На Львівщині завідувачка клубу до благодійного концерту розмалювала стіну

На Турківщині в селі Верхнє Гусне у місцевому Центрі культурі перед благодійним концертом на стіні з’явилась восьмикутна зірка, що характерна українській орнаментиці. Українською символікою не лише стіну залу, а й власний кабінет у клубі прикрасила завідувачка Наталя Змійовська. LMN поспілкувалася з 27-річною жінкою і дізналася, що надихнуло її на цю творчість та чим живе сільський клуб в час війни.

Я родом з села Мохнате, що на Стрийщині. Раніше моє село належало до Турківського району. Вийшла заміж та живу в селі Нижньому Гусному працюю Верхньому Гусному. Раніше на посаді завідувача філії комунального закладу працював мій чоловік, дуже талановитий музикант. Тепер тут працюю я. Люблю цю роботу і працювати з дітьми, але через малу заробітну плату беру відпустку за власний рахунок та їжджу закордон підробити. За професією я швачка, тому коли єчас шию для своїх двох синів. А ще з дитинства люблю малювати.

Кожен день крім понеділка та суботи в клубі є якийсь гурток. Наприклад, на танцювальному — здітьми вчимо польку, коломийку. Також на місяць клуб має 4-5 заходів, на яких ми малюємо, робимо браслетики, шиємо плаття і т д… До ковіду та війни тут щовихідних були танці. І на всі свята — виступи.

В нашому центрі працює всього двоє людей. Донедавна я була одна. Я, як завідувач філії і зі мною ще художній керівник. Мої обов’язки на посаді — паперова робота та допомагати художньому керівникові. Але у заходах я теж беру участь, бо людей не вистачає, а роботи багато. Окрім занять з дітками, ми прибираємо, заготовляємо дрова, косимо траву, миємо підлогу, робимо вироби до виступів та заходів. Коштів на матеріали на події та гуртки нам не виділяються, ми змушені на такі речі витрачати свою зарплату, яка і так мізерна. До війни громада виділяла кошти. Зараз можуть надати лише матеріал. Наприклад дати цемент, щоб полагодити пам’ятник, що знаходиться на території комунального закладу, а організувати доставку та робітника – ні. Мусимо майстра або наймати за власний кошт, або лагодитисамі. Ми обираємо другий варіант.

Задум у мене був давно, відтоді, як прийшла на цю роботу (вже майже рік тут працюю) й побачила сірі стіни. Мені захотіла чогось кольорового та цікавого в наші й без того сірі дні. В своєму кабінеті я зразу розмалювала з однієї сторони смугу вишиванки, з іншої — калину. Але на цьому вирішила не зупинятись.Приїхавши нещодавно з-за кордону, ми з художнім керівником вирішили робити благодійний концерт для збору коштів на потреби 24-ї бригади, де служить нашодносельчанин. На підготовку було 3 тижні, а стіна в жахливому стані. Тому паралельно з репетиціями явирішила переробити і її. Планувала за 3-4 дні, але в результаті зробила за 2 тижні. Якби не репетиції та прибирання, вийшло б швидше. Я діяла сама. Купила за власний кошт шпаклівку, облупила ту стіну, пошпаклювала… Шпателі всі принесла з дома. Вирівнявши стіну, розпочала малювати. В думках була лише вишиванка, адже саме цей елемент вирізняє нас з усього світу. Над орнаментом було роздумів багато. Восьмикутну зірку обрала, бо мама в дитинстві вчила їївишивати. Того хотіла лише я. В мене спочатку не вірили, але потім як побачили рівну і розмальовану стіну приємно здивувались. Фізично трохи допоміг чоловік художнього керівника. То було не легко, все по клітинках мусила розграфити. Але результат гарний, до цього та стіна була прикрита тканиною.

На концерті одна дівчинка декламувала вірш про полеглого хресного татка, який написала сама. Також було сольне виконання танців і співів. В нас в селі є 5 гуртків — хоровий, танцювальний, художнього слова… Ми з ними усіма працюємо на різні свята. Також у той день глядачам показували відеоролик про загиблого Героя односельчанина. А ще впродовж події показували фото з життя клубу. Наприклад, минулого року з дітьми на День прапора ми ходили на гору Пікуй. Я створила синьо-жовті крила і ми влаштували фотосесію. Загалом на благодійному концерті ми зібрали 9 300 грн.