регіональні новини
Написати нам
22 Березень, 19:29
logo-black

Анатолій Романюк: «Голосувати за непрохідного кандидата нераціонально»

Юлія Швидко

Про несподівані повороти цих передвиборчих перегонів та сюрпризи, які можемо отримати після виборів Президента, LMN розповів львівський політолог Анатолій Романюк.

Що цього разу можна назвати несподіванками передвиборчої кампанії?

 

Несподіванок є декілька. Першою стала велика кількість кандидатів. Також, виявилося, що ця виборча кампанія буде мати чотири складові, а не, як традиційно, дві. Раніше вибори ділилися на Схід, Захід. Тепер з’явилася нова константа – старі та нові політики. Неочікуваним став формат нових політиків – у той час, як Святослав Вакарчук не пішов на вибори, Володимир Зеленський захопив велику частку сегменту. Припускали, що він буде орієнтуватися на східну та південну частини України, але рівень підтримки його як політика охопив цілу країну.

Під час попередніх виборів йшло змагання кандидатів через програми та співставлення точок зору. Була внутрішня надія, що такою буде й цьогорічна кампанія. Цього не трапилося. Значна частина кандидатів йде на вибори з критикою діючого Президента, а не з представленням себе.

Зі Львова йшло три кандидати. Залишився один. Чому інші відмовилися?

«Зі Львова йшло три кандидати» – неправильна констатація. Це ті люди, які народилися у Львові. Вони позиціонували себе як представники національних політичних сил. Жоден з них не висувався як регіональний політик, який представляє Львів. У них цього не було – ні у програмах, ні в самій роботі. Тому не треба цих кандидатів розглядати як представників регіонів.

Причини, через які люди беруть участь у передвиборчих кампаніях, бувають різними. Інколи політична сила планує виграти вибори, тому висуває свого кандидата. Хтось розглядає це як інструмент, завдяки якому можна розкрутити політичну силу, аби вона мала кращий результат на парламентських виборах. Хтось бачить ці вибори як можливість розкрутити себе, аби під час наступної кампанії потрапити у ТОП.

У нашому випадку зняття кандидатури Дмитра Добродомова – це спроба знайти вихід зі ситуації, в якій він опинився. Мова йде про результат, який отримав по соціології. Він не мав жодної підтримки виборців. Тепер під час наступної кампанії буде мати підставу говорити: я балотувався, але знявся. Схожа ситуація з Андрієм Садовим. Результат, якого очікувала його політична сила, мав бути зовсім іншим.

 

Дехто з львів’ян вважає, потрібно підтримувати Кошулинського, бо він наш земляк.

 

 

– Кандидата не треба підтримувати, бо він – виходець з певного регіону. Треба читати його програму, думати, що він зможе зробити, який дасть результат.

Якщо говоримо про Руслана Кошулинського, то Львів йому може принести 2-3 відсотки. Ці голоси, які могли би піти на підтримку певної програми, будуть просто втрачені.

Логіка президентської виборчої кампанії принципово відрізняється від логіки парламентської. Остання передбачає представлення інтересів різноманітних суспільних груп. У парламенті всі вони мають бути, а політика має вироблятися на фоні їх компромісу.

Президентська ж виборча кампанія передбачає одного лідера. Тому люди повинні віддавати голоси за кандидата, який має реальний шанс виграти. Голосувати за непрохідного кандидата нераціонально. Навіть існування другого туру не дає право помилитися у першому турі. Бо у другий може вийти той кандидат, який не передбачає візії розвитку країни, на які розраховує виборець.

Які сильні та слабкі сторони реальних лідерів – Петра Порошенка, Юлії Тимошенко, Володимира Зеленського?

-Петро Порошенко хоче прокласти шлях України до НАТО та Європейського Союзу. Мета сформульована дуже чітко. Тобто Україна має підготуватися, аби підходити по всіх критеріях. Вони є досить жорсткими та всеохоплюючими. Зачіпають проблеми корупції, правової держави, свободи слова, розвиток господарки. Якщо вдасться їх виконати за наступних п’ять років, вони принципово змінять країну. Люди говорять про розчарування, бо зміни, які відбуваються у країні, не є швидкими. Чекаємо, що усе зміниться вже завтра. Всі проблеми, які існують в країні, переносять на Порошенка. Він став символом цих негараздів.

Юлія Тимошенко декларує цілий ряд обіцянок, але вони не мають прив’язки до її програми. Зокрема, програма передбачає зміни до Конституції. Про це багато говориться, але зміст змін не розкривається. Для мене як політолога не прийнятна її пропозиція запровадження двопалатного парламенту, коли верхня палата формується президентом країни. Тоді вона отримує велику кількість повноважень, що посилює владу президента. Також не бачу логіки прийняття певних рішень через референдум. Маю серйозне побоювання, що за гарною обгорткою можуть бути непередбачувані наслідки щодо розвитку країни.

Частина людей, яка не задоволена результатами розвитку країни, готова підтримати Володимира Зеленського. Проголосують не тільки тому, що він новий, не тільки тому, що не був у політиці. З ним поєднують образ, сформований за рахунок критики недоліків в країні такими об’єктами, як «Вечірній квартал», та завдяки художньому фільму. Ця картинка не має належної програмної складової. Зараз погано – буде краще. А як? Ми не знаємо, як вирішиться проблема війни, стосунків зі сусідніми країнами, суспільні проблеми.

Хто з них зможе припинити війну?

-Кожен має свій варіант, як це можна зробити. Звернутися до Путіна: на будь-яких умовах ми готові припинити цю війну. Є варіант – мир без будь-яких умов. Це можна зробити військовим методом. А є варіант політичний, який спирається на армію. Вважаю, що це треба вирішувати дипломатично, шляхом переговорів. Бо будь-яка військова операція принесе багато різних наслідків – людські жертви,  економічні видатки, взаємовідносини з партнерами, які підтримують Україну.

А хто зможе подолати корупцію у країні?

-Корупція існує у багатьох країнах світу. За один момент її подолати не можна. Має бути політична воля керівництва країни та бажання самих громадян. Важливо, аби усі політичні актори створили групу, яка би була зацікавлена у такій боротьбі. Зараз боротьба з корупцією використовується як гасло. Якщо якогось корупціонера затримують, одразу знаходяться народні депутати, які беруть його на поруки. У такому помічені всі політичні сили, які наче борються з корупцією.

Чи можна вірити рейтингам кандидатів, які зараз бачимо?

– Проблема у тому, що багато соціологічних фірм працюють з певним кандидатом – це позначається на результатах. Найточнішим, як на мене, є такий рейтинг по Україні: на першому місці – Зеленський, друге ділять Порошенко та Тимошенко, третє – залежить від ряду факторів, четверте – Бойко та Гриценко. По Львівщині від січня лідером є Порошенко. На другому місці – Гриценко, третьому – Зеленський, четвертому – Тимошенко.

Які сюрпризи можуть бути на виборах?

– До завершення виборчої кампанії можуть з’явитися резонансні повідомлення, які не підтвердяться після виборів. Можемо побачити якісь рухи підтримки певного кандидата з використанням сценаріїв, які будуть змінювати, ламати ситуацію.

Які є варіанти виборів – один тур, два? Чи можливий після виборів Майдан?

– Думаю, два тури. Прогнозую, що у першому вийдуть Зеленський та Порошенко.

Майдану, скоріш за все, не буде. Можливо, хтось його використає як технологію, бо буде незадоволений результатами. Щоби відбувся Майдан, має бути високий рівень фальсифікацій та зловживань під час виборчої кампанії. Я такого не бачу.

На кожного кандидата працюють цілі інститути політтехнологів, соціологів, журналістів. Як простому виборцю розібратися, де правда, а де його черговий раз намагаються обдурити?

– Читати програму. Повну, а не рекламну обгортку, бо вони дуже відрізняються. І розуміти, президент має чітко визначену сферу компетенції – питання безпеки, міжнародних відносин. Інші питання залежать від роботи парламенту. Виконавча та законодавча влада мають працювати разом.

Фото: з відкритих інтернет джерел

  • 0
  • 4139
Схожі інтерв'ю