На Львівщині шахтар став гончарем і відродив унікальну сокальську кераміку

У Шептицькому районі подружжя Сергій та Алла Івашків займаються гончарством, зокрема відродженням сокальської кераміки та створенням чорнодимлених виробів. Це мистецтво майже зникло на початку ХХ століття, і нині його фактично повертають до життя. Про знайомство з гончарством, творчість та досягнення Сергій Івашків розповів LMN.

“Цього року виповнюється 33 роки, як я займаюся гончарством. Але до відновлення сокальської кераміки я прийшов лише чотири роки тому. Це сталося завдяки освітянському історичному проєкту, що охоплював п’ять областей. Він вивчав, як ремесло впливало на розвиток державності. У кожному регіоні був свій майстер-гончар, і мені випало досліджувати саме сокальську кераміку”, – розповідає гончар.

Чоловік вивчав фольклор, різну орнаментику, але про сокальську кераміку знав небагато. Коли ж почав заглиблюватися, зрозумів її унікальність. За словами пана Сергія, ця кераміка просто зникла на початку ХХ століття: старі майстри на Сокальщині повмирали, а своїм дітям знання не передали.

“Чотири роки тому в мене просто загорілися очі! Але тоді не було звідки брати матеріали, форми, орнаменти. Згодом до мене потрапив каталог, де були зібрані різні зразки такої кераміки. Я почав працювати. До мене долучилася дружина Алла, і тепер це стало нашим сімейним ремеслом. Ми разом беремо участь у ярмарках, фестивалях, популяризуємо цей вид мистецтва”, – розповідає Сергій Івашків.

Раніше чоловік мав зовсім іншу професію.

“Я – спадковий шахтар. Мій батько і дід працювали в шахті, і я теж віддав цій справі 18 років. Але водночас у душі завжди було щось творче, тому, ще працюючи в шахті, я почав займатися гончарством. Згодом пішов на пенсію та повністю присвятив себе кераміці”, – говорить чоловік.

Гончарством Сергій зацікавився ще у 15 років, але справжній шлях майстра розпочався пізніше.

“Форма виробів сокальської кераміки унікальна, вона відрізняється від інших українських традицій. На посуд наносять характерні орнаменти – квіти та пташок. Традиційними барвниками є, зокрема, окис міді, який після випалу набуває зеленого відтінку. Також використовують коричневий і жовтий кольори на білому тлі”, – пояснює майстер.

Окрім сокальської кераміки, Сергій Івашків створює чорнодимлені вироби. Це давня технологія, якій уже понад 4000 років.

“З чорнодимленої кераміки я починав. Вона йде ще з часів черняхівської культури. Процес її створення дуже цікавий: після того, як виріб нагрівається до температури 1000°C, у піч закидають дрова й засипають усе землею, щоб перекрити доступ повітря. Дрова тліють, і кераміка насичується вуглецем – так вона набуває глибокого чорного кольору.

Така кераміка була поширена не лише в Україні – на Чернігівщині, у Центральній Україні, на Хмельниччині та сході – але й у Польщі, Угорщині, Румунії, Грузії. Це давнє мистецтво, яке досі залишається актуальним”, – розповідає Сергій.

Попри те, що традиційне гончарство нині є нішевою справою, попит на вироби подружжя Івашківих зростає.

“Наші українці дуже люблять свою культуру. Вони хочуть бачити цей посуд у себе вдома, на святкових столах, коли збирається вся родина. Завдяки тому, що він зроблений вручну, він передає енергетику майстра. Ми багато подорожували світом, представляючи нашу кераміку. Брали участь у всеукраїнських, регіональних і міжнародних фестивалях – у Польщі, Німеччині, Румунії, Угорщині, Канаді. У 2023 році на найбільшому фестивалі Європи в Румунії наша сокальська кераміка зайняла перше місце. Цього року ми також плануємо там бути”,– зазначає майстер.

Також у Львові, у Шевченківському гаю, під час традиційного великоднього ярмарку подружжя представить свої роботи.

“Наша майстерня розташована у селі Бендюга, на вулиці Шахтарській, 34. Тут ми часто проводимо екскурсії та майстер-класи, щоб більше людей дізналося про традиційне гончарство. Україна – потужна в гончарстві та ремеслах. Кожен регіон має свої особливості, і зараз ми, по суті, викопуємо з глибини нашої культури старі зразки, відтворюємо їх, додаємо сучасні елементи. Це круто поєднується з нашим сьогоденням!”– підсумовує Сергій Івашків.