Минає 100 днів, відколи на Львівщині запрацював новий адміністративний устрій, що передбачає функціонування 73 громад. Частину створювали на основі ще не об’єднаних містечок і сіл, а частині довелось ввібрати в себе ОТГ, що вже існували. Одна з таких – Добромильська громада. Окрім Добромиля та ряду ближніх сіл, до неї увійшли населені пункти Нижанковицької, Новоміської та Міженецької громад, які у жовтні 2020-го припинили своє існування.
LMN поспілкувалась з керівником Добромильської громади Петром Кулясом та його заступницею Тетяною Терлецькою про основні виклики, які довелось долати у перші місяці роботи, та вектори розвитку Добромильщини. Розмовляємо у приміщенні міської ради.
Петре Петровичу, як гадаєте, чому саме вам громада довірила функцію менеджера?
Петро Куляс: Раніше я вже працював спочатку головою сільської ради, потім керівником Новоміської громади. За результатами виборів 25 жовтня побачив, що практично на всіх дільницях у цих краях мене підтримали близько 70% виборців з тих, що голосували. Мабуть, люди побачили корисну пророблену роботу за ці роки. А ще, може й скромно звучить, я дуже проста людина, завжди говорю як є: деколи та інформація може бути й негативною чи не тою, на яку очікували. Але, як в народі кажуть, шило з мішка завжди вилізе. Краще одразу казати, якщо щось не виходить, ніж обіцяти, що допоможеш, а потім нічого не зробити.
Що стало першочерговим завданням для керівництва громади на ці перші 100 днів?
Петро Куляс: Громади, які існували раніше мали свої відділи, свої штати. При формуванні нашої територіальної громади відповідно до чинного законодавства ми мали забезпечити роботою усіх цих людей. Часто нас питають, чому не проводимо конкурсу на ту чи іншу посаду. А у нас спеціалістів виходило навіть більше, ніж потрібно. Бо якщо був у громаді фахівець з питань соціального захисту чи землевпорядник, то ми його просто переводили на це місце роботи.
Тетяна Терлецька: Так, формування колективу стало досить серйозним викликом. Але навіть попри це нам вдалось створити не надто великий штат. І сьогодні в апараті громади працюють достатньо фахові та кваліфіковані люди.
Петро Куляс: Крім цього, нам треба було забезпечити вихідною допомогою всіх працівників апаратів колишніх сільських рад. При нашому досить невеликому бюджеті ми змогли це виконати в повному обсязі і не маємо зараз різних заборгованостей та судових процесів.
Тетяна Терлецька: Також за ці кілька перших місяців ми провели аналіз територій, що ввійшли до складу громади. Для нас важливо було зрозуміти, де які проблемні місця є, як можна покращити ситуацію, в яких напрямках потенціал території не розкритий зовсім і на яких моментах стратегічно краще закцентувати роботу. В подальшому цей аналіз слугуватиме орієнтиром для нашої спільної роботи, спрямованої на розвиток громади.
Що є пріоритетним робочим питанням зараз?
Петро Куляс: Зараз маємо питання з розгалуженою шкільною системою. На території Добромильщини є 18 шкіл, з них лише 4 можуть себе повністю забезпечувати за рахунок освітньої субвенції. Решта мають менш як 100 учнів. Працівникам цих шкіл нам треба доплачувати зарплату з бюджету громади. А він, знову ж таки, в нас досить обмежений. Постає питання, як правильно провести оптимізацію роботи цих шкіл. Я сам вчитель за фахом. Викладав математику та інформатику у Новому Місті. Коли працював вчителем, мене ніколи не турбувало питання зарплати. Вона завжди була за замовчуванням. А вже попередні роки під час роботи головою громади намагався пояснити вчителям, звідки беруться гроші і що громадам доводиться доплачувати. Зараз виникає завдання правильно провести цю реорганізацію і правильно пояснити її вчителям.
Тетяно Іванівно, у вас теж є досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Що застосуєте з роботи у районній раді тут?
Тетяна Терлецька: У районній раді було багато напрямків, але серед основних було те, що ми багато працювали над написанням та реалізацією проєктів. Тому продовжу це і в Добромильській громаді.Зараз за кількістю написаних мікропроєктів на співфінансування з обласного бюджету ми другі на теренах нового Самбірського району. Але це все ж таки не основний напрям. Покращення інфраструктури за допомогою різних конкурсів, програм, як на мене, має бути на другому місці. А на першому – покращення економічного потенціалу мешканців громади. Хочеться залучати кошти міжнародних організацій, за допомогою яких можна буде реалізовувати проєкти, які вчитимуть людей підприємництва, допомагатимуть відкрити власну справу.
Говорячи про залучення грантових коштів, під час роботи у Новоміській громаді вам, Петре Петровичу, вдалось запустити там проєкт «Ковбойки: Український дикий захід». Йдеться про інвестиції в сотні тисяч євро у розвиток громади. Чи є бачення щодо таких проєктів на Добромильщині загалом?
Петро Куляс: Цей проєкт однозначно можна масштабувати. Його ми реалізували у межах ініціативи «Мери за економічне зростання». Зараз ми готові знову брати участь у програмі. Пам’ятаю, коли тільки йшла мова про «Ковбойки», я ходив до людей, просив відкривати пекарні, сироварні. Тоді більшість людей сміялись з того, казали, що то не для наших країв. Багатьом і зараз більш привабливою здається перспектива поїхати десь до Польщі на заробітки. Перш за все треба зламати цей стереотип, що для того, щоб жити більш-менш добре, треба їхати кудись за кордон. Зараз, коли маємо успішний приклад «Ковбойок», хочеться сподіватись, що цей процес буде ще жвавішим.
Чи відлагоджені вже всі процеси у співпраці громада-район-область?
Петро Куляс: Співпраця з областю відлагоджена, що стосується району, то наразі не зрозуміло, які його основні функції. Було б доречно, якби він опікувався об’єктами, які знаходяться на території однієї громади, але користуються ними й інші. У нас, наприклад, є Міженецький хоспіс. Старенькі люди тут живуть не тільки з Добромильщини. Часто ними нікому опікуватись, потрібно все. Так само на території нашої громади розміщений трудовий архів у минулому Старосамбірського району. Ще є ряд об’єктів, які є спільними для нас і для Хирівської громади. Зараз все це лягло на наші плечі.
Якою хочете бачити Добромильську громаду через 5 років?
Петро Куляс: За індексом податкоспроможності зараз ми серед громад Львівщини на 4 місці знизу. За ці 5 років хочемо змінити ситуацію. Розуміємо, що в п’ятірку перших потрапити не вийде. Але точно не хочемо бути серед останніх. Тверезо оцінюємо ситуацію і розуміємо, що навряд чи завтра хтось побудує тут заводи на тисячі робочих міст чи зведе хмарочоси. Але ми можемо працювати над розвитком малого та середнього бізнесу. Хочемо також створити сприятливий інвестиційний клімат. Насправді все просто: успішна громада – та, в якій живуть заможні люди, громадяни, які чесно і сумлінно сплачують податки. Тож працюватимемо над цим.
А якщо говорити в розрізі основних населених пунктів громади?
Тетяна Терлецька: У Нижанковичах незабаром має з’явитись новий пункт пропуску. Це нова фінансова перспектива, і тут має вийти на перше місце однозначно міжнародна співпраця та правильне використання ближніх територій з вигодою для громади. Міженець і Нове Місто – це фермерські території, тут орієнтуємось на розвиток сільського господарства та самозайнятість населення. Добромиль, Тернава, Княжпіль – розвиток туризму. На території громади маємо багату історичну спадщину. Тут і Саліна, і монастир, і замок Гербуртів і саме місто Добромиль, які є невичерпною криницею нашої культурної та історичної спадщини. За допомогою державних програм та європейських грантів будемо намагатись зберегти те, що є, та розвивати ці місця як туристичні локації. Наприклад, територія навколо замку Гербуртів може слугувати чудовим місцем для проведення різноманітних культурних події, фестивалів.
А загалом роботи дуже багато, тому є над чим працювати.
Розмовляла Марія Оринчак
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
