регіональні новини
Написати нам
15 Вересень, 15:22
logo-black

Богдан Панкевич: «В Україні краще мати 50 тисяч середніх та малих приватних фермерів, ніж 50 величезних агрохолдингів. Інакше село зникне»

Чи потрібен в Україні ринок землі, яким він має бути, що варто робити, аби у нашій державі не втратити аграрний сектор – про це LMN довідалася у співзасновника Української Галицької партії Богдана Панкевича. Фахівець разом зі своїми партійними колегами багато років займається аналізом земельних питань у країні.

Зараз багато розмов ведуть про зняття мораторію на продаж землі. Чи воно потрібне? Бо чуємо багато заперечень зі сторони прибічників мораторію.

– Теперішній дискурс на цю тему загнаний у примітивну риторику: знімати чи продовжувати мораторій, ринок землі потрібен чи ні. Ніхто не аргументує,що ми хочемо цим досягнути. Ми в Українській Галицькій партії почали аналіз саме з цього питання: як має виглядати аграрний сектор України?

Ринок землі потрібен, адже він є в усіх цивілізованих країнах. Мораторій варто знімати – тільки правильно вибрати як і коли. Я працював фермером, коли його вводили. Пам’ятаю умови, які треба було швидко виконати, аби потім його без проблем зняти. Це прозорий облік землі, кадастр, державний контроль за якістю землі –справжній, а не фейковий, який є зараз. За весь час існування мораторію не було виконано тих умов. Складається враження, що штучно не створювали цивілізованого ринку землі, щоби на цьому добре хтось наживався. Тіньовий ринок існує. Старші люди помирають, різними юридичними схемами їх землю беруть під контроль. Ці оборудки незаконні, але у випадку негайного запровадження ринку землі можуть бути узаконені. З іншого боку, великим землекористувачам вигідно дешево орендувати землю, використовувати тіньову оренду. Тому дехто активно виступає проти зняття мораторію. Обом цим категоріям користувачів цивілізований ринок землі не є вигідний.

Багато партій, користуючись популізмом, кажуть, що, продаючи землю, ми її втратимо. І це правда, якщо підемо на дикий ринок землі без обмежень та підготовки. Але ці обмеження та підготовку можна провести.

Мораторій на продаж землі існує в п’яти малорозвинених країнах світі. Україна – в їх числі. Коли вирішимо вийти з цього списку, досвідом якої країни варто скористатися?

– Копіювати когось – неправильно, бо у нас не співпадають умови. Також треба розуміти, що у сусідніх європейських країнах створені правові держави. У нас, на жаль, верховенство права діє чисто умовно. Колись розмовляв з угорцями: там землю може придбати лише громадянин їх країни. Іноземці, які хочуть працювати в Угорщині, домовляються з її громадянами про оренду, або спільну діяльність. Це правильно.

Також у Польщі на ринку землі для іноземців вводять обмеження, зокрема, по площі, яку можуть придбати.

Після зняття мораторію до нас піде іноземний фермер?

– Ні, підуть іноземні спекулянти. Фермерові потрібна нормальна правова держава. Фермери в Європі не надто заможні, тому вони не зможуть себе тут захистити. Я у свій час загітував декілька фермерів з Польщі та Нідерландів працювати в Україні – але прийшли одиниці. Вони мають мати силу говорити з нашою владою.

Багато є бажаючих скупити українську землю, аби здавати її у власність великим агрохолдингам, перепродувати. Китай та арабський світ будуть скуповувати, аби забезпечити свої країни продукцією. Ще одна загроза – це Росія, вона марить контролем над Україною і не рахується з витратами.

Український фермер грошей не має. Поставити умову «якщо ти не купуєш, я продам іншому» – означає його знищити. Також шкідливою є теза, що фермер повинен могти заставити землю в банку для отримання кредиту. При теперішніх відсоткових ставках така застава однозначно призведе до втрати землі на користь банку. Українська Галицька партія вважає, що в Україні краще мати 50 тисяч середніх і малих фермерів, ніж 50 величезних агрохолдингів. Інакше українське село може зникнути.

Оптимальна середня земельний наділ на одне сімейне фермерське господарство – 300-400 гектарів. Для фермерів, що займаються овочами, фруктами чи ягодами потрібна менша площа, для зерновиробництва – більша. Це дасть можливість зберігати багато робочих місць, розвивати фермерство та водночас не вимагатиме великих коштів на державні дотації для підтримки агровиробництва. Фермерство допоможе  зберегти здоров’я людей, адже агрохолдинги часто не зважають на нього. Від їх діяльності часто бджоли гинуть, люди дихають отрутою, а земля виснажується і деградує.

Що думаєте про кооперативний рух?

– Кооперація – це добре, але у нас ціле покоління не могло її розпочати, бо вона асоціювалася з колгоспом. Її сприймали як потребу віддати власність у спільне користування – для українців це неприйнятне. Нам потрібні кооперації європейського типу, де кожен фермер може одночасно бути членом від 5 до 15 об’єднань  – наприклад, по закупівлі зерна, по паливно-мастильних матеріалах, по використанні дорогої аграрної техніки. Ми ж під виглядом кооперації пробували відтворити колгоспи. Тому кооперативний рух наразі в зародковому стані. А насправді в кооперації велике майбутнє і в нашій історії на Галичині ми вже мали дуже позитивний досвід.

Чи українці ментально готові продавати землю?

– Так, адже вже давно більшість віддала свою землю в оренду фермерам. Але їх після зняття мораторію потрібно захистити від шкідливої пропаганди негайного продажу і від земельних аферистів. Продаж землі почнеться з невеликих ринкових цін, бо так завжди буває. Навіть найкраща земля буде дешевою. Пропонуємо: коли людина придбала землю і довгий час проводить на ній сільське господарство – добре. Якщо ж купила і за невеликий час продала за вищу ціну, то частину чистого прибутку вона має повернути первинному власникові. Так буде справедливо і такий захист первинного власника буде стимулювати ринок землі розвиватися швидше.

Ви пропонуєте покроково підходити до запровадження ринку землі. З чого почати і чим закінчити?

– Не потрібно нагнітати паніку, що продавати землю – неправильно, але треба протистояти дикому ринкові землі. Тому наша експертна група розробила чіткий план дій.

Для початку варто завершити процес обліку землі, забезпечити 100% власників земельних паїв відповідними документами на власність. Розмежувати землі сільських громад, ОТГ, районів, областей, держави та вирішити питання, хто є розпорядником грунтів відповідно до реформи децентралізації. Також забезпечити право набувати землю сільськогосподарського призначення у власність площею до 300 гектарів тільки фізичним особам – громадянам України. Першочергове право викупу землі в територіальних громад чи в селян, які хочуть продати свої паї, повинні мати фермери, які здійснюють діяльність на території цієї громади. Дя цього потрібна державна програма кредитування фермерів виключно для купівлі землі під помірні відсотки.

Право придбати землю сільськогосподарського призначення у власність на наступному етапі отримують юридичні особи – резиденти України. Площа землі, що може перебувати у власності юридичної та пов’язаних з нею осіб, не може перевищувати 10 000 гектарів, як абсолютно достатня для ведення високоефективного механізованого господарства. Разом з земельними ділянками в оренді таких осіб, не може перевищувати 20% всієї площі сільськогосподарських земель в межах одного адміністративного району України. Таким чином ми обмежимо монополію агрохолдингів і можливість негативно впливати на місцеві органи влади.

Які мають бути вимоги до покупця?

– У багатьох країнах батько-фермер не може передати дітям свою справу,а передає господарство уповноваженому державному органові. Син чи донька має право його отримати, якщо складе відповідні кваліфікаційні іспити. Так забезпечують найбільшу ефективність аграрного виробництва.

Нам потрібно виростити українських фермерів – патріотів держави. Вони землю зможуть викупити у власність із своїх прибутків, але їм треба дати час. Українці хочуть споживати якісну продукцію. Також у світі щораз дорожчою буде аграрна продукція, вирощена на якісних, незаражених хімікатами землях. Найкраще таку продукцію можуть вирощувати приватні фермери, а збереження якості грунтів повинна жорстко контролювати держава.

Великі агрохолдинги націлені на отримання максимального прибутку. Вони вже роками сіяють ріпак та соняшник без належної сівозміни, використовують дешеві, а тому небезпечні засоби хімзахисту, що призводить до виснаження землі та накопичення в ній небезпечних речовин. В той же час агрохолдинги створили інфраструктуру зберігання та переробки продукції. Цю свою власність вони зможуть використовувати з добрим прибутком, надаючи сервіс всім виробникам.

Але останнім часом люди, які здають землю в оренду, часто нарікають на фермера. Як налагодити ці стосунки?

– У нас завжди мінімальна встановлена ставка за оренду землі була досить низькою. Хтось платив грішми, хтось платив зерном чи іншою продукцією. Наше господарство платило грошима – люди були вдячні. Знаю випадки, коли платили зерном, обдурювали і на якості, і на кількості.Часто недобросовісні орендарі користуються слабкою поінформованістю власників паїв і обидва екземпляри договору про оренду землі тримають у себе. Людина повністю залежить від цього землекористувача. Також були випадки, коли у людини закінчувався термін договору оренди і вона хотіла заключити договір з іншим орендарем. Тоді попередній фермер вимагав гроші, бо наче покращив родючість землі.  Це все незаконно. Такі речі мають контролюватися державою. Допомогу в поінформованості власників паїв та захищати їхні права можуть місцеві органи влади і громадські організації.

Ми можемо запровадити цивілізований ринок землі в Україні на користь наших громадян та держави. Якщо будемо діяти правильно і поступово, не ставлячи в пріоритет негайне збагачення та інтереси великих аграрних гравців.

 

  • 0
  • 685
Схожі інтерв'ю