписана угода, яка передбачає, що в серпні 2025-го року завод повинен бути зданий. Сьогодні можна твердо сказати, що в нас є більше шансів це зробити. Безумовно, ми живемо в часі війни, ми живемо зараз реально в непростий час. Але для того, щоб забезпечити функціонування і добудову цього заводу, в принципі, в нас є всі фактори. В нас є бажання, в нас є кошти. В нас є справді складний підрядник, але ми постійно знаходимо з ним якісь компроміси і терпимо один одного, якщо так можна сказати. І ми все-таки віримо в те, що зможемо це зробити максимально вчасно. Якщо затримки будуть, то вони повинні бути незначними. Тому що станом на сьогодні фактично завезено 50% обладнання, тобто залишається до кінця місяця дозавести решту. І, відповідно, залишається зробити близько 30% робіт. Це внутрішні роботи і зовнішні роботи.

До призначення вас керівником ви очолювали комунальне підприємство «Львівсвітло». І казали, що вас призначили керівником на таке величезне підприємство, де зараз реалізовуються три глобальні проекти (Грибовицький полігон, сміттєпереробний завод і компостувальна станція) як кризового менеджера, тобто «розрулити» ситуацію, яка склалася. Це так?

Напевно треба, щоб потім за мене сказали мої поступки, тому що ми мусимо робити свою роботу… Нашу команду попросили вникнути в це питання і розібратися. Ми вникнули і робимо все, що можемо. По Грибовицькому сміттєзвалищу ми робимо це набагато швидше, тому що там є більше ентузіазму і бажання. З підрядником польським (на сміттєпереробному заводі – авт.) ми робимо це «в притирку», але кожен день нагадуємо про те, що здача об’єкту незабаром.

Тема сміття дуже чутлива для львів’ян, які пережили сміттєву блокаду в 2016-му році… Це було в тому числі й політичне питання, тому це велика відповідальність. Ви і ваш колектив відчуваєте свою місійність в тому, щоб вирішити питання поводження з твердими побутовими відходами?

Напевно так… До приходу на це підприємство, я про це не думав, і ставився до цього трішки по-іншому. Враховуючи складність поводження з твердими побутовими відходами і наслідки, якщо з цим поводитись неправильно, воно дійсно виглядає на дуже велику місійність. Не мою, а мого колективу, тому що вони справді віддано це роблять. Це перше питання. І друге питання, враховуючи те, що ми бачили на Грибовицькому сміттєзвалищі, враховуючи цю таблицю Менделєєва, враховуючи напружену екологічну ситуацію, яка була, ми чітко можемо сказати, що це є дійсно об’єкти підвищеної небезпеки. Але якщо з ними правильно поводитися, ці ризики можна зменшувати. Тому блок поводження зі сміттям в громадах, я вважаю, це одне з найважливіших питань, яке є на сьогодні.

Давайте поговоримо про цифри. Скільки взагалі це коштує: сміттєпереробний завод, Грибовицький полігон, компостувальна станція?

Сам проєкт сміттєпереробного заводу орієнтовно буде коштувати 60 млн євро. Говорю зараз орієнтовно тому, що ми допрацьовуємо додаткові роботи, не маємо кінцевого експортного звіту і зможемо це сказати вкінці. Але по прогнозованим цифрам воно десь виглядає так… В частині Грибовицького сміттєзвалища, то є дві фази рекультивації… Перша фаза, яка завершилася вкінці року, це 17 млн євро фінансування Європейського інвестиційного банку і Європейського банку реконструкції та розвитку. Фактично це плата за той стан, який є сьогодні: фільтраційні станції, біогазова та когенераційна установки…  Плюс фактично цей полігон весь накритий…

Друга фаза передбачає, що в кінці року ми зможемо побачити цей полігон вже у вигляді зеленої гори… Цей блок робіт повинен коштувати близько 7 млн євро без ПДВ… Тобто ми на сьогоднішній момент прийняли рішення, що робимо дві фази і на цьому зупиняємося. Своїми силами ми точно зробимо декілька ще проектів, ми це окремо запрезентуємо. Маємо певний задум щодо рекреаційної зони і ще один невеличкий стартап… Потім вже по закінченню війни, дасть Бог, щоб це швидше сталося, буде можливість там в 10 га самого куполу теж зробити рекреаційну зону. Тим більше, що там збоку буде ще один муніципальний великий комплекс…. Зробити такою цілою зоною відпочинку, тренувань, спорту тощо. І це ще раз покаже, що навіть на смітнику може бути фактично друге життя…

Розмовляла Тетяна Пришляк

Повна версія інтерв’ю – на youtube-каналі LMN.

  • 0
  • 218
Схожі інтерв'ю