“І вчора, і сьогодні, і завтра треба дивитися цей фільм”: У Львові відбувся спецпоказ фільму «Будинок “Слово”. Нескінченний роман»

У понеділок, 13 травня, в кінотеатрі “Планета кіно” ТЦ Forum Lviv відбувся спеціальний показ фільму «Будинок “Слово”. Нескінченний роман».

Символічно, що саме в цей день відбувся у Львові спецпоказ, адже 13 травня 1933 року сталося самогубство одного з найвидатніших письменників Миколи Хвильового.

“Будинок “Слово”. Нескінчений роман” – це драматична історія українських письменників доби “розстріляного відродження”, яких зібрали під дахом одного будинку в Харкові, щоб змусити їх працювати на благо системи. Фільм розповідає про те, як комуністичний рай перетворюється на комуністичне пекло. Історія заснована на реальних подіях. Перший спецпоказ фільму був саме в Харкові, в підвальному приміщенні, на якому зібралося близько 200 людей.

“Постріл в скроню Хвильового в цей день в 1933-тому році – це був виклик системі, це була його боротьба системі. Після поїздки з Аркадієм Любченком на села, коли Микола Хвильовий побачив на власні очі що робиться в селах, які масштаби Голодомору, які творить радянська імперія, він не витримав це і кинув виклик цій системі”, – акцентував перед показом фільму режисер-постановник Тарас Томенко.

Режисер Томенко на показ приїхав з актрисою Ніною Набокою. Він розповів про роль, яку вона зіграла в фільмі – роль тьоті Варі. Це людина, котра працювала офіціанткою на кухні будинку “Слово”. Вона є втіленням української народної боротьби та супротиву.

“І вчора, і сьогодні, і завтра треба дивитися цей фільм. Ви повинні знати історію, щоб знати з ким ми зараз воюємо, з якою страшною системою. І ця жінка проста з села не побоялася піти проти неї, це прототип нашого народу, нескореності нашої. Всі перелякалися, а ця проста жінка ні. Вона просто подумала, що треба хоч щось зробити і вона його отруїла. Знаючи, що від нквдистської машини нікуди не скриється, не заховається. Українська жінка – це наш народ. Особливо зараз воно дуже злободенне на тему нашої війни, що ми нескоренні, ми не потерпимо. Оце я грала таку жінку. І я дуже горджуся цією роллю. На війну не взяли, то хоча би отруїла одного гада, і вже легше. Ця війна не в 14 році почалася, не в 22-ому. Вона віками в нас йде, просто треба знати історію свою. Я не буду вам цю історію читати, що українців було більше ніж росіян, це все ви повинні знати. Як нас кругом знищували, заздрили нам весь час, і сьогодні воно вилилося в таку велику війну. Слава Україні!”, – виголосила актриса театру та кіно Ніна Набока.

Після фільму настала тиша. Згодом її перервали запитаннями до гостей.

Весь фільм є чорно-білий, але є один кадр де використано колір, це кадр з кров’ю…

Попри таку велику кількість зла протягом фільму, його вирішили закінчити саме перемогою тьоті Варі, адже як наголошує режисер, що зло має бути покаране. Так як вчили нас казки, так як вчив нас український народ. Зло не може бути непокаране…

“Чого я так зробила? Я б зараз зробила підряд всіх. Всіх підряд би перетравила. Вона забита баба, приїхала з села, і не змогла цього витерпіти. Так і наш народ. Це слава нашому народу такому. Ми все витримаємо, я вірю в це. Тоді нащо я його труїла”, – каже пані Ніна.

Тарас Томенко розповідає, що зараз люди почали цікавитися історією цього будинку. Якщо порівнювати з періодом, коли вони знімали документальну стрічку, прем’єра якої відбулася в жовтні 2017 року, то тоді люди й гадки не мали в чиїх квартирах вони мешкають.

Також у фільмі є багато знакових речей. Наприклад, в актора Генадія Попенка, який у фільмі зіграв поета Семенка, був оригінальний метелик Михайля Васильовича.

Додамо, що світова прем’єра художнього фільму “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” відбулась на 37-му Варшавському кінофестивалі 2021 в рамках міжнародної конкурсної програми. Фільм був представлений також на багатьох інших міжнародних фестивалях.

А з 9 травня фільм “Будинок «Слово». Нескінчений роман” про письменників Розстріляного відродження можна переглянути всім охочим в українських кінотеатрах.