Богдан Шустер: «Не маємо права дати зникнути місту з понад 700-літньою історією»

Вікторія Цимбаліста

Другий тиждень невелике містечко під Львовом Винники у всіх на вустах. Мешканців «прославила» ситуація навколо місцевого військового госпіталю, працівники якого не дозволили евакуювати пацієнтів. До того ж Винники, як і багато інших населених пунктів, не бажають об’єднуватись у Львівську ОТГ. Говоримо про це із заступником міського голови Богданом Шустером.

Ми не проти Львова, але не в питанні створення ОТГ, а в плані агломерації на принципах партнерства. Не маємо права дати зникнути місту з понад 700-літньою історією, яке має Магдебурзьке право, де народилися і живуть відомі постаті.

Хочемо створити власну ОТГ, до складу, якої, ймовірно, могли б увійти навколишні села Лисиничі та Підбірці. На базі Винник утворити орган місцевого самоврядування. Так було б набагато доцільніше – для вирішення усіх питань, проблем місцевих мешканців та, зрештою, і для своєї ідентифікації. Адже вже відома доля кількох населених пунктів, які  у свій час поглинув Львів. Мало хто зараз щось знає про село Личаків, назва згадується лише у розумінні Личаківського кладовища. А Кривчиці, Левандівка, Знесіння – це колишні села з багатолітньою історією. А зараз просто райони Львова. Їх самоідентифікацію втрачено.

Тому позиція влади Винник, а ми мали зустрічі з місцевою інтелігенцією, вчителями, священниками та й зрештою простими мешканцями, – однозначно зберегти Винники як явище. Але ще раз повторюю, ми не проти утворення Львівської агломерації .

Львів немає права бути затисненим. Це ж найбільше україномовне місто світу. Воно має розвиватися, а не поглинати тих 20 населених пунктів, про які зараз йде мова. Приєднавши їх, Львову не вдасться вирішити власних наболілих проблем, які з кожним роком зростають. Проблеми з цвинтарями, транспортним сполученням, вічними заторами, хаотичними забудовами, залученням інвестицій. Для розвитку потрібно будувати нову кільцеву дорогу. Та, яка є зараз, вже давно стала внутрішньою дорогою Львова. Якою, до речі,  чомусь дивним чином місто не опікується, а це робить область.

Понад 40 мільйонів гривень. Але тут своя специфіка, ми, як місто районного значення, віддаємо усі свої кошти у Львів, у міський бюджет, а потім їх утримуємо у вигляді субвенцій на наші освітні заклади, на систему каналізування.

Проводили розрахунки. Так от, за можливості формування власної ОТГ наш бюджет міг би складати в повному обсязі щонайменше 150 мільйонів на перших етапах. Крім того, ми постійно залучаємо кошти із обласної ради, з міністерств, беремо участь у міжнародних конкурсах, де отримаємо чимало перемог.

Дуже великий брак комунікації і спілкування. На останній зустрічі, де були присутні мешканці громад і голови сільських рад, які хочуть утворювати власні ОТГ, було зрозуміло, що ні з ким із них не були проведені розмови. Не було підписаних якихось меморандумів про співпрацю, аби громада принаймні розуміла, що з нею буде за умови приєднання до Львова.

Через цей брак інформації маємо те, що маємо. Звідси і ці ситуації з перекритими дорогами, протестами під обласною держадміністрацією, акціями.

Цей вислів стосувався Брюхович. Однак ми також чітко декларуємо, що готові співпрацювати з «Великим Львовом» лише як окрема ОТГ.

На жаль, багато в юридичній площині від нас зараз не залежить, тому що процес добровільного об’єднання вже завершився. Але, як бачимо, мало залежало навіть від тих ОТГ, які були утворені до цього часу. До багатьох з них також ніхто не прислухався. Перспективний план малювали так, як комусь було потрібно. Так, як, для прикладу, відбулося у Мурованому. Там ОТГ створена ще в кінці 2017 року і функціонує як самодостатня. Але зараз її населені пункти хочуть приєднати до Львова. Люди тому й виходять на протести.

Але рішення сесій місцевих рад вже не в силі щось змінити. Всі питання – за Кабміном. Тому всі сили направляємо для переговорів з представниками Мінрегіону та депутатським корпусом Верховної Ради різних фракцій. Вкрай важливо, аби нас почули та дослухались.

Будемо старатися вести дії в правовому демократичному руслі. Мешканці Винник, хоч і мають завжди тверду позицію, насправді дуже мирні.

Тут знову ж таки зіграв роль цей брак комунікації та інформації.

В 9-й годині ранку прийшла вказівка евакуювати усіх 760 пацієнтів військового госпіталю. При чому ніхто не розбирався – які хворі там лежать, якого ступеню важкості, хто після операції, хто готується в цей день бути прооперованим. Близько тисячі працівників персоналу мали тиждень не виходити на роботу.Стан невідомості й викликав цю розгубленість та супротив. Такі речі, напевне, треба повідомляти заздалегідь і роз’яснювати людям. Отримавши вказівку про негайне звільнення госпіталю, люди хотіли отримати і чітку відповідь, що ж  тут буде відбуватися.

Ні. Про те, що відбувається, ми дізналися від лікарів госпіталю. Нам в паніці дзвонили медики, бо не знали, як діяти. Припускаємо, що нас не повідомляли через те, що госпіталь безпосередньо підпорядковується обласній раді. Але нас до відома все рівно могли поставити. Адже і працівники госпіталю, і багато пацієнтів є мешканцями Винник. Тому, вони, звичайно,найперше звернулися по допомогу до нас. Ми одразу відреагували і були від початку до кінця з людьми. На цій мирній акції.

Бо насправді, там не було жодного ексцесу, не було зафіксовано порушень, сутичок. Так, була суєта і паніка. За пацієнтами приїздили родичі з сусідніх районів. Люди не знали, куди везти рідних, не знали і лікарі, хто за них нестиме відповідальність в разі чого. Медикам сказали виписувати хворих або переводити в інші медзаклади. Як і куди – не роз’яснили. Тут відповідальність повністю скинули на лікарів.

Говорилося про навчання, але на запитання, чи привезуть сюди українців з Китаю, з цього борту, який вже фактично був в повітрі, – не було жодної інформації. Ніхто не казав, що їх точно не буде тут. Тобто не було ні підтвердження, ні спростування цієї інформації.

Але зрозуміло, коли виселяють таку кількість працівників і пацієнтів, а ще ходила інформація, що для порядку незабаром приїде Нацгвардія та поліція, все це робилось не з проста. Думаю, що потенційно сюди могли привезти евакуйованих.

Правда, це був би повний абсурд. Госпіталь розташований у початковій точці міста, у нас іде одна загальна каналізація через усі Винники. Тому тут важно навіть уявити, що могло б у разі якоїсь небезпеки статися. Госпіталь також не є обладнаний відповідними боксами, про які всі говорили в Міністерстві і департаменті ОЗ. Брак інвентарю і спецзасобів. Такі, як ми бачили згодом по телебаченні, які використовувались в Харкові, в аеропорту, а згодом і в Санжарах.

Тому громада і вийшла за роз’ясненнями, що буде відбуватися.

Допомагали врегульовувати ситуацію учасники АТО. Серед присутніх крім винниківчан були і  провокатори. Окремі дозволяли собі вигуки щось накшталт: «притрусити евакуйованих з Китаю землею, спалити». Але це були ті, хто під госпіталем «працював», а не чекав роз’яснень, що ж відбувається.

До чого ці провокації могли довести, якби не злагоджена робота атовців, лікарів і міської вади – важко сказати.

Підозри є. Винниківчан знаємо в лице, а були люди невідомі для нас. Можливо, це мешканці сусідніх населених пунктів.

Чи то через зміну планів, чи через громадську активність і позицію, винниківчанам об 12.40 повідомили, що так звані навчання завершені. Госпіталь мав працювати у штатному режимі.У коридорі біля адміністрації, а поруч споруджена і капличка, на той час було багато медперсоналу і пацієнтів. Оскільки всі події відбувались 20 лютого, то було оголошено хвилину мовчання за загиблими на Майдані. На вшанування пам’яті Небесної сотні виконано гімн. Прикро, що окремі журналісти подали цю інформацію перекручено, зовсім під іншим кутом.

Хоча, водночас розумію – перекрути все було не важко, довкола був сумбур.

Шкода, цього всього могло б і не бути. Навіть стосовно цих навчань – їх можна було провести без крику та нервів, якщо б дії були сплановані та підготовлені. А те, що хворих після операції вивозили з палат на пересувних ліжках, це виглядало як мінімум дико.

Так, ми спілкувалися. Лікарі написали звернення, аби розслідували дії влади. Всі однозначно вважають, що нічого б такого не було, якби до таких навчань підходили грамотно та підготовлено, а ще, коли б ці всі події не співпали із прильотом літака з Китаю. Це все викликало занепокоєння.

Так, дуже схоже на це.

Думаю, вони також не все до кінця знали або чогось вміло не договорювали. Чіткості від них ми не чули. Багато факторів, які збіглись в часі.

Бачив цю інформацію, але тут є якісь розбіжності. Скарга до СБУ датована 24 вересня 2019 року. Це видно з фотографій, які є в інтернеті. Важко судити дії депутатів, можливо, це теж наслідок перекручування інформації. Адже отримали вони те, що їм показали, а не те, що було насправді.

Думаю, навіть якщо буде порушена якась справа, то є свідки і факти,які відповідно це спростують всі звинувачення.

Надзвичайно неприємно. Винники завжди були осередком культурних подій, фестивалів, концертів. І тут така пляма, яку хотіли кинути на наше місто. Події боляче відобразились на винниківчанах і на нас як міській владі. За це хтось мусить понести відповідальність.