Василь Матвіїв: «У Канаді практично не існує приватних клінік» | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
24 Жовтня, 13:52
logo-black

Василь Матвіїв: «У Канаді практично не існує приватних клінік»

Юлія Швидко

Майже кожна доросла людина у своєму житті стикалася з урологічною недугою. Дедалі частіше такі хвороби діагностують також у дітей. Звідки вони беруться та як їх правильно лікувати, розповідає  керівник клініки UROSVIT, лікар-уролог вищої категорії Василь Матвіїв.

Василь Володимирович лікує пацієнтів, застосовуючи досвід, який здобув на стажуваннях у країнах з розвинутою медициною. Своїми вчителями називає провідних урологів з Польщі, Австрії, Канади.

Вперше на стажування закордон ви поїхали 15 років тому у Польщу. Чи суттєво рівень медицини там відрізнявся від нашого?

– Це було перше моє двомісячне стажування закордоном. Я тоді разом з колегою – урологом Андрієм Подебрим – набирався досвіду у клініці урології медакадемії міста Вроцлав під керівництвом професора Єжи Лоренца, досить відомого польського уролога. Це повністю перевернуло наше  бачення на урологію – там був набагато вищий рівень з новими технологіями, новими методиками. Це стажування проходило в перший рік нашої урологічної практики, відразу після інтернатури. Коли повернулися, почали разом їх започатковувати у нас.

Відтоді тісно співпрацюємо  з польськими урологами. Мій товариш тоді ще був інтерном в Польщі, тепер досить відомий лікар-уролог. Щоразу контактуємо, обмінюємося досвідом, зустрічаємося на конференціях. Важливо, що головним нашим вчителем та наставником  по сьогодні є завідувач центру урології , високопрофесійний уролог-хірург з великим досвідом Юрій Грицина.

 

Кажуть, що у своїй практиці ви часто застосовуєте методики, яких навчилися під час стажування в Австрії.

– Вісім років тому я мав можливість бути в команді урологів в університетській клініці австрійського міста Інсбрук. Це ще вищий та вищий рівень. Адже Австрія – країна з багатими можливостями, великими фінансами. Австрійські технології – одні з найкращих у світі. Там було чому повчитися.

В Австрії щоденно був в операційній, асистував. Проводили операції ендоскопічно – без розрізів, через проколи або природні шляхи. Виконуються при каменях у сечоводах, нирках  та пухлинах сечових шляхів. Багато операцій робили лапароскопічно або за допомогою асистента-робота. Зараз це популярно. В Австрії ця методика  застосовується досить давно. Пацієнт – в одному залі, хірург – в іншому. Лікар оперує на роботі, той повторює рухи за хірургом. Така робота надійніша, бо робот не зробить зайвий рух, на нього не впливають емоції та зовнішні фактори. В Україні про такого робота поки лише ведуть розмови.

Також мав можливість асистувати доктору Пітеру Редеру, відомому австрійському урологу,  родом з Південної Африки, який робить багато реконструктивних операцій на уретрі, статевому члені. Дещо у нього запозичив для власної практики.

В якій країні вам би хотілося працювати?

– У Канаді мав можливість залишитися, аби там працювати. Міг бути асистеном уролога. Але вирішив працювати  в Україні.

Двічі отримував грант на стажування в канадській  клініці міста Едмонтон у провінції Альберта. Під керівництвом головного уролога провінції Джеральда Тодта я практикувався у двох клініках – університетській та Royal Alexandra Hospital. У Канаді більше цікавився ендоурологією.

Мене вразив підхід лікарів до роботи, до пацієнтів. Це соціальна країна, де уся медицина є безкоштовною для кожного, хто проживає у Канаді. Якщо пацієнт, резидент Канади, у кишені має один долар, а йому потрібно зробити пересадку серця – йому її зроблять. Медицина покривається урядом, працює державна страховка. Там практично не існує приватних клінік, бо у цьому нема потреби.

Аби стати урологом в Канаді, треба досить довго вчитися, працювати над собою. Перед навчанням майбутній лікар має пройти дворічний передуніверситетський рівень, тоді 6-річне навчання в університеті і ще 6 років резентури. Виходить 12-14 років. Уже з дипломом уролога та ліцензією на руках бажано зробити якийсь феллоушип по вузькій спеціальності урології. Вона ж ділиться на багато напрямків. Якщо ти вже став урологом, тоді у тебе дуже висока зарплатня. Це звісно стимулює.

Та на цьому освіта не припиняється, лікарі постійно вчаться. Був випадок, коли доктор Тодт запросив до себе додому на  “urology journal club”. Я відразу не до кінця зрозумів, що це за зібрання. До нього з’їхалися багато урологів з клінік провінції. Раз в місяць у неформальній обстановці вони обмінюються знаннями та досвідом. Молоді резиденти опрацювали усі свіжі журнали по урології з цілого світу, попередньо витягнули основні тези та доповідають старшим урологам. Мене вразило, наскільки вони дружні, абсолютно немає зверхності та негативу. В такій атмосфері хочеться працювати і навчатися.

Як вам у роботі допомагають такі закордонні поїздки?

– Завжди зі стажування приїжджаєш піднесеним, хочеш щось змінити. У південноафриканському Кейптауні на Всесвітньому з’їзді по ендоурології були учасники з цілого світу. Обговорювали вузьку тему – ендоурологію. Там почерпнув багато цікавих речей, вперше потримав в руках гнучкий ендоскоп одноразового використання, а зараз мій досвід – це більше сотні операцій з його використанням. Була цікава відео-конференція, де обговорювали важкі незвичайні випадки.

Також був на навчанні у  французькому Парижі, в Копенгагені в Данії та Грузії. Командою клініки, вже сім  років поспіль відвідуємо щорічну медичну виставку MEDICA, в німецькому Дюсельдорфі, де намагаємося бути в тренді новинок технологій в медицині.

Два роки тому пройшов навчальний тренінг по перкутанній хірургії – операції через прокол, завдяки яким можна ліквідувати великі камені з нирок. Відповідним технологіям навчався у місті Ньюкасл у Великобританії. Був тренінг на свіжозаморожених трупах. Він дуже показовий. З Європи приїхали сім лікарів. Під контролем експерта ми мали можливість проводити певні маніпуляції. На живій людині небезпечно навчатися, тому нові методики випробовували на покійниках.

Місяць тому мав можливість бути на великому воркшопі на Півдні Китаю. Звідти теж привіз частинку досвіду.

Українці часто лікуються в закордонних клініках. Чи в українські клініки звертаються іноземці?

– До нас, в UROSVIT, часто приходять українки-заробітчанки зі своїми чоловіками -італійцями, іспанцями, поляками. Таких пацієнтів останнім часом стало більше. Також багато студентів-іноземців, які мають страховки. Ми ж працюємо зі страховими компаніями.

Нещодавно приїхав 45-річинй пацієнт, який у Польщі працює на бурильних установках. Раніше не мав скарг на здоров’я, прийшов, бо відчув біль у попереку. У Польщі досить довго потрібно чекати на консультацію спеціаліста, там великі черги по страховці. У нього в одній нирці ми побачили досить великий камінь, який й дав больовий приступ. Але при обстеженні ми виявили ще й пухлину іншої нирки. Складний випадок, який вимагає поетапного лікування.

Тому пацієнтів закликаємо, що раз в рік треба здати аналізи, зробити скринінг-обстеження, кардіограму, рентген грудної клітки.

Чи багато людей зараз приходять на профілактичний огляд?

– Так, свідомість людей змінюється у кращу сторону. Пацієнтів, які хочуть раз в півроку чи раз в рік провести скринінг, стає дедалі більше. Молодь стає прогресивнішою – проходять хоча би мінімальне обстеження. До нас звертається багато ІТ-ішників. Вони мають медичні страховки – і це зобов’язує їх пройти медичне обстеження.

З якими урологічними проблемами найчастіше звертаються пацієнти? Медики зазначають, що їх останніми роками стало значно більше.

– Я займаюся хворобами нирок, сечоводів, сечового міхура, простати, яєчок, статевого члена. Найчастіше зустрічається сечокам’яна хвороба, аденома простати. Зараз особливо багато пацієнтів з камінням у нирках, сечоводах, сечовому міхурі. У нашій клініці маємо апарат для дистанційного дрібнення каміння. Він є одним з найновіших у регіоні.

Я в основному працюю з пацієнтами, які потребують стаціонарного та оперативного лікування. Таких пацієнтів теж побільшало в рази. Можливо, клініка стала популярнішою, наша якісна робота призвела до такого напливу. Але й люди, мабуть, частіше хворіють. Цьому сприяють екологія, якість води.

У більш розвинених країнах таких пацієнтів менше. Чому?

– Основною проблемою сечокам’яної хвороби є недопивання. Культура пиття в Україні досить мала. Якщо дивитися на закордонних підлітків, то учні та студенти у своєму наплічнику завжди мають воду, вони її п’ють на уроках та на лекціях. Дитину змалку привчають пити. У нас в більшості шкіл немає кулерів води. З крану теж пити не можна. Протягом дня дитина може випити один сочок невідомого походження. Тому сечокам’яна хвороба почала зустрічатися й у дітей. У нашій клініці ми її діагностуємо, але дитина має проходити стаціонарне лікування у міській або обласній лікарнях.

 

Часто українці їдуть у сусідні європейські країни по ліки. У наших аптеках вони неякісні?

– Є випадки, коли ми не маємо результатів після призначеного препарату. Але я як лікар маю вірити, що у нас все продається сертифіковане. У своїй практиці призначаю лише препарати, які є офіційними у державному реєстрі. Але пацієнти часто самі просять рецепт, аби могли придбати ліки закордоном. Європа жорстко контролює аптечний бізнес.

Також українці подаються у закордонні клініки, коли мова йде про пересадку органів.

– У світі гемодіаліз – проміжний період, коли пацієнт чекає на орган. Далі йому пересаджують нирку чи інший орган. В Україні, на жаль, це питання ще до кінця не вирішене на державному рівні. Такі пацієнти на жаль їдуть в Білорусь чи азіатські країни.

 

Адреса клініки «UROSVIT»:

м. Львів, вул. Огієнка, 3 (вхід з двору, 1-й поверх)

Тел: (032) 226 30 80, (032) 226 31 80

(098)700 30 80, (099)505 30 80, (073)020 30 80

Е-mail: uro.lviv@gmail.com

www.urosvit.com

  • 0
  • 5524
Схожі інтерв'ю