Якщо ти женешся лише за грошима – нічого не вийде: історія власника свиноферми на Жовківщині | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
02 Лютого, 18:35
logo-black

Якщо ти женешся лише за грошима – нічого не вийде: історія власника свиноферми на Жовківщині

Колись маленький Володя в селі Замочок вчився у хаті баби й діда доглядати за худобою, а зараз й собі має свиноферму. Понад 200 свиномам та 4 свинотата дають можливість працювати команді з пяти людей, платити податки, а Володимиру годувати свою родину – дружину і трьох дітей. Львівській мануфактурі новин фермер розповів, з чого починав і як розвивав свій бізнес.

До 22 років Володимир працював будівельником та мріяв про власну ферму. І от в 2012-му році з колегою Юрієм, паралельно продовжуючи будівництво, почали створювати омріяну свиноферму. Купили приміщення і найняли робітників. Проте уже в 2014-му році почалась війна і Юрій продав свою частку колезі, боячись все втратити.

Звичайно, були ще й інші складні моменти і виклики, але про це пізніше. Зараз екскурсія фермою, куди попасти першому ліпшому не можна.

 

Ферма працює як годинник

За вимогами ветеринарної служби, ферма має бути загороджена з табличкою на брамі «КАРАНТИН». З 9-ї ранку ворота відкриваються лише для лікаря Віктора, його помічника Андрія, продавчині Ольги, мельника Петра і, звісно, родини Володимира. Тобто понад 200 свиней обслуговує лише четверо працівників.

«Байдужий власник дорівнює байдужі працівники. Саме тому на фермі я кожного дня. На 9-ту ранку приводжу фермерів на роботу та контролюю робочий процес. Особливістю нашої ферми є автоматизована система розподілу корму, яка є далеко не у всіх моїх знайомих. Петро вакуумом через млинок в бак затягує по 300 кг трьох видів зерна. Потім перемелений готовий корм система автоматизовано роздає по всій фермі кожній свиноматці чи татку. Петро прокручує баранку системи, для того, щоб по трубам досипати корму в годівницю. Без цієї автоматизованої системи працівників потрібно було б більше», – каже Володимир.

Лікар Віктор відповідає за штучне запліднення та пологи свиноматок. Щоб проводити ці процедури він збирає сперму у свинотат та зберігає у відповідній лабораторії. Андрій прибирає та допомагає Віктору. Петро відповідальний за зерно, яке закуповує ферма. Пшениця, ячмінь і соя потрапляє у контейнер, який автоматично змішує та перемелює до дрібних частин вже готовий корм.

Щодня треба перемолоти тонну зерна. До полудня на всіх процесах кипить робота. Потім до 13:00 обідня перерва. За вимогами ветеринарного контролю на фермі є пралка, душ та кухня для працівників. Як не прибирай – свиноферма має свій специфічний запах, тож навіть декілька годин перебування тут – і речі потребують прання. Тому кожного дня працівники після закінчення робочої зміни, а це 17:00, миються і потім Володимир везе їх додому.

Кризи і війна


Проте такою злагодженою робота на фермі була не відразу. Працівники разом з родиною Володимира пережили дві кризи – в 2017 та 2019 році.

В 2017 році свинина коштувала 30 грн за кілограм, а зерно 5 грн, тож розводити свиней було не вигідно.

«Багато моїх знайомих в роки кризи закрили свої ФОПи. Тоді часто через дешеве м’ясо не вистачало грошей і я неодноразово хотів брати кредити, але держава не давала. В 2021 році така сама історія – зерно було 7 грн, свинина – 43 грн. Але успіх і прибуток також залежить від команди. Начувся історій, як на інших фермах працівники крали корм чи ліки для подальшого продажу. Або ж випивали та пропускали свої робочі дні. От в тих, в кого немає цієї автоматизованої системи, відсутність працівника є великою проблемою. Бо навіть день без їжі та догляду може дуже вплинути на здоров’я худоби. Цього року попри війну вигідно вести бізнес, бо експорт зерна припинився, тому, щоб врожай не пропадав, фермери продавали зернові дешевше ніж у 2021-му. Проте навіть в кризу я діяв з точністю навпаки: коли інші вирішують зупинитись, я буду ставити, а коли всім добре, то треба зупинитись. Все просто – коли маєш лише ти, то купуватимуть лише у тебе», – поділився чоловік.

Фермер спрогнозував, що 2023 рік буде успішний для розведення худоби. Поки війна триває, а імпорту немає, зерно буде дешеве. Проте, не зважаючи на вигідні воєнні умови, розширятись Володимир не хоче. Дуже близько бере до серця жахливі події в країні, проте розуміє, що підтримувати економіку та годувати людей потрібно. А на початках повномасштабного вторгнення родина різала свиней і робила тушонку для ЗСУ.

«Я вважаю, що у мене найкраща команда. Вони мене чують з пів слова, а я їх поважаю. Я не байдужий до війни. Але й скорочувати господарства, бізнес не можна, бо не буде ні податків, ні робочих місць… Я пишаюсь, що можу створити навіть декілька робочих місць, заплатити податки і прогодувати хоч частинку Львівщини», – каже підприємець.

Володимир додає, що у фермерстві, якщо ти женешся лише за грошима – нічого не вийде, бо це не салонний бізнес, де ти виходиш з приємним шлейфом.

Роботу на свинофермі, за його словами, потрібно справді ЛЮБИТИ.

Олена Лещенко

  • 0
  • 4643
Схожі публікації