Мріє отримати протез, щоб повернутися на службу: історія Героя з Львівщини

Прикордонник Юрій Кулинич, або як його ще називають “український вікінг”, потребує допомоги. У складі підрозділу спецпризначення чоловік брав участь у звільненні Харківщини, воював за Соледар та Бахмут, а торік у листопаді, керуючи штурмовою групою, отримав важке поранення на Донеччині, що призвело до високої ампутації лівої ноги.

Герой нашого часу, або хто вони, українські вікінги

Юрій Кулинич родом з Червонограда. Чоловіку 37 років, одружений та має двох синів: одному 17 років, іншому 12. З 2004 року пов’язав своє життя з військовою службою, а у 2008 році проходив службу в Державній прикордонній службі України. Згодом вступив до лав ЗСУ та захищав українську землю від російських загарбників. Перший свій бойовий досвід здобув у 2014 році в зоні проведення АТО, виконував завдання у Донецькій та Луганській областях.

В листопаді 2023 року під час штурмових дій чоловік отримав поранення в ліву ногу і у зв’язку з довгою евакуацією втратив кінцівку. Зараз у нього триває реабілітація у “Superhumans Center”, де він є учасником програми адаптації через спорт, а далі Юрія очікує протезування, вартістю 3 000 000 гривень.

“Коли я втратив ногу і мені сказали, що потрібне протезування, співробітники підказали звернутися до благодійного фонду «Фонд допомоги Україні «Рух у майбутнє», щоб зібрати необхідну суму. Станом на сьогодні сума в банці становить 1 184 946.24 гривень, тому до цілі залишилося ще більша частина”, – розповідає Юрій Кулинич.

Зі слів чоловіка на початку повномасштабного вторгнення зі сторони людей була величезна підтримка у вигляді донатів, зборів їжі, одягу і тд, а зараз люди втомилися від війни.

“Допомагати чи ні – це вибір кожної людини, але для того аби зробити цей вибір кожному потрібно зрозуміти, якою ціною зараз нам дається ранкова кава, вечеря з сім’єю чи прогулянка з дітьми. Люди повинні розуміти, що ціна за їхній звичайний день – втрачене життя або здоров’я когось з військових”, – ділиться чоловік.

Життя на фронті

Чоловік розповідає, що найважче на фронті – це втрата побратимів, людей, які за короткий проміжок часу стають дуже близькими.

“Ти проводиш з людиною час, спілкуєшся і ділишся всім на світі, переживаєш страшні моменти, розповідаєш про сім’ю і в один день цієї людини просто нема. Це найболючіше”, – пояснює ветеран.

Чоловік каже, що війна згуртувала всіх українців і показала нам, що потрібно цінувати найбільше. В кожного змінилися пріоритети і всі стали одним цілим, з однією метою та ідеєю.

“Я дуже чекаю нашої перемоги і після протезування планую повернутися до своїх побратимів, відчуваю що маю ще сили і хочу зробити все, що від мене залежить. Коли ми переможемо, обіцяю собі більше приділяти час сім’ї , адже це те, що дає нам сили та мотивацію рухатися далі”, – каже Юрій.

Ще одна ціль Юрія зараз – стати повноцінно на ноги та не бути тягарем. Щоб допомогти військовому можна задонатити тут, або за реквізитами:

БО “Фонд допомоги Україні “Рух у майбутнє”
код ЄДРПОУ 44837406
адреса: м. Винники вул Б.Хмельницького,9
UA123052990000026009021021910
в АТ КБ Приватбанк