За кадром “Зважених та Щасливих”: учасниця Маґдалина Димид про 20 тисяч кроків, «чорну футболку» та «морально не тих» людей у таборі

Чотири години на матрацах, 5 кг каміння та моральне дно. Учасниця телепроєкту “Зважені та щасливі” на СТБ Маґдалина Димид відверто розповіла про те, що стало для неї найважчим випробуванням на реаліті. Це були не лише фізичні перешкоди, як-от виснажлива “Гонка Націй”, а й емоційні виклики та взаємодія з іншими учасниками. Чому вона вважає, що багато хто з них виявився “морально не тим”, хто був її головним конкурентом, з яким страхом вона зіткнулася  та багато іншого – читайте в ексклюзивному інтерв’ю для LMN. 

Попри те, що телепроєкт дивляться мільйони людей, страшно Маґдалині не було.

«Я люблю камери. Виступала у театрі, займалася творчістю, сцена завжди була моїм простором», – розповідає вона.

Проте, був інший, набагато сильніший страх: страх монтажу.

“Я боялася, що з мене зроблять мем або щось буде скомпрометовано. Мене хвилювало, що можуть вирвати з контексту та змонтувати щось, що я б не хотіла транслювати в маси”.

Знімальна команда заздалегідь підготувала Маґдалину до цього, пояснивши, що побачене в ефірі – лише 10% відзнятого матеріалу. Зрештою, учасниця заявила, що задоволена тим, якою її показали. 

Прем’єра проєкту зібрала родину Маґдалини перед екранами.

«Мені було страшно. Не знала, чи покажуть мене плаксою, мовчазною, надто емоційною. Але виявилось – боятися не було чого».

Після ефіру почали писати навіть ті, хто давно зник із життя:

«Однокласники, викладачі… Мені не було соромно. Бо не було за що».

Маґдалина йшла на проєкт, вже усвідомлюючи свою силу. Вона часто ходила в гори, мандрувала та стрибала з парашутом. Проєкт, на думку дівчини, мав лише підтвердити цей потенціал, але коли після 1-го випробування вона фінішувала наприкінці, то зрозуміла, що не одна вона така “сильна”. Конкретним випробуванням, яке стало переломним, був конкурс на матрацах, що тривав понад чотири години. 

“Після нього я така: ‘Ого, я таке можу!’ Якщо я таке можу, то що я ще можу? Я і сама не уявляла”, – згадує Маґдалина.

Найскладнішими, за словами Маґдалини, виявилися не фізичні, а емоційні та психологічні виклики.

“Максимально складним була участь інших людей. Шістнадцять учасників з абсолютно різним рівнем виховання, культури, історією життя та походженням. Я взагалі не уявляла, що в Україні можуть бути “не такі люди”, до яких я звикла у своєму оточенні”. 

Додатковою складністю було те, що у побуті деякі учасники використовували російську мову, що додавало дівчині особистого дискомфорту. Дружні стосунки вдалося налагодити з Майєю та Азатом. Вчинок чоловіка піти добровільно з проєкту дівчина підтримала. 

“Йому було важко, адже його чекала сім’я у Запоріжжі, місті, яке часто обстрілюють. Він погано спав через це і постійно був напружений. Коли він озвучив своє рішення піти з проєкту – я була рада за нього, бо він повернеться до своєї сім’ї ”, – згадує дівчина. 

Маґдалина також каже, що поза кадром деякі учасники не такі, якими їх знає глядач.

“В ефір потрапляє не все, тому що це просто неможливо по часу. Тому на екрані деякі люди можуть здатися добрими, хоча 95% часу вони про інших говорили негативно. Тільки ми бачили одне одного таким, якими є“.

Життя у таборі було суворим і одноманітним. День починався з двогодинного тренування о 7-й ранку. А між зйомками та основними заняттями учасники мали щоденну норму – 20 тисяч кроків, яку вони “находжували” навколо озера.

“Ми, до речі, справді не знали своєї ваги до моменту зважування, тому що в нас не було вагів і це було дуже правильно психологічно. Коли вага йде, це стимулює; коли стоїть – починаєш себе картати”.

Стосунки з тренерами Маґдалина описує як ідеальні. Вона хотіла саме до Олексія, бо відчувала потребу у чоловічій фігурі тренера, і вони стали друзями. Принцип їхньої співпраці – чесність.

“Якщо ти не йдеш на тренування, то треба так і сказати. У нас все побудовано на чесності і це прекрасно. З тренеркою жовтої команди, Мариною, також чудові стосунки. Особливо цінною була її жіноча підтримка в делікатні моменти”, – каже учасниця проєкту. 

Найважчим моментом, який став для Маґдалини справжнім дном, була Гонка Націй (Race Nation). Від однієї з учасниць дівчина отримала обтяження: мішок із камінням вагою 5 кг, який доводилося постійно тримати. Вона не змогла дійти до кінця і отримала “чорну футболку”.

Це стало психологічним ударом. Вона зіткнулася з фразою, яку забороняла собі говорити:

“Це був момент, коли я вперше сказала: ‘Я не можу’. Мені дуже соромно це казати, бо я постійно думаю про наших ветеранів, які там без рук, без ніг ходять,  підіймаються на Говерлу, тощо. Вони можуть, а я з двома руками й двома ногами кажу: ‘Я не можу?!’. Це було дуже важко”. 

Маґдалина прагнула зруйнувати стереотип, що всі повні люди “добрі”. Каже, що це не так, адже їхня доброта часто є захисною реакцією на постійний моральний тиск.

“Я дуже хочу, щоб усі повні люди схуднули. Це набагато крутіше. Просто інший рівень життя, коли ти в нормальній вазі… Тобі так чи інакше буде важко [жити із зайвою вагою або худнути]. Але коли ти худнеш, це важко приносить перевагу і прогрес”.

Після проєкту вона не зупинилася, незважаючи на страх емоційного зриву. Навіть на трьох весіллях друзів Маґдалина відмовилася від алкоголю та забороненої їжі.

Зараз дівчина поєднує роботу комунікаційним менеджером у Єзуїтській Службі Біженців та активно готується до фіналу проєкту “Зважені та щасливі”. Каже, що її кінцева мета у схудненні – 75 кг. 

Окрім роботи, вона регулярно долучається до групових благодійних зборів на потреби військових. 

“Я дуже рада, що збільшення підписників дозволяє мені швидше закривати збори. Я вважаю важливим пояснювати людям, чому це важливо і чому ми не можемо цього не робити”, – кажеш Маґда. 

Попри соціальну активність, її головна творча мета незмінна – вступити на магістратуру з режисури та знімати кіно.