«Це – наша надія на квітуче майбутнє»: Анатолій Куновський із Львівщини має намір висадити найбільший парк сакур у світі
Анатолій Куновський родом із села Пасіки-Зубрицькі, що у Давидівській громаді на Львівщині. За освітою він – лісник-озеленювач, за професією – ландшафтний дизайнер. Все життя Анатолія настільки тісно пов’язане із рослинами, що у шість років він вже мав свій власний город, а зараз – у свої 32 – прагне висадити найбільший у світі парк сакур.
LMN вирішила поспілкуватись із чоловіком та дізнатись, звідки у нього з’явилась любов до рослинності, як виникла ідея створити найбільший парк сакур та хто є найбільшою підтримкою Анатолія у реалізації цього проєкту.
Любов до рослин у Анатолія з’явилась у ранньому дитинстві. Чоловік каже, що це захоплення йому привила бабуся, яка часто залучала його до роботи на городі, навчала та підказувала, як саме потрібно доглядати за рослинами.
«Бабуся хитрувала, адже казала, що те, що я саджу, завжди краще росте. От так я допомагав з дитинства поратись на городі і врешті зайнявся рослинами. Так, в шість років у мене був вже свій город, де я щось висаджував», – розповідає він.
Анатолій Куновський каже, що його дуже цікавило різноманіття дерев. Відтак він активно займався його вивченням й тепер легко може відрізнити різні види та сорти, адже має до цього шалену цікавість.
«Мені ще в дитинстві був цікавий цей процес. Я любив рослини, бачив у цьому перспективи. Адже рослина з кожним роком лишає виростає, стає дорожчою в ціні, відповідно це – непогана інвестиція. Окрім того, особливих вмінь для того, щоб висаджувати рослини, зокрема – дерева, непотрібно. Усе, що необхідно знати, це те, що дерево потрібно закопувати в землю. На цьому усе», – ділиться він.
Анатолій зауважує, що починав своє знайомство з рослинництвом не з дерев, а з квітів. Каже, що першою квіткою, яка його зачарувала, був барвінок, який він зустрів у лісі під час відпочинку з батьками.
«Мене дуже здивувало, яка це цікава рослина, я такої раніше не бачив. І саме з барвінку все почалось – я привіз його додому, посадив в горщик і мені сподобалось. Тому я робив акцент на квіти, мені подобалась ця краса», – додає він.
Чоловік каже, що любить не лише вирощувати рослини, але й виводити нові, ексклюзивні види, адже йому подобається щось цікаве та унікальне. Анатолій також додає, що з юних років мав свої бачення та думку, а також хотів мати свій стиль, тому вдавався до різних експериментів та намагався самовдосконалюватись.
Водночас батьки чоловіка спершу ставились до його захоплення з упередженістю, не помічаючи перспектив розвитку у цій діяльності. Вони прагнули, щоб Анатолій став юристом та намагався не виділятись в соціумі, в той час коли він навпаки – прагнув проявляти себе, займаючись улюбленою справою. Втім, коли у чоловіка з’явився наплив клієнтів, батьки змирились. Відтак Анатолій почав вирощувати рослини на землі біля дому.
Професійне життя чоловіка також тісно пов’язане із рослинами. Адже за освітою він – лісник-озеленювач, а працює ландшафтним дизайнером. До слова, Анатолій в родині єдиний, хто активно займається рослинництвом.
«Це захоплення рослинами, зокрема квітами, з’явилось ще у шість років і триває досі. Мені подобається цвітіння, тож навіть у моїх замовленнях щодо ландшафтного дизайну я займаюсь здебільшого висадкою квітів, які могли б цвісти впродовж року», – зазначає він.
Думка про те, що він хоче не лише займатись рослинами, але й спробувати зробити щось більш масштабне, у Анатолія з’явилась тоді, коли почалась повномасштабна війна. Саме тоді чоловік усвідомив, що життя непередбачуване, відтак йому хочеться залишити щось після себе.
«В мене були знайомі, що віддали своє життя на війні, і я задумався, що якщо мене спікатиме така ж доля, то клієнти мене просто замінять на когось іншого, а от більш глобальне буде зберігати про мене пам’ять», – каже він.
Відтак, тісно переплітаючи своє життя із рослинами, в Анатолія виникла ідея – висадити найбільший парк сакур у світі. Чоловік наголошує, що мета цього проєкту полягає у тому, щоб кожен охочий міг посадити дерево і таким чином долучитись до створення такого парку.
«Звісно, якщо вдасться реалізувати цей проєкт, то він потрапить до книги рекордів Гіннеса, однак це – вторинне моєї ідеї, адже основне – це надія на квітуче майбутнє. Тобто ви посадили одне дерево, інші також посадять по дереву, і за декілька років це буде прекрасне місце, де можна буде помилуватись величезною кількістю сакур», – розповідає Анатолій.
Сакуру чоловік вибрав, в першу чергу, тому, що це дерево – символ весни та краси, надії і процвітання. Також Анатолій зізнається, що завжди мріяв побачити алею сакур в Ужгороді, втім ніяк не мав змоги туди потрапити – спершу на сезон цвітіння припадали ковідні обмеження, згодом – війна. Тож чоловік ще раз пересвідчився, що у його парку мають бути висаджені саме сакури.
«Це почалось з думки про 300 сакур, яка потім перетекла у 3 тисячі, потім в 30 тисяч, і зрештою я дійшов до думки, що можна висадити найбільший парк із сакур. Втім я зіштовхнувся із тим, що самотужки зможу виростити близько 3 тисяч сакур. Однак, якщо знайдуться однодумці, які зголосяться висадити хоча б по одному деревцю, і таких людей збереться близько пів мільйона, то ми зможемо не просто висадити шалену кількість сакур, але й власними руками створити одне із найгарніших міст у світі, яке з часом приноситиме і туристів, і викликатиме у місцевих мешканців естетичне задоволення», – каже Анатолій.
Для того, щоб створити найбільший парк сакур у світі, необхідно висадити близько пів мільйона дерев. Анатолій каже, що, зважаючи на населення України, це – не така велика кількість. Однак він зазначає, що навіть у випадку пасивної реакції суспільства, зможе власними силами створити найбільший парк сакур у Європі, оскільки для цього достатньо всього 3 тисячі дерев.
Дерева Анатолій закуповує за власні кошти, а також самостійно розмножує у власному парнику, зчіплюючи сакуру із черешнею, яку він знаходить у дикій природі.
«Усі саджанці, які вже посаджені, та які у мене зараз зберігаються, я або закупив за свій кошт, або викопав на полях. Насправді мені не потрібно було так багато закупляти, адже оскільки я вмію розмножувати дерева, то мені достатньо було кількох пагонів. Власне, так я і починав – мав одну гілочку сакури, розмножував її, зчеплював, і так воно розповсюджувалося», – каже Анатолій.
Сакури, які будуть висаджені в межах проєкту, знаходитимуться поблизу річки Зубра. Анатолій зізнається, що таке рішення він прийняв для того, щоб зберегти водойму від забудов та засмічення.
«Я бачу, як з кожним роком ситуація біля річки все гірша та гірша. Екологічна ситуація й так жахлива, а забудовники намагаються все більше території забудувати, особливо в час війни. Тому річка перетворюється на каналізацію, і мені гірко бачити, що у нас є таке гарне місце, яке використовують не за призначенням», – каже чоловік.
Наразі в проєкт Анатолія входить 11 сіл. Така кількість населених пунктів розрахована на 30 тисяч сакур. Однак, за словами чоловіка, якщо з’явиться більше бажаючих приєднатись до створення парку, кількість населених пунктів зросте.
Станом на сьогодні вдалось висадити вже 150 сакур. Зокрема близько 100 висаджені у селі Кротошин, ще 60 – в Зубрі. Окрім того, 25 серпня у селі Кротошин спільно з жителями Давидівської ОТГ планують висадити ще 350 сакур.
«Ця подія присвячена тому, що 35 років тому у селі Кротошин освячували церкву. А оскільки мене в моїй ідеї підтримує та допомагає поширювати інформацію місцевий священник – отець Юрій, зокрема крізь церкву допомагає мені популяризувати проєкт, то ми спільно з громадою будемо до цього свята висаджувати 350 дерев.
Я привожу ці дерева, розставляю їх на місця, де вони б мали рости, а далі люди самостійно їх садять, роблять фотографії. Це – безкоштовно, оскільки я зацікавлений створити парк, а не заробити кошти», – розповідає чоловік.
Анатолій каже, що ці сакури будуть подаровані дітям, що проживають в громаді, як іменні дерева. Окрім того, під час заходу чоловік має намір розіграти рідкісні дерева з власної колекції, аби таким чином зібрати кошти та відправити на потреби наших Захисників.
«Ці дерева зараз є у мене вдома, і я вирішив їх віддати на благодійність, адже можу таким чином долучитись до допомоги війську та озеленити село, оскільки ми їх посадимо разом із сакурами. Тож, в чому розуміюсь – тим і допомагаю», – зазначає він.
Анатолій зізнається, що не очікував того, наскільки тривалою та складною буде підготовка до висадки такої кількості дерев. Втім, це не лякає його, а навпаки заохочує вже відсьогодні активно готуватись, зокрема – готувати місця та дерева до висадки. Окрім того, приємністю цього заходу стане ще й те, що у цей день планується встановлення рекорду України, а саме – висадка найбільшої в країні алеї сакур.
Чоловік каже, що цей проєкт – його ще одна робота, яка не оплачується, а навпаки – поглинає гроші та увесь його вільний час. Адже кошти необхідні не лише на дерева та догляд, але й на рекламу та зйомки відео для залучення уваги. Окрім того, кошти потрібні й на зарплату працівникам, які допомагають Анатолію з реалізацією проєкту та доглядом за деревами.
Втім за словами чоловіка, він не шкодує на це ані грошей, ані часу, оскільки бачить у цьому перспективу. Каже, що такий парк буде не лише окрасою нашої країни, але й місцем, яке приваблюватиме значну кількість туристів. До того ж, підкреслює Анатолій, основною перевагою цього парку буде те, що сезон цвітіння розтягнеться аж на місяць, тоді як в Ужгороді він триває всього тиждень.
Станом на зараз у реалізації проєкту Анатолію допомагають працівники, які доглядають за деревами. Також чоловіка підтримує місцеве населення, яке радо відгукнулось на таку ініціативу та навіть долучилось фінансово, надсилаючи кошти на реалізацію проєкту на благодійний фонд Анатолія.
Водночас чоловік зізнається, що найбільшою його підтримкою є його тітка. Анатолій каже, що вона – його найбільша фанатка.
«Щорічно на мій день народження вона купує по 3-5 сакур і дарує мені в проєкт, адже їй дуже подобається ця ідея і вона розуміє його перспективу, адже сама цікавиться квітами, їй це подобається. Вона поширює по кілька разів мої відео, пише коментарі, закликає долучатись. Їй вже за 70 років, тому вона дуже хоче швидше реалізувати проєкт, щоб мати змогу ще побачити це цвітіння», – додає він.
Відтак зараз Анатолій шукає однодумців, які б також зацікавились його ідеєю та долучились до створення парку сакур. Чоловік зазначає, що кілька спеціалістів вже згодились приєднатись, однак наразі їх не так багато, відтак проєкту потрібен розголос, щоб залучити якомога більше людей.
«Насправді, я розумію, що люди зараз цим не надто цікавляться, адже інформаційний простір переповнений іншими проблемами. До того ж мало хто вірить, що взагалі реально щось таке зробити до того ж не за державні кошти, а власними силами. Та все ж я дуже вірю в цей проєкт, вірю що він буде допомагати як Захисникам, так і цивільним відпочити, споглядаючи на таку красу. Адже цвітіння сакури – це своєрідна терапія, де ви за допомогою естетичного задоволення покращуєте свій настрій та знімає свій стрес, особливо в часі війни, коли це так необхідно людям. Особисто я в такі моменти відпочиваю, мені подобається, коли я бачу, як щось цвіте, як триває життя, і нагадує, що після зими завжди настає весна. А з таким парком у нас буде одна з найгарніших весен у світі», – каже чоловік.
Тож бажаючі долучитись до створення парку можуть зв’язатись із Анатолієм у соціальних мережах, або ж мають можливість через благодійний фонд придбати сакуру чи приїхати зі своєю, після чого Анатолій скерує, де саме та коли це дерево можна посадити. Чоловік зауважує, що в Інтернеті сакуру можна придбати всього за 100 гривень, тож це мінімальний вклад у квітуче майбутнє не лише Львівщини, але й України загалом.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
