Десятки тисяч українських чоловіків втекли за кордон завдяки електронній системі «Шлях». Також чимало таких псевдо волонтерів прикордонники не пропустили. Про те, що не так зі «Шляхом» і як його вдосконалити, а також про зменшення кількості бажаючих виїхати за кордон завдяки цій системі LMN поговорила з Ігорем Матвійчуком, начальником відділу організації прикордонного контролю Західного регіонального управління ДПСУ. Крім того, він пояснив, як чоловіки, яких прикордонник ловлять при спробі нелегального перетину кордону опиняються у Терцентрах комплектування з повісткою на руках.
Пане Ігоре, що не так з системою «Шлях»? Як можна було би її вдосконалити, щоб вона перестала бути інструментом для того, щоб українські чоловіки втікали закордон?
«Шлях» – це інформаційна система, адміністратором якої є Укртрансбезпека або Державна служба безпеки на транспорті. По-перше, треба зрозуміти, що ця система робилась нашвидкоруч. Запрацювала вона 16-го березня минулого року як можливість електронної перевірки людей, яким надано дозвіл на виїзд за гуманітарною допомогою, медичними вантажами, а також для водіїв вантажівок і пасажирських автобусів.
Відповідно, це рішення приймалося, скажімо так, на коліні, у перші дні війни. Буквально за два-три тижні вийшли на програмний продукт, який, до речі, існував – це так званий електронний кабінет перевізника. Відповідно вимоги в перші дні війни були мінімальні, щоб дати можливість прикордонникам швидко знайти водія, який має дозвіл, його ідентифікувати і пропустити через кордон.
А що не так із системою? Напевно за рік часу варто було б удосконалити процедури, які з нею пов’язані. Це отримання дозволів від військових адміністрацій, процедури скасування, можливості автоматичної перевірки терміну перебування, а також інформаційний обмін.
Щодо подачі документів на внесення в систему «Шлях», хто, на Вашу думку, має здійснювати перевірку, контроль документів?
Мені важко сказати, я не до кінця розумію як в тій чи іншій адміністрації приймається рішення та як видається дозвіл. Я розумію, що видається наказ голови адміністрації, в якому є перелік осіб, яким дається період на який людина може виїхати. Це все, що ми бачимо, а як процедурно, в якій адміністрації вони надають дозвіл, на що звертають увагу – мені не відомо.
Чи правильно я розумію, що зараз прикордонники – це єдина ланка, яка фактично перевіряє, чи ті, хто їдуть за кордон, роблять це на законних підставах?
Можливо, ще інші правоохоронні органи. Так, як ми на кордоні, і рішення остаточне за нами. В 57-й постанові, у правилах перетину кордону, передбачено перевірку мети. Окрім того, є завдання, яке визначив міністр внутрішніх справ, який в лютому приїжджав на Львівщину – це не допустити відтік мобресурсу. Для чого, як правило, використовували в тому числі систему «Шлях». Звичайно, ми перевіряємо мету виїзду. Тобто ми вже маємо певні напрацювання, щоб відрізнити справжнього волонтера від несправжнього.
Який алгоритм, щоб відрізнити? Я розумію, що можливо ви видасте секретну інформацію, але все таки – які основні зачіпки, які дозволяють вам визначити, що волонтер або водій не виїжджають, щоб просто втекти?
Секретів розповідати не буду. Це більше пов’язано з інформаційними доступами або можливістю перевірити за інформаційними базами людину. Якщо вона перетинала кордон, то попередні всі його історії, де він і що декларував, не декларував, передавав чи не передавав. Він повинен надати нам якусь інформацію по декларуванню ним переміщення вантажів, на які він отримав дозвіл. Це передача, акт прийому-передачі для військових частин, це фотографії волонтера, якісь посвідчення волонтера. Це угоди, напевно, які вони заключають. Тобто вичерпного переліку документів немає, але основа всього цього – це співбесіда. Тобто ми спілкуємося, дивимося, звертаємо увагу на поведінку… Але основне завдання, яке ми ставимо, це щоб не перешкоджати справжнім волонтерам, максимально сприяти переміщенню гуманітарної допомоги. І поряд з цим виявляти тих, хто «в одну сторону».
На сьогодні кількість людей, які користуються «Шляхом» суттєво впала, особливо за останні пів року. При тому, збільшилась кількість відмов в перетині з нашого боку. Тому я вважаю, що ми фактично побороли, унеможливили користування ухилянтами «Шляхом» для виїзду закордон.
Статистика каже, що з березня кількість дозволів зменшилася у два рази. Якщо раніше кількість дозволів була, якщо не помиляюся, близько п’ятнадцяти тисяч на місяць, то зараз це десь близько семи тисяч.
Ви казали, що частіше почали відмовляти чоловікам, які хочуть виїхати?
Так, кількість відмов нами збільшилась. Якщо раніше за добу по всій ділянці західного кордону перетинало в середньому 500-600 волонтерів і було 2-3% відмов, то зараз перетинає максимум 200-230 чоловік, тобто фактично десь в 2,5-3 рази зменшилась кількість тих, які пробують виїхати, і з них ми відсоткам від 10 до 15 відмовляємо в перетині кордону. Але це груба статистика, треба кожен факт розглядати індивідуально.
А яка взагалі у вас є статистика по тому скільки чоловіків виїхали через «Шлях» і не повернулися?
Ми чуємо і аналізуємо багато всяких цифр, які звучать. То з комісії Верховної Ради озвучують якісь цифри, то правоохоронці. Я би не брав на себе таку відповідальність – називати цифри.
Ви говорили, що «Шлях» входить в трійку способів перетину кордону для чоловіків. Окрім «Шляху», які ще є найпопулярніші варіанти?
Він раніше входив в трійку, вже не входить. Західний кордон перетинає щоденно від 6 до 7 тисяч чоловіків призивного віку, з них 200 – це «Шлях» (волонтери), і 2500-3000 – водії вантажівок та пасажирських автобусів, по яким ризики зараз менші. 40% – це водії, а приблизно 3% – волонтери по «Шляху». Найбільше, що для нас є проблемою – це підробка довідок ВЛК та непридатності за станом здоров’я або супровід людей з інвалідністю. Через прогалини в законодавстві пів населеного пункту може здійснювати догляд за особою з інвалідністю і контролю за тим, хто саме здійснює цей догляд і чи взагалі він потребує догляду немає. Також це підробка документів, таких як свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть дружин, свідоцтво про шлюб, питання багатодітних, бо людина може стверджувати, що вона багатодітна, але насправді має одну чи дві дитини. Окрім того, це довідки МСЕК, посвідчення осіб з інвалідністю. Все це основні лідери. Наразі «Шлях» не настільки нас турбує.
Пане Ігоре, щодо останнього нашумілого випадку з побитим чоловіком у Самбірському ТЦК. Відомо, що в ТЦК він потрапив після того, як його затримали при спробі незаконного перетину кордону. У зв’язку з цим, скажіть, будь ласка, якою є процедура, коли прикордонники затримують військовозобов’язаного чоловіка на кордоні і як потім він може опинитись в ТЦК?
Доставку в ТЦК ми не здійснюємо, у нас немає ні таких повноважень, ні такої потреби. В нас організована взаємодія з ТЦК в кількох напрямках, в тому числі ми інформуємо їх про всіх чоловіків, які мали намір або незаконно перетнули кордон. Говоримо про те, що є такий чоловік і ви можете перевірити його військово-облікові данні. Ми це робимо, тому що не маємо інформації від ТЦК, хто саме знаходиться у розшуку. Ця процедура відбувається у телефонному режимі.
Тобто ви дзвоните в ТЦК і кажете, що тут є потенційний ухилянт?
Ми не кажемо «потенційний ухилянт», ми кажемо, що у нас є особа призивного віку, якщо вам цікаво, то перевіряйте військово облікові документи. Також треба відштовхуватись від того, що людина зробила. Якщо він перетнув або намагався перетнути кордон поза пунктами пропуску – це є стаття 204 Кодексу про адмінправопорушення. Всього на всього – це адмінвідповідальність, складається протокол, направляється в суд і суд приймає рішення по ньому. Це все. Якщо для встановлення особи людина не має документів, в нас є термін, на який ми можемо затримувати, але це не пов’язано з тим, що ми затримуємо і направляємо в ТЦК.
Тобто окрім того, що в ухилянта є ризик, що він втратить гроші, в нього також є ризик потрапити в ТЦК?
Я б не сказав, що є 100% ризик. Не завжди в ТЦК є можливість приїхати забрати , а також людський фактор грає роль, тому не завжди так відбувається.
Але ви коли затримуєте, ви везете до себе в підрозділ і оформляєте?
Так, відповідно до того, що людина порушила складаємо документи та відпускаємо. Хіба якщо підключаються інші бази, наприклад розшук. Спочатку ми обов’язково перевіряємо людину по базах даних. Якщо його ніхто не розшукує – то відпускаємо.
Тобто ви не чекаєте поки приїдуть представники військомату?
Ні, ми не чекаємо. Поки ми маємо право його утримувати, то представники військомату можуть приїхати і забрати , якщо ні – то ми людину відпускаємо . Вона виходить за паркан військового містечка і там вони вже перевіряють, відпускають, забирають. Це вже не наші проблеми.
Є історії, коли в нас є доручення про інформування. Є вже практика, коли нам надаються центральний апарат адміністрацій від обласних ТЦК інформацію кого вони розшукують, тобто вони дали нам інформацію, вона є у нас в базах данних, ми тоді перевіряємо. Якщо нам висвітлює, що людина розшукується, ми пропонуємо йому звернутись в ТЦК і свої війькові облікові данні уточнити. А що далі, чи проходити йому ВЛК чи їхати кудись і виконувати якісь доручення – ми цього не знаємо. Тут наші повноваження закінчуються.
Розмовляли Юлія Аронова і Мар‘яна П’єцух
Повну відео версію цієї розмови дивіться на youtube-каналі LMN
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
