День, коли молодь співала, танцювала, писала листи підтримки та допомагала армії (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Серпневий день у Львові наповнився музикою, розмовами та діями, що творять майбутнє. 9 серпня у Шевченківському гаю відбувся фестиваль до Дня молоді. Це був день, коли знайомі вулиці Львова вели у зовсім іншу реальність – теплу, сміливу та голосну. Тут зустрілися ті, хто хоче обмінюватися ідеями, шукати нові знайомства та разом будувати місто й країну.

Локація була поділена на кілька зон, щоб кожен міг бути там, де йому подобається найбільше. Літературник, українська музика, нетворкінг, Кримський куточок та багато іншого – усе, щоб за кілька кроків змінити реальність: від тихої розмови до стрибка під час майстер-класу з автентичного українського танцю.

Одним з ключових активностей став спідфрендинг — швидкі розмови між молоддю та представниками місцевої влади. За кілька хвилин можна було встигнути поставити гострі запитання, поділитися власними думками, а тоді перейти до наступного співрозмовника. Атмосфера швидких діалогів і відкритих відповідей створювала відчуття, що тут народжуються справжні рішення, а місцевий уряд з півслова розуміє молодь.

“Насправді, це дуже цікаве рішення, я такого раніше не бачила і тим паче не брала участі. Ми мали 4 хвилини, щоб обговорити з різними посадовцями запитання, які нам казав ведучий. Одне з тих, що мені найбільше запам’яталося було “який район Львова має прихований потенціал для молодіжного життя і чому?”. Було цікаво послухати, що скажуть представники мерії, і скажу, що наші думки зійшлися і це – Сихівський район”, – ділиться Тетяна, учасниця спідфрендингу.

Неподалік зони, де проходив спідфрендинг, працював Кримський дворик «Qırım azbarı» , де готували каву на піску, писали листи до політв’язнів, розповідали та показували історію становлення тимчасово окупованого Криму.

Тут й відбулася розмова з волонтеркою, яка розповіла, чому важливо писати листи українським політв’язням та як такі слова підтримки впливають на тих, хто перебуває за ґратами. Її слова — про те, як маленький аркуш паперу може стати променем світла для тих, хто у неволі.

“Це дуже важливо робити для того, аби такі люди знали, що їх не забувають в Україні і що роблять все можливе, щоб повернути їх назад”, – ділиться дівчина (ім’я не вказано в цілях безпеки).

Протягом всього фестивалю на головній сцені чергувалися музиканти різних жанрів: від джазових експериментів до українського хіп-хопу, від камерних виступів до драйву. Між сетами вдалося поспілкуватися зі співачкою, яка поділилася думкою про те, чому розвиток української музики нині — не лише про мистецтво, а й про культурну стійкість у час війни.

“Доволі довгий час в нас суспільство слухало російську музику, тому що не було класної альтернативи. Так, іноді тексти в українських піснях можуть бути примітивними, але я переконана, що більшість співаків чи гуртів намагаються зробити свою музику якісною. Я, наприклад, дуже багато уваги приділяю текстам і це справді складно, але наша ціль номер один – витіснити російську культуру з нашого простору”, – ділиться Ярослава, членкиня музичного об’єднання Porichka.

Кожна локація була не просто розвагою, а частиною спільної мети — збору 1 мільйона гривень у межах кампанії «Рик Лева» на купівлю дронів-антишахедів.

“Добре, що такі заходи роблять благодійними, тому що допомагати нашій армії зараз – це наш обов’язок. Навіть якщо людина не донатить щодня чи щотижня, вона може зробити це на такій події і тим самим допомогти нашим ЗСУ, які ризикують своїм життям заради нашого майбутнього у вільній Україні”, – каже Світлана, волонтерка.

Серед музики, розмов та великого простору, День молоді перетворився у нагадування: молодість — це не вік, а готовність діяти та змінювати світ на краще.