Віталій Макаренко – білоруський опозиціонер, член партії «Білоруський народний фронт», якого підозрюють в організації замаху на самопроголошеного президента Білорусі лукашенка. Віталій з сім’єю проживає у Львові, наприкінці минулого року отримав статус біженця. Львівська мануфактура новин поспілкувалась з ним про те, чи можливий відкритий напад Білорусі на Україну, як ставляться білоруси до російської агресії в Україні, і як втікачі від режиму Лукашенка допомагають українцям воювати.
Пане Віталій, якою є ймовірність, що сьогодні чи завтра Білорусь візьме участь у війні відкрито? Чи це можливо, на Вашу думку, і якщо так, то за яких умов?
Насправді режим лукашенка вже бере участь у цій війні відкрито чи закрито. За канонами ООН є поняття співагресора, який, зокрема, дозволяє силам агресора базуватися на своїй території, користуватися своєю інфраструктурою тощо. Тобто це те, що зараз відбувається в Білорусі: ракети летять, літаки летять, російська військова техніка вільно базується на території країни, цивільна медицина чомусь має обслуговувати російських військових, яких масово звозять в лікарні і госпіталі, тоді як черга до лікарів для білоруських громадян відсунута на кілька місяців. Тобто зараз може йти мова про безпосередню наземну інвазію лукашистських військ. Щодо цього є різні варіанти і різна аналітика, яка зводиться до того, що на відсотків 60-80 – це таки відбудеться. Проте водночас у Пентагоні розглядають такий сценарій як малоймовірний. Тож насправді дати конкретну відповідь неможливо.
Яким може бути сценарій, на Вашу думку?
Я схиляюсь до того, що відкритого вторгнення, як це зробила росія, з боку Білорусі не буде. Вони самі розуміють, що половина білоруського війська або розбіжиться – зіпсує техніку і зникне в поліських лісах й болотах, або ж перейде на бік України чи здасться в полон.
Я думаю буде провокативна, диверсійна діяльність з метою скувати українські сили, наприклад, силами білоруського спецназу, тренованого на боротьбі з мирними білорусами на мітингах. Зрештою, ця армія не несе якоїсь особливої загрози, але Україна мусить її стримувати і використовувати для цього ті війська, які, наприклад, могли б відганяти ворога від Києва чи Чернігова.
Але виглядає на те, що у лукашенка немає вибору, і він змушений чинити як скаже путін…
лукашенко особисто зобов’язаний своїм життям і правлінням путіну. Він саме себе загнав в цей кут, з якого немає виходу. Хіба якесь чудо станеться як це іноді буває… З господаря країни, як він себе позиціонував весь час, він перетворився на людину, яка нічого не вирішує, бо він сам зізнався на цілий світ, що його просто поінформували про те, що російські літаки злетіли з нашої території, що пустили ракети по Україні. Тобто його просто поінформували! Поведінка російських військових також демонструє, що вони почуваються в Білорусі майже як на окупованій території.
Можливо ще буде якийсь опір з боку Лукашенка. Він майстерно вміє ходити між краплями, але, на жаль, мені здається, що оскільки він поставив на путіна, то буде поділяти його долю до кінця. Бо поразка путіна – це поразка і лукашенка.
Але він впирається тому, що серед білорусів ідея війни з Україною є абсолютно непопулярною. Я маю постійні контакти з людьми в різних містах Білорусі і ніде участь у війні не підтримують.
Чи є соціологічні дані щодо цього?
Згідно даних свіжого опитування від Chatham House, лише 3% білорусів підтримують військову участь країни у війні з Україною на боці росії. І половина опитаних виступили проти того, щоб росія використовувати територію Білорусі як плацдарм. 67% заявили, що вони категорично проти обстрілів України з білоруської території. Ідея безпосередньої військової участі непопулярна навіть у середовищі лукашистів, які залюбки критикують Україну і українську владу, говорять про нацистів, повернення в рідно лоно та інші нісенітниці.
Взагалі архетип білорусів такий, що найгірше, що може статися – це війна. Через колосальні втрати Білорусі у Другій світовій війні, у нас з покоління в покоління передається це «аби тільки не було війни». І якщо припустити, що безпосереднє вторгнення станеться, то, на мою думку, можна очікувати протести від матерів, від батьків і рідних солдат, яких кинуть на війну, і це, можливо, стане спусковим гачком для нової хвилі масових протестів проти влади, бо люди зрозуміють, що це вже край.
Якою є участь білорусів у цій війні: на фронті і в тилу? Де вони є? Що вони роблять, зокрема, у Львові?
У мене є чітка межа між білорусами і лукашистами. І вона пройшла ще в часи першого українського Майдану і чітко викреслилась під час другого. Пам’ятаємо, що першою жертвою тоді став білорус, а згодом загинув ще один, але про це говорять менше. Згодом білоруси брали активну участь у протистоянні на Донбасі в рядах «Азову», зокрема, і окремої тактичної групи «Білорусь». Деякі з них загинули, а дехто з тих, хто повернувся до Білорусі, були запроторені за грати за участь у війні з росією.
Зараз білоруси також воюють в «Азові». В боях за Київ вже маємо трьох загиблих – бійців батальйону Кастуся Калиновського. В Одесі є допоможний патрульний загін імені Литвина (білоруський доброволець, що недавно загинув у бою під Києвом), який допомагає місцевій поліції патрулювати місто. А тут у Львові у середовищі білорусів є сильний волонтерський рух, ми координуємо свою діяльність, щоб бути максимально ефективними в цей час: хтось поселяє у себе вдома біженців, інші волонтерять в гуманітарних штабах і так далі. У нас є розуміння того, що країна, яка нас прихистила зараз сама перебуває у небезпеці, і ми не можемо стояти осторонь і нічого не робити.
За кордоном білоруська діаспора також активно підтримує Україну в її боротьбі.
Чи не було бажання у Вас поїхати далі за кордон, де безпечніше?
Я спитав сім’ю, чи хочуть їхати. Ми разом вирішили, що ні і тому лишилися. Хоч у мене зараз подвійна еміграція виходить і ставлення до білорусів зараз, зі зрозумілих причин, часто є недобрим.
Як це проявляється?
Наприклад, у розмовах, коли питають «А що ви тут робите?», «А чому не їдете?» чи навіть «Геть звідси!». Звісно, люди напевно не скажуть це тому білорусу, якого добре знають, але коли ти кожен ранок читаєш, що ракети з Білорусі бомбили Рівне чи Яворівський полігон, то у тебе виникають певні емоції… Також знаю про випадки, коли на кордоні білорусам в паспортах ставили штамп чи писали від руки «Слава Україні!», псуючи таким чином документ. Для чого?
Можливо йдеться про співвідповідальність народу і правителя? Як це є у випадку з Росією, коли ми говоримо, що кожен росіянин відповідальний за те, що робить зараз путін.
Але ж ситуації зовсім різні! Повернімося до соціології. Скільки людей в Росії підтримують дії путіна в Україні зараз? Більше 70 відсотків. А скільки білорусів підтримують політику Лукашенка й можливу агресію? За останніми даними максимум 20-25 відсотків. Десятки тисяч людей вийшли в Мінську на протест проти війни в Україні, близько 800 осіб затримали. Партизанський рух займається блокуванням шляхів, в тому числі залізничних, щоб не допустити рух військової техніки і вантажів в бік України. На відміну від росіян білоруси не підтримують війну в Україні.
Так, в Білорусі зараз малоймовірні масові протестні акції, бо каток репресій 2020-2021 років закатав суспільство в асфальт фактично. Багато людей змушені були виїхати, а ті, хто лишився кажуть, що зараз щось робити надзвичайно складно. Зрозумій, це життя в зовсім інших умовах, коли навіть за лайк поста у фейсбук, не те, щоб за сам пост, можна заплатити високу ціну, бо це вже кримінальна відповідальність. Та попри це все люди роблять важливі речі непублічно. Звідси взялось несприйняття в суспільстві війни в Україні? Не з державного телебачення точно! Це люди по своїм мережам, спілкуючись, поширюють інформацію і формують громадську думку.
Напевно в Україні треба більше говорити про це, і більше розповідати про вклад білорусів в майбутню перемогу України.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
