Отець Роман Тереховський: «Перед Різдвом все людство опиняється у вертепі»

Ярина Кучерява

Подія, що відбулася у Вифлеємі понад дві тисячі років тому, стала підтвердженням того, що “з нами Бог”. Він приходить до нас безпорадним Немовлям, аби згодом захистити нас від нас самих на Голгофі.

Про радість Різдва говоримо з авторитетним  духівником, сотрудником храму Пресвятої Євхаристії у Львові отцем Романом Тереховським.

– Якщо чоловік хоче пережити якусь подію по-справжньому, то мусить належно підготуватися. Для того перед Різдвом є піст. Але і думка про те, що ти не встиг належно підготуватися, також надихає. Вона є спасенна вже тому, що на другий раз будеш старатися пильнувати підготовку до Різдва.

– Дуже важливо не втратити тої нагоди порадіти у свято, бути в логіці святкувань. Не тих, до яких ми звикли – гучні застілля, об’їдання. Більшість з них зводяться до пустих жартів, пустої радості, повнющого стола. Після того нічого не залишається.

Бо всі святкування виходять однотипними – Різдво, Великдень, весілля, хрестини. Різдво по своїй суті є тихе, миле, але обов’язково радісне святкування. Різдво – це приклад правильної радості. Якщо ми просто приходимо за стіл, то чим Різдво відрізняється від дня народження?

Перед Різдвом все людство опиняється у вертепі: хтось із мудрецями важкими дорогами тягнеться до стаєнки із Новонародженим, хтось із пастушками першими приходить до Нього, ще хтось із звірятами своїм диханням оберігає Немовля від холоду, а ще хтось переслідує Його з Іродом… Хто ви з цих персонажів?

Дуже важливо зрозуміти, з ким ти на Різдво. І взагалі по житті.  Дуже важливо, щоб людина відчула себе в родині Христа, який народжується. Бо вона є частиною цієї родини. Якщо вона цього не відчуває, то святкування марне.

– Квартиру треба прибирати упродовж року, щодня потроху, а не увесь день напередодні свята.  А якщо готувати всі 12 страв, то буде не піст, а об’їдання. На Різдво їжа має бути особливішою, ніж у будень. Але не знаю, чи є зміст робити пампухи. Якщо випікання збирає родину разом – то так. Якщо ні, то я би пішов і купив пампухи у найближчому магазині і не завдавав собі клопотів.

На всіх різдвяних богослужіннях завжди дуже мало людей, бо всі готуються до торжества плоті.

У ХХІ столітті ми полегшуємо собі життя, у нас є різна техніка для побуту. Так само у Святвечір треба вивільняти час від рутинних речей заради святкових. Краще зібрати сім’ю і побути разом, подумати про таємницю Народження Бога, прочитати про це у Євангелію, помолитися вкупі. Так людина вникає у таємницю Різдва.

Рецепти християнства дуже прості. 10 хвилин щодня можуть зробити так, що людина в якийсь момент може прожити 24 години абсолютного свята. Просто треба постійно працювати над собою, щодня по 10 хвилин.

Насправді християнство – дуже простенька релігія. Чому? Бо це передовсім віра, це не пошук людиною Бога, це коли Бог людину вже знайшов. Нам вже не треба робити нічого особливого, а лише дати відповідь на поклик Бога, поклик Різдва – тихий і радісний. Прислухатися і дати відповідь усім своїм життям.

– У нас в усіх єдина дата Різдва – у кінці грудня, просто календарі різні. Різдво – це умовна дата, ми знаємо, що Христос народився в певному періоді, але ми всі свідомі, що вона умовна. Христове Народження вирахували приблизно у той час, коли пастухи вигнали худобу, коли вона могла пастися.

Латинська Церква вибрала свій загальний календар, набагато точніший. Наш календар містить певні неточності, Латинська Церква помітила їх і виправила півтисячоліття тому. Колись ми теж до цього дійдемо. Але мусить бути рішення церковного проводу.

– Якщо хтось собі хоче заробити на планшет, то замість колядувати може просто прийти до родичів і сказати: «Скиньтеся мені на планшет». У радянські часи колядникам платилося за сміливість – не всі мали відвагу йти прославляти Новонародженого Бога в часи атеїзму і репресій. У родині це був гарний спосіб підтримати віру маленьких дітей.

Але колядування за гроші відійшло у минуле. Хочете заробити? Йдіть пороздавайте кілька годин флаєри на вулиці.

Зараз колядка – це пісня, яка згуртовує родину, тренує її співочі навики. Потренувати голос і слух, провести час у колі сім’ї – це чудово! Правда, співати у ХХІ століття про те, що хтось там в’яже Христу перевесло, коли більшість людей не знає, що це таке без Вікіпедії, як мінімум недоцільно. Співайте те, що прославляє Христа, а не трудне для серця і нагадує язичництво.

Фото: З архіву о. Романа Тереховського