Перейшли на українську та знайшли друзів: як на «Мшанецьких колибах» відтаборували 300 дітей, постраждалих від війни
Соціальне підприємство парафіяльної громади села Мшанець Української Греко-католицької Церкви «Мшанецькі колиби», що у Стрілківській громаді, на літо перетворилось на простір реабілітації та відновлення для дітей, що бачили війну на власні очі та здебільшого були змушені переїжджати з рідних домівок у безпечніші регіони. Впродовж літа тут сумарно прийняли близько 300 дітей. Сім таборів тривали від 9 до 14 днів, окрім того було кілька короткотермінових візитів.
Табори на «Колибах» стартували 1 червня. На першу зміну прийняли на 11-денну реабілітацію прийняли 24 дітей з Луганщини, Донеччини, Київщини, Дніпровщини та інших регіонів. Тоді це була максимальна кількість учасників, які могли вмістити «Колиби». Та згодом команді вдалось виграти грант від «Карітасу України» на будівництво нових колиб та збільшити кількість учасників, яких могли прийматиме одну зміну. Тож загалом впродовж літа тут побували діти практично з усіх куточків України, де зараз тривають або вже завершились активні бойові дії.
«Оцінити результат і вплив того, що ми зробили, зараз важко, бо це речі, які можна простежити лише з часом. Цікавий досвід полягав в тому, що жоден заїзд на інший неподібний – ми думали, що після перших кількох змін буде легше, бо матимемо певну усталену програму. Та це кожного разу було по-новому, фактично все з нуля, залежно від досвіду дітей, темпераменту, тощо», – розповідає LMN отець Роман Гром із Мшанця, організатор і духівник таборів.
У таборі з дітьми працювали психологи та виховники. Розклад дня коригували залежно від уподобань та бажань дітей – у ньому було місце подорожам, екскурсіям, походам в гори, арт терапії та іншим активностям.
«Звісно, діти були різні. Дехто відразу легко йшов на контакт. Дехто відкривався лише через кілька днів. Та загалом наш висновок такий, що українські діти дуже класні – креативні, відкриті, ініціативні. Приємно було і те, що діти радо відгукувались на духовну програму: охоче брали участь у молитві, задавали багато запитань – були дуже інтегровані у процес», – ділиться Роман Гром.
Табір був абсолютно безкоштовним для дітей завдяки Українській освітній платформі, Українському католицькому університету, Альянсу громадського здоров’я та благодійному фонду «Рідня».
Серед тих, хто допомагав зробити перебування дітей у таборі максимально змістовним, 18-річний Олександр Кардаш з Донецької області. Хлопець переїхав з родиною у Мшанець з початком повномасштабного вторгнення. У таборі був виховником. Тут не лише здобув корисний досвід, а й знайшов добру компанію, яка допомогла йому остаточно перейти на українську.
«У мене не було у такій роботі ніякого досвіду, тому у перші дні було дещо страшно. Думав, як це я і буду виховником? Але діти були більше з моїх краєчків, ми легко знаходили спільну мову. Це мала бути просто робота на деякий час, та насправді тут я знайшов дуже близьких для себе людей», – розповідає LMN хлопець.
18-річний Олександр – не єдиний, хто після табору сміливо розмовляє українською. Удвічі молодший за нього Сашко Дорогань, що родом з Запоріжжя, тепер теж може вільно спілкуватися державною мовою.
«У таборі побували двоє моїх онуків – 9-річний Сашко та 13-річний Андрійко. Спочатку з’їздив старший. Сашко дуже просився, дуже мріяв туди потрапити, та тоді маленьких не брали. Але пізніше дозволили приїхати і Сашку. Діти повернулись дуже задоволені. Їм потрібен розвиток, а коли стільки стресу, він практично неможливий. А цей табір – це таке натхнення для них. Бачу, як онуки повертаються до звичних творчих занять, і це дуже тішить. Удома, у Токмаку, батько у них розмовляє російською, то більше її знали, а тепер Сашко досконало оволодів розмовною українською», – ділиться з LMN бабуся хлопчика Любов Миколаївна. Сім’я знайшла прихисток у Стрілках.
Остання зміна табору завершилась 31 серпня. Поки на туристичній локації тихо. Та вже восени «Мшанецькі колиби» готуються приймати команди на тімбілдінги, стратегічні сесії, духовні реколекції, тощо. Працюють і над тим, аби локація стала придатною для проведення реабілітаційних вікендів і в осінню пору.
Марія Оринчак
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь