Тут стає тихіше: у Львові відкрили вуличну експозицію про війну (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Страшна історія, яка завжди поруч. Вона не кричить, але від неї важко піти. Саме такі емоції викликає інтерактивна вулична експозиція “Війна на знищення”, харків’янина Леоніда Брагіна, яка через поєднання історичних фактів і візуальних образів розповідає про багатовікову політику росії щодо України.

На подвір’ї Церкви Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ на Сихові між звичним міським шумом з’являється тиша. Не повна, але інша. Та, в якій починаєш читати повільніше і дихати стає значно складніше ніж зазвичай. Люди просто стають у чергу, щоб помилитися до плащаниці і помічають дивні білі колони, тож підходять і з цікавістю розглядають. Я роблю те саме. 

Перші кілька стендів ще сприймаються як інформація. Дати, факти, події. Але чим далі, тим менше це схоже на «текст». Це вже не просто історія. Це відчуття, яке накопичується. Це “ком” у горлі, який не дає спокійно дихати.  Я ловлю себе на тому, що не перегортаю поглядом, а зупиняюся біля кожного стенда довше, ніж насправді планувала.

28 стендів, які охоплюють різні часи історії України: від 1155 року до сьогодні. Історії, про які ми точно знаємо, але у рутинному житті часто забуваємо про них. Забуваємо, як хотіли знищити нашу мову, як забирали традиції, як катували… 

Я бачу, як люди поруч сповільнюються. Хтось підходить ближче. Хтось, навпаки, тримається на відстані. У якийсь момент розумієш, що ця експозиція не про минуле. Вона про те, що не закінчилося. Як зазначає сам автор, мета проєкту – сформувати цілісне уявлення про історію українсько-російських відносин, а також протидіяти російській пропаганді як в Україні, так і за кордоном.

Це точно не та виставка, після якої кажуть «вау, як цікаво». Після неї мовчать. Бо деякі речі не для обговорення – вони для усвідомлення і нагадування, що наш ворог завжди був дуже близько поруч з нами. Вона не дає відповідей і не ставить крапок. Вона лише нагадує – ця історія ще триває…