25 Bookforum – по той бік фотокамер | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
04 Жовтня, 12:28

25 Bookforum – по той бік фотокамер

Марічка Оринчак

Про нього говорили всі: викладачі за кафедрою, студенти на останніх рядах, жіночки на ринку та високоповажні чиновники. Його реклама з’явилась задовго до 19 вересня, і хоч на календарі вже жовтень #читайтрамвай ще можна зустріти на вулицях Львова. Хтось вперто не хоче запам’ятовувати, що він вже не Форум видавців, а Bookforum. Хтось  чекав на нього надзвичайно довго, а хтось одразу визначив – подія надто пафосна (і нічого, що ніколи не був там). Але який він, Bookforum, по той бік камер?

Мені вдалось побачити іншу сторону Форуму – ту, яку журналісти зазвичай не описують. Побачити Форум очима його творців, побувавши у команді волонтерів. Поспостерігати, за організаторами не тоді, коли на камеру , а тоді коли після безсонних ночей організації, доводиться спілкуватись з гостями, учасниками заходів та журналістами – спілкуватись просто та невимушено. Який він, Bookforum, з цього боку?

«Але ж я відомий поет\журналіст\чиновник»

Середа, перший день Форуму. Палац Потоцьких в очікуванні – тут вже розклали свої книги понад дві сотні видавців – кожен пропонує своє – те, що цікаве його аудиторії. О 9 ранку Палац скидався на Храм Книги – тисячі книжок, розкладених на трьох поверхах та на стендах у подвір’ї, а навколо тиша – тут поки лише обрані – ті, хто по той бік Форуму. Але Палац знає, що зовсім скоро цим Храмом блукатимуть десятки тисяч відвідувачів – зовсім маленьких і тих, що належать до третього віку.

Сьогодні найгарячіше на реєстрації. У це важко повірити, але лише одиниці відвідувачів проходять її без проблем.

-Дякуємо, що завітали на Bookforum. Дайте одягну Вам браслет, з яким зможете  відвідувати усі заходи, що є в програмі впродовж усіх днів, – ввічливо каже дівчинка-волонтерка, на вигляд років 18,  вона ще повна енергії і сил, хоча всі волонтери у Палаці ще від 8:00

-Та дякую, ви мені браслет той віддайте, але одягати його я не буду. Я собі в кишеню поставлю, а де треба витягну і покажу, – так дуже спокійно каже чоловік середніх років.

-Але ж в нас є правила. Згідно з ними ми маємо одягнути Вам на руку. Інакше Ви не маєте права бути на заходах, – все ще ввічливо, але вже не дуже спокійно відповідає волонтерка.

– Та мені десь Ваші правила! Я квиток купив – більше нічого не знаю. Кличте керівництво!

Напевно, не підрахувати скільки разів звучало тут оте «Кличте керівництво». Але ні, ще не так. Не когось із керівництва, а одразу пані Коваль! (президент ГО «Форум Видавців»). І навіть якби хотіло керівництво приділити увагу кожному, то не змогло б. Просто фізично не змогло б.

-Доброго дня. Вітаємо Вас на Bookforum. Ви проходили попередньо акредитацію? – на іншій стійці реєстрації питає волонтерка.

-Так, проходив.

-Скажіть, будь ласка, Ваше прізвище.

-Ви що знущаєтесь!? Мене знають всі! Я ж відомий журналіст.

Відомий журналіст називає своє маловідоме прізвище, а потім ще менш відому газету. Завершує фразою:

Оце так сервіс! Я про це точно в статті згадаю!

Скільки таких прийшло того дня і в наступні теж не порахувати. Кожен з них мав ПРАВА, журналісти – одні, поети – інші. Відвідувачі взагалі ЗАПЛАТИЛИ за квиток. Ні, ну про які ПРАВИЛА тоді може йти мова!

P.S. Потім десь на просторах Інтернету від згаданих відвідувачів:

Жахливо і неорганізовано! Я не знаю, для чого стільки піару такому неспланованому заходу. Я в щоці!

А чому?  Бо всі відвідувачі мають права, ну а правила…

В режимі «зараз тут буде Порошенко». Весь день.

Те, що на 25 Bookforum приїде Президент знали задовго до.

Але куди саме захоче піти Петро Олексійович широкому загалу не було відомо. Форум проходив на 40 локаціях. І поки всі студенти Університету шикувались у чергу до селфі з Президентом, волонтери увесь перший день провели в режимі очікування. Ну бо ж Палац – то серце Форуму, він мусить сюди приїхати!

«Президент вже їди сюди!» – забігає до прес-центру Марія Кравченко, прес-секретар Форуму. Реально забігає, захекана і трохи налякана.

«До нас, сюди, в прес-центр?» – захоплено питає волонтерка Настя. Президент, як не крути😊

«Та ні, в Палац, на ярмарок!».

Ви б бачили цю картину: близько 20 волонтерів прес-центру зриваються з робочих місць, залишають статті на півслові, залишають відкритими свої профілі у соціальних мережах і вибігають до входу в Палац – зараз тут має бути Президент.

Хвилин 15 почекали, зрозуміли – марно.

«Так можна й весь день тут пробути, а робота від того не зробиться,» – вдало підмітила одна з волонтерок, бо Президента Храм Книг того дня так і не дочекався.

"Боже, яке всьо дороге!"

Нарешті виходжу з Форуму-волонтерського до того Форуму, який бачать всі. Хоча моя червона футболка з надписом «Read each other» таки видає мене. Підходжу до одного з стендів розглянути книжки.

«А скільки та книжка коштує?» – питає панянка середніх років, що виглядає досить заможньою. Книжку не відкривала, просто подивилась на обкладинку.

«160».

«А та синенька, в куточку, так гарно виглядає?» – цю книжку те не відкриває. І анотації теж, звичайно не читає.

«Та 170».

«Боже, яке всьо дороге!» – обурено, але не дуже голосно каже та жіночка, що обирала книжки за обкладинками до своєї коліжанки, яка, виглядає, книжками не цікавиться взагалі.

(Можна припустити, що прийшли вони сюди не за книгами, а за фотографіями для соціальних мереж. Ну бо Bookforum – то головна культурна подія країни).

Я виходжу з прес-центру у той перший день о 19:30. Але виходжу далеко не останньою – частина дівчат ще дописує новини. Тут надзвичайно тихо у цій порі – відвідувачів  у Палаці вже немає, є лише декілька подій на інших локаціях. Тут кожен має свою роботу, і єдине, що можна почути – стук клавіатури.

Я хочу спитати у Марії, прес-секретарки Форуму, які у неї враження від першого дня, але розумію, що її перший день ще зовсім не завершився – вона йтиме на вечірку французького письменника, бо, як і решта організаторів, має там бути . І так плавно перший день у неї (і не тільки у неї) перейде у другий… А сон? Сон і Форум несумісні.

25 Bookforum таки зумів підтвердити звання головного культурного фестивалю країни – хоча б тому, що жоден фест не викликав стільки обговорень в медіа.  І, напевно, жоден фестиваль не чекали так довго, як цей. Так, не все було ідеально – але чи готові відвідувачі стати ідеальною частинкою ідеального фестивалю? Бо, виглядає, що ми поки теж далеко недосконалі гості на такому розкішному святі Книги.

Фото прес-служби 25 Bookforum

  • 0
  • 1852
Схожі публікації