«Ми не хочемо ресторан чи готель, ми хочемо культурно-мистецький центр»: як зберегти Свірзький замок

У селі Свірж, що на Львівщині, розташований один з найстаріших замків області – Свірзький замок. З 15 травня до 15 жовтня кожен охочий може його відвідати. Працює замок у вихідні, з 10:00. Остання екскурсія стартує о 16:00.

Перша родина, яка проживала в замку, родина Свірзьких. Вони збудували біля входу замку костел, який зберігся і до сьогодні. На ньому залишилися навіть герби цієї родини. Саме вони зайнялись першою забудовою Свірзького замку. Після них тут майже два століття проживала родина Цетнерів. Це була родина німців, які переїхали сюди із Сілезії, і викупили цю територію. Замок за їхнього часу дійшов майже до таких розмірів, які ми бачимо зараз. Але вже у вісімнадцятому столітті вони звідси виїхали.

“Після цього, в дев’ятнадцятому столітті, відбулася дуже сильна зміна для замку. У першу чергу, він поступово переходив вже з такої оборонної фортеці в палацову споруду. І це взагалі було властиво для більшості замків того часу. Раніше тут довгий час жила якась одна родина, а в цьому столітті власники швидко змінювалися і ніхто тут сильно не затримувався. Тоді більшість згадок про замок є про те, що поступово він почав занепадати аж до початку ХХ століття. Тоді приїжджає сюди остання із сімей, які є згадані як офіційні власники. Це була родина Лямазанів. За їхніх часів замок поступово відбудовувався, адже за період ХІХ століття він досить сильно зруйнувався. Але, на жаль, їм тоді не пощастило проживати у замку в період Першої світової війни. Уже в 1914 році на замок відбувся напад російської армії, яка тоді наступала на Галичину. Звісно, побачили замок, просто так обійти його не могли, мусили напасти. Звісно, що могли зсередини вкрали, а що не змогли, просто спалили. І тоді замок буквально перетворився на руїну. Уявляємо, дахи, перекриття, все всередині просто згоріло. Від замку залишились буквально лише стіни, але й вони були пошкоджені артилерійським обстрілом”, – розповідає екскурсовод Марія Кравець.

“Вже в 20-х роках Лямазан повернувся зі служби в польській армії. І він почав відбудову замку. Звісно, він не зміг відбудувати все до того стану, як воно було раніше, бо руйнація була величезна, а будівля є великою. Також йому треба було доглядати і за своєю родиною, і за людьми, які тут проживали, і за цілою парковою зоною. Він зайнявся відбудовою, але в 1930 році помер, після чого тут ще 9 років жила його донька Ірена Лямазан. Вона в майбутньому стане художницею. Цікаво, що в її художній творчості можна знайти дуже багато картин із замком, його парковою зоною та родиною. Вона жила тут 9 років, до початку Другої світової війни. Спочатку вона переїхала в Польщу, а вже звідти – в Англію, де осіла і там родина Лямазанів продовдила свій рід.У той час ці території окуповують, замок в тому ж числі, і його вже починає використовувати у своїх цілях радянська влада. Вже коли повністю встановились радянські кордони і замок входив у їхню частину, тоді його спершу віддали на використання місцевому колгоспу, а пізніше переробили у школу для трактористів, про яку зараз згадують шрами на камені. Трактори, техніка була масивна, не поміщалась і тому стесувався камінь на шляху. У 1978 році тут починається відбудова для проєкту будинку творчості, запланованого радянською Спілкою архітекторів. Адже якраз у 1978 році влада віддає замок на довгу оренду цій Спілці. І вони вже через рік поступово починають реставраційні роботи. Реставрація продовжувалася до Незалежності України, опісля вона була призупинена, але ще не була закінченою. Замок тоді просто закривають і дуже довгий час він був зачинений”, – додає вона.

Замок працює з 2021 року і відчиняється лише на літній період.

“Ми працюємо кожного року з 15 травня по 15 жовтня. Лише вихідні дні, з 10:00 до 16.00. У нас кожні пів години йде екскурсія. Вхід для військовослужбовців та дітей до 12 років є безкоштовним. У замок вхід лише з екскурсією. Насправді цікаво слухати про історію замку і його будову. Зокрема, замок містить у собі два внутрішні подвір’я”, – розповідає керівниця культурно-мистецького центру “Замок Свірж” Надія Согор.

У замку з цього року екскурсія стала доступною ще й англійською мовою.

Будівля має значні руйнування, зокрема в ньому є аварійні ділянки, куди гостей не ведуть, також дах в аварійному стані. Екскурсії проводяться лише безпечними ділянками з екскурсоводом. На реставрацію замку потрібно майже 100 мільйонів гривень.

“Ми з командою намагаємося писати гранти і вигравати кошти на реставрацію. У нас проєкт реставрації вже є, і його потрібно зреалізувати. Як почалося повномасштабне вторгнення, кошти пішли в інший напрямок, і тому ми розуміємо, що маємо жити далі, продовжувати підтримувати замок. Найбільше видатків потрібно на заміну даху, це найбільші кошти, які потрібно вкласти. Ми хочемо це поступово робити частинами, бо ми розуміємо, які це кошти”, – каже пані Надія.

“Ми не хочемо там ресторан чи готель, ми хочемо культурно-мистецький центр. Його треба трішечки відновити, відродити, як Фенікс”, – наголошує вона.

“Важливо зберегти те, що є. В Україні війна, коштів немає. Зараз важливо не допустити ніякої руйнації. На даний час я стараюся його підтримати в такому стані, як ви його бачите. Дуже багато зараз є дитячих екскурсій і ми дітям пояснюємо що таке є замок. Вони повинні розуміти, що його руйнації ми не допустимо”, – каже директор замку Володимир Мандзяк.

У замку знімали фільми серед яких відомий усім “Довбуш”(2019), “Д’Артаньян і три мушкетери” (1978), “Гетьман” (2014) та інші. Фільм “Довбуш”, який минулого року з’явився в кінотеатрах, став надзвичайно популярним в Україні та за її межами.

У замку проводять також фестивалі та інші заходи.