Не варто говорити чоловікам “не бійся”. Боятися – це нормально, – психологиня Наталія Мрака

В Україні триває повномасштабна війна, а отже й мобілізація, навколо якої шириться багато інформації, як достовірної, так і фейкової. Але точно можемо говорити, що мобілізація породжує багато страху. Бояться чоловіки призовного віку, бояться їхні рідні і близькі. Про цей страх і методики його подолання ми поговорили з психологинею Першого жіночого ветеранського простору Рехаб Наталією Мракою в ефірі щотижневого випуску проєкту «Погляд з хмарочоса» на youtube-каналі LMN. Пропонуємо текстову версію цієї розмови.

Зараз часто можна почути заклик до чоловіків не боятися, але попри це ми розумієм, що чоловіки бояться. Бояться мобілізації. Вочевидь не всі, але багато чоловіків бояться і цей страх може бути панічним. Що з цим робити? Чи це нормально боятися? Як опанувати цей страх?

Страх це нормальна реакція. Коли людина про це говорить, вона легітимізує свої емоції, і це нормально. Вважається інколи, що для чоловіка це неприйнятно, але чоловіки теж люди і вони теж здатні боятися невідомості. Те, що зараз відбувається у багатьох випадках є невідомим. Багато інформації і людина, коли зустрічає ці новини, починає їх звірювати і накладати на себе. Звичайно, що коли напруження триває довший час, то це вже довготривалий стрес, з якого треба виходити. Насамперед навчитись навичкам саморегуляції, щоб страх не заважав думати, критично мислити та приймати рішення.

Серед технік, які б я радила, це впорядкування дихання (прислухатись до дихання і нормалізувати його) і працювати зі страхом, тестувати реальність (чого я боюсь? чи боюсь реального, чи це навіяне чимось?). Страх може бути раціональним і ірраціональним. Людина може боятись мобілізації тільки тому, що наслухалась певних історій. Або боятись загалом, бо не впевнена в своїх здатностях перебувати в зоні бойових дій чи своїй компетентності. Це треба розрізняти.

Якщо говорити не про панічні атаки, а про перебування людини півтора року в страху отримати повістку. Чи збільшилася через це кількість звернень чоловіків з депресіями, наприклад? Які наслідки може це мати і чи вже якісь є?

Так очевидні вже є. Люди звертаються з панічними атаками, апатією і депресивними розладами. Якщо людина не приймає рішення і вона не має виходу це, звичайно, може завершуватись таким негативним впливом на психіку. Тут треба звертатись до психологів. Це тупикова ситуація, як на мене, яка потребує вирішення. Це не може тривати вічно.

Ми знаємо, що є масові випадки, коли чоловіки намагаються самоізолюватись. Півтора роки майже не виїжджають за межі свого села, боячись, що їх зустрінуть працівники військкоматів. До чого це все може призвести, якщо людина сидить вдома і максимум пересувається в радіусі 1 км, і так вже півтора роки?

Я не можу сказати точно, що це може бути. Це можуть бути різні наслідки. Але, як ви і сказали, це можуть бути проблеми з соціумом, це може бути агресія, роздратування, різні емоційні реакції.

Ми ж розуміємо, якщо чоловік повістки не дочекався, можливо, він і не ухилянт, просто вона ще йому не прийшла, а він півтора роки сидить її і боїться. Крім поради піти нарешті самому отримати повістку, що можна йому порадити, щоб не допустити депресивного стану. Можливо щось порадите його рідним і близьким. Є якась профілактика доведення себе до депресії?

Насамперед це спілкування. Якщо людина сама не здатна прийняти рішення або не здатна сама справитися зі страхом, то це спілкування з рідними або зі спеціалістами. Є певні симптоми, які можуть вказувати на те, що допомога потрібна. Це надмірне напруження, безсоння, зниження апетиту. В такому стані людина довго витримати не зможе.

Чи можна провести психологічну підготовку до майбутньої мобілізації? Як би вона мала виглядати?

Можна підготуватись навичкам саморегуляції: як володіти стресом, своїм тілом. Звичайно, що перший досвід завжди показує реакції людини. Тобто можна вивчити реакцію людини під час стресу: чи це буде надмірне збудження чи ступор або якась інша реакція, але перше бойове хрещення показує інші результати. Страх може бути пов’язаний не з тим, що з тобою відбувається, а з тим, що відбувається, наприклад, з товаришем під час першого бою. Це може бути страх вибухів, побаченої смерті чи втрати… Не можна сказати, що за якийсь короткий термін можна виростити стресостійкість, але підготуватись до цього можна. Ми у Просторі пропонуємо такі тренінги по вирощуванню стресостійкості.

А чи є таблетки заспокійливого характеру, які можна приймати військовому?

Маю досвід роботи з військовими, які приймають заспокійливі. Бо якщо у тебе панічна атака, і ти не готовий до цього то допомагають таблетки. Знаю приймають найлегші – валер’янка.

А це не може нашкодити, коли реакція може гальмуватись?

Звичайно, що самому не можна, лише з лікарем. Я не говорю про самолікування. Можуть бути певні реакції від певних заспокійливих таблеток.

Одна з найпопулярніших причин, чому чоловіки не хочуть воювати, це – «я не воїн», ніби такий психотип. Чи справді є народжені для війни і не для війни люди?

Я думаю, це навички, це як нарощування м’язів. Тренування своє дає. Воїн – це людина, яка має досвід. Інколи кажуть, якщо не пройшов бойове хрещення, ти солдат, але не воїн. Наприклад, зараз говорять про архетип амазонки. Його приписують жінкам, які воюють. Але не кожна жінка здатна бути амазонкою.