Як українці «кликали весну»: історія і сенси Великодніх гаївок
Гаївки — невід’ємна частина великодніх святкувань у Галичині, яка поєднує християнські традиції з давніми язичницькими обрядами. Ці весняні пісні та ігри, що символізують пробудження природи і закликання весни, збереглися в українській культурі протягом століть. Про їхнє походження, значення та сучасні виклики збереження LMN розповіла професор кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси ЛНУ ім. Івана Франка Ганна Сокіл.
Звідки в Україну прийшли гаївки? В яких регіонах вони найбільш поширені?
Свято Христового Воскресіння відзначає цілий християнський світ. Українці разом з тим зберегли архаїчну основу стародавнього свята – відродження сонця, відродження природи, зустріч весни. Водночас із пробудженням природи від зимового сну в Україні починається цикл народних весняних свят, пов’язаних з стародавніми віруваннями, супроводжених піснями, іграми, хороводами.
Закликання й зустріч весни – є першим етапом весняного обряду. Заховується він у двох типах:
1. Звертання людини через пісню-веснянку до уособленої весни з проханням привезти дари.
2. Сприймання птиць як магічних віщунів весняних радостей. Обряд закликання весни наближається до молитви, до культу весняного бога.
Про запозичення нема ніяких відомостей. Очевидно, це давня українська традиція. Ми ж не все запозичували. Українці мають свою тисячолітню культуру.
Чи є якась різниця між гаївками у різних регіонах?
З пісень, що належать до весняного циклу календарно-обрядового фольклору є веснянки й гаївки. Веснянки – це вид календарно-обрядової пісенності на честь приходу весни. Їх виконують від Благовіщення аж до Зелених свят. Така номінація відома по всій Україні. В Галичині ширше побутує назва – гаївки чи гагілки (синоніми до слова гаївки: гагілки, ягівки, магілки, галагойки, та інші). Крім того побутують локальні назви: на Покутті – перепілки, подекуди на Бойківщині (Ст.Самбір) – вородаї, Надсянні (східна частина Яворівщини) – гаївки, ломкавки, риндзівки; є такі, що походять від дії, про яку йдеться в пісні: «жучка грати», «водити галі» і т. д.
Основні мотиви веснянок і гаївок: закликання весни, її зустрічі, дарунки весни («Благослови, мати», «Ой ти весна, весна»); розбудження космічного руху, образ зеленого шуму («Ой шум ходить по діброві», «Ой нумо, нумо в зеленого шума»); хліборобські мотиви («Просо», «Овес», «Огірочки», «Овес», «Льон»); любовно-шлюбні та еротичні («Качурик», «Зайчик», «Царівна», «Король»); залицяння й глузування («Ой на горі корито, корито»); мотив мандрівки («А вже весна, а вже красна, із стріх вода капле») .
Які особливості має традиція гаївок на Галичині?
З усіх обрядових пісень, як зазначив іще Ф.Колесса, – гаївки й веснянки найкраще зберігають старовинний хоровий та ігровий характер.
Чи є унікальні локальні варіанти, що збереглися лише в окремих селах?
Репертуар гаївок здебільшого однаковий в різних селах. Однак різниця полягає насамперед у варіантності та початку виконання, оскільки кожне село має свою традицію виконання першої гаївки, скажімо, «Кривий танець», чи «Просо», або ж «Вербовая дощечка» чи «Чому, Галю, не танцюєш?».
Як видозмінювались гаївки від появи й до сьогодні?
Упродовж віків календарно-обрядові пісні частково змінюються, набуваючи нового змісту та соціального призначення. Гаївки й веснянки містять нашарування різних епох і сягають доісторичної та княжої доби. Вкажемо на образ князя Романа, згадки про медову данину, охорону замків і міських воріт («Воротар», «Мости»), постать Журила споріднена з билинним героєм («Журило»). Гаївки ввібрали й нові мотиви – про скасування панщини, національно-визвольні змагання тощо. У піснях весняного циклу збереглося багато елементів, що свідчать про уважне ставлення наших предків до довкілля й подій, які відбувалися в житті народу та суспільстві.
Ось приклад, коли у традиційну форму вкладено новий зміст про боротьбу УПА:
Зелененькі огірочки, завивайтеся,
Повстанчики молоденькі, в бій збирайтеся.
Із півночи на нас сунут шміраки, шміраки.
Так їм дайте, вби губили й кірзаки, кірзаки.
Огірочки зелененькі угору ся в’ют, в’ют,
Повстанчики молоденькі диких зайдів б’ют, б’ют.
Б’ют на долах, б’ют у горах, аж з них пір’я летит,
І по полях, по вертепах дикий ворог лежит.
Повстанчики молоденькі з-над Дністра, з-над Дністра,
Я вам паску на Великдень принесла, принесла.
В вас провідник «Боєвір» ,«Боєвір», «Боєвір»
До Дністра жене голоту аж із гір, аж із гір.
Не дасть стати й за Дністром, й за Дністром,
Він влаштує їм розгром, їм розгром, їм розгром.
Від Галича наступає славний «Сталь», славний «Сталь» –
І тремтить на Буковині злий маскаль, злий маскаль.
Утікають у Росію маскалі, маскалі
З української землі, з української землі.
Зелененькі огірочки, завивайтеся,
Повстанчики, з перемогов д´нам вертайтеся.
У чому полягає особливість гаївок?
Це дуже давні весняні пісні, якими закликали весну, величали її прихід, відновлення природи. Саме походження назви приурочують здебільшого до виконання їх на вигонах, полянах, у гаях (тому й «гаївка», хоча є й інші пояснення). Згодом ними почали прославляти воскресіння Христа.
Коли саме виконують гаївки і чому цей час важливий?
На Галичині гаївки виконують лише у Великодний час, усього три дні. Про це навіть ідеться в тексті, записаному в с. Підберізці, біля Львова (до слова, поки що єдиний текст, який мені вдалося віднайти). Співається у вівторок на закінчення свят:
Моя мила, гаївко,
Ой жеж тебе тілько!
В неділю сі зачила,
В вівторок сі скінчила.
Яку роль відігравали діти, молодь і дорослі в цих обрядах?
Усі ці пісні здебільшого молодіжні, виконували їх дівчата й хлопці.
На Покутті під час великодніх ігор гурти ділилися за віковими ознаками: дівчата й парубки виконували гаївки любовного змісту, а діти та старші люди співали здебільшого пісні магічно-вегетаційного та жартівливого спрямування.
Виділяють дві групи гаївок щодо їх способу виконання – хороводні (супроводжуються іграми і старші за походженням. Їх залишилося мало: «Кривий танець», «Воротар», «Просо», «Вербовая дощечка» та інші). Друга група – без ігор. Вони молодші за походженням і чисельніші.
При поділі учасників на два хори один репрезентує дівоцьку, а другий – парубоцьку громаду. Часто пісні хору переплітаються прозовим діалогом («Коструб», «Чорнушка», «Чоловік на торзі»). У цих весняних іграх словесний текст, мелодія, танкові рухи, міміка, драматична дія сплітаються в одну синкретичну цілість, що має архаїчний характер.
А чи знаєте, чому веснянки й гаївки, порівняно з купальськими піснями, збереглися значно краще? Це тільки тому, що більшість із них перейшла в дитячий репертуар. Хоча первісно вони мають архаїчний зміст магічно-любовного та хліборобського характеру.
Яким є найбільший виклик для збереження цієї традиції сьогодні?
Для того, щоб зберегти, треба залучати молодь, проводити святкові заходи в школах, інших закладах освіти. Головно прививати любов до своїх традицій з дитинства і вдома, і в дошкільних закладах. Звертати більшу увагу на викладання фольклору, збільшення годин. Це має бути на державному рівні. Скажімо, в ЛНУ (філологічний ф-т) маємо курс» за вибором «Український обрядовий фольклор». До того ж, готуємо спеціалістів «середня освіта», які в майбутньому викладатимуть у школах.
Чи є загроза, що ця традиція може стати лише «музейним експонатом»?
Загроза має місце завжди. Але для цього є МИ, НАЦІЯ, яка має все це зберегти. І це залежить від кожного з нас. Не лише педагогів, освітян, а від усіх наших матусь, берегинь роду і своїх традицій (разом з колисковими прищеплювати діточкам любов до своїх традицій, звичаїв, залучати до різних обрядових дій і т. д.).
Як зберегти? Розповідати дітям, що зиму треба проганяти, а весну закликАти, щоб вона прийшла. Отож, прогнавши зиму, наші предки починали кликати, гукати, закликати весну. Існувала така думка, що коли весну не кликати, то зима може залишитися назавжди. Для того, щоб унеможливити це, наші предки прикликали весну різними магічними діями та формулами – обрядами, жертвоприношеннями, молитвами (піснями-заклинаннями).
З цього випливає, що весна в уяві давніх поколінь вважалася живою істотою, і до неї відповідно звертатися. Якою ж вона була? Цей образ донесли до нас веснянки, як дуже давні, так і деякі пізніші. Найдавніші веснянки (“Король”, “Воротар”, “Володар”, “Шум”, “Жучок”, “Ягілочка”, “Мости”, “Вербовая дощечка”) є архаїчними іграми-хороводами, що в символічних формах відображають прихід весни. Цю традицію маємо зберегти та передати її майбутнім поколінням!
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
