Актор з Сaмбора знявся у новому українському серіалі “Прикордонники” про військових: інтервʼю з Данилом Сташковим

До Дня Захисників та Захисниць на платформі кіно та телебачення «Київстар ТБ» відбулася прем’єра нової української стрічки «Прикордонники». Перший вітчизняний серіал про курсантів розповість історію простих хлопців та дівчат, які вступили у Академію прикордонників і навіть не підозрювали, що все, чому їх вчили, знадобиться їм, коли прийде лютий 2022-го.

Одним з акторів серіалу став 21-річний самбірчанин Данило Сташків, який виконує роль «Кривоніса». Зараз хлопець проживає в Києві, де навчається в університеті театру кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого за спеціальністю актор театру та кіно. LMN поспілкувалася з хлопцем та дізналася, як він потрапив у акторський склад серіалу, про виклики на змімальному майданчику та майбутнє українського кіно. 

Ще на випускному в садочку, коли вручали дипломи, у всіх запитували ким вони хочуть стати, а  мені сказали, що й питати не треба – буду артистом. Відтоді, скільки себе памʼятаю, хотів бути актором. Ходив в театральний гурток до Малик Надїї Михайлівни ( це вже традиція в кожному інтервʼю передавати їй вітання, бо насправді дуже їй вдячний за все, вона була моїм першим провідником у театральний світ).

Це не була перша робота, але до цього були тільки епізоди, кліпи, реклами, а тут вперше мій персонаж з’ являється у кожній серії, тому можу сказати, що це найбільший, поки що, досвід зйомок.

Отримав лист на електронну пошту від режисера Олексія Єсакова з прохання записати самопроби на роль Петра. Прочитав опис серіалу, закохався у нього, записав проби і мене не взяли. Відмови чую часто, але за цю було найбільш неприємно. Тоді весь час посилав думки у всесвіт, що дуже хочу у цей проєкт. І через 2 місяці запропонували роль другого плану, і я не дуже довго думаючи, погодився.

«Привіт. Побажання від режисера, вже зараз починати працювати над фізичною формою, підтягування біг, є багато сцена на баскетбольному майданчику, тому теж треба тренуватися кидати в кільце. Ми зробимо з вас спортсменів», – таке повідомлення мені надіслали, і я це все робив. Також перед зйомками нас вчили розбирати і збирати автомат, стріляти, правильно ходити і так далі, а протягом всього проекту з нами працювали військові консультанти та Прикордонна академія. Ми все-таки грали не військових, а курсантів, себе: незграбних, невмілих, без будь-якого досвіду, тим паче бойового.

Мого персонажа звали “Кривоніс”. Особливий він своєю непомітністю. Оскільки це не головна роль, тож окремого сюжету у нього не було, можливо зʼявиться у 2 сезоні.

Весь знімальний процес був викликом, адже раніше такого досвіду в мене не було, Найважчим, мабуть, було те, що ми знімали зиму – влітку, але навіть попри труднощі, я отримував задоволення від процесу. Так сталось, що ще й на зйомках травмував ногу і до кінця проекту не зміг виконувати важкі навантаження.

Ні, не змінила, але я ще більше зрозумів на скільки це важко, вдягати повну амуніцію, зброю. В нас це були зйомки, де не було реальної небезпеки і ми тільки доторкнулись до цього, а як це роблять військові – я не уявляю, я захоплююсь кожним, хто це може, тому велика повага і вдячність всім, хто нас захищає. До речі, головну роль виконував справжній військовий – актор, який на цей момент був у відпустці- Володимир Ращук.

Я не можу щось виділити, це все було чудово. Єдине, пригадую, ми знімали в той день, коли ракета влучила в «Охматдит». Після цього важко було зібратися з думками. 

Ой,  ну в нас знімались багато:  Володимир Ращук, Андрій Самінін, Ігор Портнянко і багато інших. Я з дитинства бачив їхні роботи, тому спостерігати за їхньою роботою на майданчику – це просто щастя. Вони неймовірні і було чому повчитись у них.

Це історія про Героїв, про те, що є якась вища мета, ніж наше особисте. “Я” – це про єдність. Багато хто скаже, що це не на часі, але я впевнений, що це потрібно і що це дуже важливий проєкт. Не секрет – що це наша «пропаганда», ми повинні її мати. Можливо, цей серіал надихне молодь на вступ у військовий ВНЗ і він вже виконає свою певну місію. До того ж – це якісний продукт, наш. Він і про дружбу, і про кохання, і про любов до Батьківщини.

Попри важку ситуацію в країні ми можемо знімати якісне кіно. Ми взагалі багато чого можемо, і ворога обов’язково переможемо. Тож в нас все буде добре!

Все залежить від пропозицій, які будуть, сценарію, не можу ось так зразу сказати. Поки моє завдання – закінчити університет, навчитись чогось нового, а далі вже буде видно.

Це формування національної ідентичності. Українське кіно дає змогу глядачам відчути себе частиною нації, усвідомити важливість спільної історії та сучасних викликів. Зрештою, так можна вивчати історію, розуміти багатство нашої культури.