В цій справі я знайшла себе: історія майстрині із Жовкви, яка 40 років займається вишиванням
Ніколи не пізно реалізовувати свої дитячі мрії. Не важливо, скільки тобі років, скільки часу та коштів на це піде, як сприйматиме це суспільство. Адже головне, щоб процес та результат принесли тобі задоволення.
Саме так думала жовківчанка Галина Ковальська, коли почала створювати кульки, якими цьогоріч прикрасили головну ялинку у центрі її міста. LMN поспілкувалась із майстринею, щоб дізнатись, як давно вона займається вишивкою, звідки взялась ідея прикрасити ялинку та чи є у неї схожі задуми на майбутнє.
Галина Ковальська за освітою вчителька хімії та біології. За спеціальністю жінка пропрацювала близько 10 років. Згодом вона вирішила відкрити власний магазин.
«Колись я починала з квітів. Люблю творчих людей, творчий бізнес, тому відкрила такий магазин. Тоді ми орендували приміщення, і коли ця оренда завершилась, треба було вже придбати щось своє. Тому вирішила поїхати за кордон та заробити гроші, щоб викупити приміщення для мого магазину», – пригадує жінка.
Відтак пані Галина поїхала в Італію. Там вона працювала 20 років. Останні роки роботою жінки було доглядати за пристарілою парою. Майстриня зізнається, що в ті часи вишивання було її порятунком.
«Коли приходив вечір, я садила їх обох [подружжя, за яким доглядала жінка] біля себе в кімнаті, сама сідала біля лампи вишивати, а вони дивились. А якщо когось вечора я не вишивала, вони питали, чи я, бува, не захворіла», – розповідає вона.
Це подружжя заповіло жінці речі зі свого дому, які вона могла забрати після їх смерті, а що ще неймовірно — кошти, на які пані Галина змогла б відкрити свій магазин.
«Вони написали, що я можу забрати все, що зможу. Також дали гроші з умовою, щоб я більше ніколи не працювала так, як до того. Мені треба було зняти відео, де я взяла приміщення, і показати цей ролик їм, щоб вони виплатили всю суму», – каже жінка.
Пані Галина повернулась до рідної Жовкви, купила приміщення і назвала свій магазин «Жовківчанка». За 2 місяці жінка повернулась в Італію, щоб показати відео свого магазину та отримати решту коштів.
Після цього майстриня повернулась та почала займатись власним бізнесом – продаж вишиванок.
«Я сама вишиваю вже близько 40 років, і мені завжди хотілось, щоб вишивка жила. Цей процес дуже затягує. Особисто мене вишивка так затягнула, що зараз я маю близько 2000 вишиванок в моєму магазині», – ділиться жінка.
За словами пані Галини, чоловік підтримав її бажання. Він їздив разом з дружиною за вишиванками, дивився, за якими критеріями вона обирає товар, відтак сам потрохи став у цьому розбиратись.
Жінка зізнається, що на початку було дуже складно. Каже, бували часи, коли за тиждень вона не продала жодного товару.
«Однак потрохи я заробила авторитет у людей і зараз, під час війни, коли вона стала трендом, біженці, які приїхали сюди, та і загалом усі, хто хотів вишиванку, почали її активно купувати. Мої справи пішли вгору», – каже майстриня.
Пані Галина каже, що зважаючи на вчительське минуле, підійшла до питання вишивки дуже ретельно, детально вивчивши не лише якість тканин та ниток, але й дізнавшись про значення вишиванки.
«Я пояснюю покупцям, що вишиванка – не просто одяг, вона також оберігає та навчає історії. Адже, наприклад, рукава вишивались не просто так, а для того, щоб дати шану, повагу рукам. Саме тому майже вся вишивка була на руках», – розповідає жінка.
Майстриня впевнено каже, що знайшла себе у цій справі, і вона приносить їй лише задоволення.
«Я дуже це люблю і можу сказати, що знайшла себе. Може, трохи запізно, але знайшла. За вишивкою я забуваю про все», – ділиться пані Галина.
Ідея прикрасити ялинку у своєму місті у жінки виникла ще тоді, коли вона приїжджала на свята з-за кордону додому. Каже, що це було її потаємною дитячою мрією.
«Я 20 років була в Італії. І коли я приїжджала раз на рік додому, саме на Новий рік, то хотілось тут якогось свята, щоб на мить ніби зупинитись в дитинстві. І коли я бачила ті ялинки з картонками чи новорічними шапками, мене то брало за душу. Я думала: «Коли вже зроблять щось дійсно гарне?». І так сталось, що прийшлось самій це зробити», – каже жінка.
За рік до виготовлення кульок майстриня прикрасила новорічну ялинку синьо-жовтими вінками. Пані Галина зізнається, що це була, свого роду репетиція перед тим, як виготовити на ялинку цьогорічні прикраси.
«Чесно кажучи, це була така моя репетиція із кульками. Я подивилась, який формат треба, подивилась, куди треба більші, а куди менші вироби, і порахувала собі, скільки приблизно буде треба, і куди їх вішати», – каже вона.
Жінка домовилась із місцевою владою прикрасити головну ялинку та взялась за виготовлення кульок. Спершу вона задумала зробити 120 прикрас.
«Коли я почала робити кульки, чоловік був на війні. Дізнався він про мою ідею вже тоді, коли повернувся і побачив вироби. Тоді він спитав в мене: «Скільки тобі за це заплатять», а я посміялась і відповіла «напевно, що ніскільки». Мене загалом у місті багато питали саме за гроші, адже всіх цікавить матеріальне в першу чергу», – каже майстриня.
Та пані Галина каже, що взагалі не думала про кошти, вона лише хотіла зробити собі та іншим свято.
За словами майстрині, під час роботи було чимало казусів, зокрема із пінопластом.
«Цікаво ще було, коли ці заготовки до мене прийшли по новій пошті. Працівники пошти зайшли до мене і кажуть: «Вам такі великі коробки приїхали, що нам всю пошту загородили». І справді, їх було так багато, що ми мали на пошті усе відкривати і носити ці кульки в машину, бо коробки не вміщались в двері», – з посмішкою пригадує жінка.
Згодом у книгу рекордів України подали заявку щодо унікальних виробів майстрині. Однак, щоб встановити його, жінка повинна була виготовити 150 кульок.
«Комісія, яка визначала рекорд, зажадала 150 кульок. Це було за 3 тижні до грудня. За цей час я мала зробити ще 30 кульок. Це було дуже складно, складно вкластись в час, складно знову знайти натхнення, я ледь впоралась», – зізнається жінка.
Пані Галина каже, що в той час її дуже підтримав її чоловік. Він особисто розглядав кожну кульку та давав дружині поради щодо їхнього декорування.
«Пам’ятаю, якось вночі, коли я ще доробляла кульку, прийшла йому показати, а він спав. Я вже думала йти, а він каже: «Ходи-ходи, покажи мені». Відкрив одне око і почав розглядати. Потім показує: «Тут треба доробити, тут камінчики доклеїти». Ми обоє творили, він дуже мені допомагав», – пригадує вона.
Також, за словами жінки, під час процесу їй допомагали домашні улюбленці.
«Мої два коти майже завжди сідали біля мене, між ті кульки, дивились на них і на мене, розглядали. Я хіба їм казала, щоб сиділи чемно і не чіпали», – пригадує з посмішкою вона.
Майстриня вчасно виготовила потрібну кількість кульок, навіть зробила на 5 більше, ніж було потрібно. Їх вона подарувала представникам влади.
Жінка розповідає, що кожна кулька є унікальною і має свою назву, яка відповідає її дизайну. Серед них багато патріотичних, зокрема «Бандерівка», а також є ті, що присвячені війні, наприклад «Війна» та «Пам’яті дітей».
«Кульки створені у 3-D стилі. Під низ йшла тканина, далі – вишивка, а по вишивці я ще малювала камінцями узори. Таким чином, я поєднала різні способи та стилі. Ці камінці робили об’єм та візуально збільшували кульки», – розповідає майстриня.
Ялинку пані Галина з чоловіком одягали спільно з працівниками комунального підприємства. Загалом цей процес тривав близько 1,5 години.
Через погодні умови на засвічення ялинки прийшло доволі мало людей – всього близько 20. Та це не завадило пані Галині отримати чудові відгуки за свою роботу.
«Насправді, я досі не пам’ятаю, що я в день відкриття говорила, адже дуже хвилювалась. Я не знала, як це буде, адже в той період падав сильний сніг, тому я молилась, щоб сніг перестав падати хоча б нас відкриття. Сталось диво, і снігу саме тоді не було», – пригадує жінка.
В той день майстриня також провела майстер-клас для дітей, на якому виготовляли кульки. Пані Галина каже, що ці вироби віддали на аукціон, де загалом зібрали близько 2000 гривень.
«Я робила це свято для жовківських дітей, щоб вони потішились. Мені вдалось. Зараз діти мене зустрічають, дякують, обіймають», – каже вона.
Після встановлення рекорду у жінки вже з’явились чимало замовлень на такі вироби як в Україні, так і за кордоном. Однак після того, як невідомі викрали із ялинки декілька кульок, майстрині дуже складно знову взятись за роботу.
«Я була дуже засмучена. В мене зникло натхнення, мене це пригнітило. Для мене кожна кулька — наче моя дитина. Я не знаю, кого звинувачувати», – каже майстриня.
За словами пані Галини, грабіжники викрали 6 найбільших кульок. Хто саме це був – наразі невідомо.
«Я хотіла об’єднати жовківчан, хотіла показати, що добро перемагає зло. А після крадіжки в мене виникає відчуття, що мені невдалось..», – зі сльозами розповідає жінка.
Попри це майстриня вже готує нові вироби замість тих, що були викрадені. Наразі вона чекає на заготовки, а тоді приступатиме до роботи. Завершити кульки пані Галина планує до Різдва.
Загалом у жінки ще чимало ідей для наступних виробів. Зокрема зараз вона вже вишиває серця до Дня закоханих. А ще через деякий час вона має намір виготовити ще одну велику писанку до Великодня.
До слова, майстриня ще раніше виготовила 5 таких писанок, які віддала місцевим храмам та владі. Пані Галина каже, що вже має ідеї щодо того, як саме має виглядати майбутня писанка, тому вона чекає на вільний час, щоб почати творити її.
На запитання про те, коли ж вона все встигає, майстриня відповідає:
«Я вишиваю навіть на роботі. Особливо, коли в зимі продаж майже не йде, я вишиваю. Головне, щоб в руки не було холодно. Навіть зараз, під час розмови із вами, я теж вишиваю, адже жодна хвилина не має бути прожита даремно».
Як святкували Різдво в окупованому Криму: історія дівчини, яка виїхала у 2022 році
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
