Здоровий конфлікт чи булінг: що робити батькам, якщо у дитини проблеми в школі
Цькування серед учнів, образи та змушування до певних дій нерідко зустрічаються у сучасній школі. Вже від початку 2024 року в поліції Львівської області зареєстровано 12 адміністративних протоколів за булінг. Дуже часто такі дії призводять не лише до пригніченого стану дитини, а й до зниження самооцінки в майбутньому та навіть до думок про самогубство. Як відрізнити булінг від звичайного конфлікту та що робити батькам, чиї діти все ж стали жертвами буллера читайте у матеріалі.
Не кожна суперечка школярів потребує втручання батьків чи вчителів, адже суперечки – це нормальний етап розвитку дитини, коли вона вчиться відстоювати власні думки та кордони. Батькам важливо спілкуватися з своїми дітьми, щоб розуміти на якому етапі знаходиться суперечка та чи не переросла вона в булінг. Психологиня, психотерапевтка з 18-річним досвідом, Богдана Янків, розповідає, що першими “дзвіночками” при булінгу є різка зміна в поведінці дитини, замкнутість, відмова ходити до школи, часті хвороби, страхи та висока тривожність.
“Булінг – це насильна поведінка однієї дитини по відношенні до іншої, змушення до певних дій, коли одна сторона хоче зробити на противагу іншій. Дуже часто буллерами є старші діти, які відчують себе сильнішими, тим самим пригнічуючи молодших. Важливо розуміти, що винен є завжди той, хто старший”, – розповідає Богдана Янків.
Психологиня зазначає, що існує кілька видів булінгу:
Зі слів Віри Проців, заступниці начальника відділу звʼязків з громадськістю Управління патрульної поліції у Львівській області, булінг від звичайного конфлікту відрізнити досить легко.
“Конфлікт – це зазвичай одноразова суперечка або непорозуміння між двома або більше людьми, яка може виникнути через різницю у поглядах, цілях або інтересах. Конфлікти є невід’ємною частиною життя, зокрема, шкільного і вирішуються шляхом компромісу, а також конфлікт не наносить шкоди фізичному чи психічному здоров’ю людини.
Булінг – це систематичне негативне ставлення до іншої особи, яке зазвичай супроводжується фізичними, психологічними (вербальними, невербальними) знущаннями, має на меті завдати шкоди, принизити конкретну людину, завдати фізичного болю і психологічних страждань, де постраждала людина починає відчувати страх, незахищеність, емоційну невпевненість тощо”, – пояснює вона.
Якщо все ж ваша дитина стала жертвою булінгу, необхідно зробити наступні кроки:
“Перш за все потрібно поговорити з своєю дитиною, дізнатися якомога більше деталей: коли ця вся ситуація почалася, за яких обставин, можливо, ваша дитина сама стала провокатором, хто саме вчиняє булінг, як часто, і так далі. Тут важливо також батькам зрозуміти, як сама дитина сприймає цей булінг, тому що кожен одну і ту ж проблему може по-різному відчувати. Дайте розуміння дитині, що вона не одна і що вам можна довіряти. Обійміть її, скажіть, що ви допоможете і все буде добре. Наступним етапом варто зустрітися з класним керівником та батьками дитини, яка ображає. Поспілкуватися, спробувати вирішити ситуацію на такому рівні. Якщо цей крок не допоміг і булінг продовжується, тоді необхідно звернутися до директора, який “викличе дитину на килим” і поспілкується. Переважно завжди це працює, адже дитині стає соромно і страшно, відповідно, вона перестає так робити”, – розповіла Богдана Янків.
Представниця поліції зазначає, що повідомлення про цькування їм передає директор школи.
“Порядок розгляду повідомлення про булінг в навчальному закладі наступний: директор закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання. До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог) батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи. Комісія зʼясовує обставини булінгу. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор школи повідомляє уповноважені підрозділи органів Націполіції та Службу у справах дітей. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до ст.173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А за вчинення булінгу дитиною у віці до 16-ти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють”, – роз’яснила Віра Проців.
– Ти дурний!
– Мені обідно! дуже образливо!
– А мені всеодно!
– У тебе будуть проблеми, я зараз піду до класного керівника!
– Ага, давай, слабак…
Цькування може тривати, доки жертва булінгу не буде остаточно емоційно розчавлена своїми образниками. Буллер знаходить в жертви “слабке” місце і починає давити туди, тим самим ображаючи та робить боляче. Жертвою булінгу може стати будь-хто, достатньо просто опинитися в слабшій позиції, або ж “перейти комусь дорогу”. Найчастіше під роздачу буллера потрапляють діти, які чимось відрізняються від своїх ровесників: фізичними даними, успіхами в навчанні, матеріальними можливостями або ж просто навіть характером.
“Булінг – це різновид насильства, а, отже, абсолютно негативне явище, яке не можна толерувати. Дуже часто діти, які булять, є постраждалими від домашнього насильства, адже дитина над якою вчиняють насильство близькі родичі (побої, покарання, словесні образи і приниження тощо) вчиняють ті самі дї над іншими – в чомусь слабшими, щоб таким чином компенсувати свої страждання. Діти не можуть відповісти на рівні своїм дорослим кривдникам, часто вважають, що це прояв сили і контролю, тому пробують стати «сильнішими» над іншими дітьми. І в цьому випадку, як дитина буллер так і постраждала дитина, потребують кваліфікованої допомоги відповідних фахівців”, – зазначає Віра Проців.
Існує кілька шляхів подолання булінгу, на думку Богдани Янків, але головний – це робота з батьками, сім’єю і самою дитиною, яка спричиняє булінг.
“Якщо в родині існує насильство, то дитина наслідує такий стиль поведінки, відповідно, працювати потрібно не лише з дитиною, а й з батьками. Звичайно, що тут потрібно звернутися за допомогою до фахівця, який правильно поспілкується з дитиною та зрозуміє, чому в неї така поведінка. Що стосується дитини, яка постраждала від булінгу, тут власне важливо просто зрозуміти, чи ця дитина загалом знаходиться в позиції жертви чи в неї такий тип особистості, який більше любить бути самому, ніж в компанії, відповідно це і помітили буллери, який це просто не сподобалося”, – радить психологиня.
Варто зауважити, що такий метод, як перехід в іншу школу, яким часто користуються батьки дитини, яка постраждала від булінгу, не змінить ситуацію.
“Перехід в іншу школу не змінює ситуацію, адже дитина все одно залишається жертвою. В іншій школі, чи навіть в майбутньому, знайдуться люди, які будуть відчувати себе сильнішими і тим самим цькуватимуть дитину. Тут варто просто працювати зі спеціалістом та допомогти дитині вийти з цієї позиції”, – додає Богдана Янків.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
