Відпочивати треба, бо ми всі живі люди, – український захисник, який приїхав на ротацію

58-річний Василь родом зі Львівщини. У 2014 році був учасником Революції Гідності, брав участь в антитерористичній операції на Сході України два роки. Потім він отримав контузію, відтак його комісували.

З перших днів повномасштабної війни Василь вступив до лав Національної Гвардії України для захисту Батьківщини. На фронті був кілька місяців, боронив нашу країну на східних рубежах.

Львівська мануфактура новин поспілкувалась із військовослужбовцем, аби дізнатись, що він відчув, коли приїхав додому, і як почувається в тилу.

Опишіть Ваші перші відчуття, коли ви приїхали з фронту додому, у відносно спокійне та мирне життя?

По-перше, коли приїхав то розслабився. Ніби і на війні такого напруження не було, але більше внутрішньо, мабуть. Але коли приїхав додому, то повністю організм розслабився, тут все- таке набагато тихіше та спокійніше. Розслабився, але зразу почали вилазити всі болячки, на наступний день ще й пневмонія з’явилась.

Що Вам найскладніше давалось, коли Ви вже приїхали додому?

Найскладніше було сприйняти якусь певну частину населення, якій байдуже до того, що відбувається в країні. Це важко сприйняти. Але порівняно з 2015 роком різниця дуже велика. Тоді, в основному, питали чого ти пішов, що ти хотів добитися тим. Зараз таких запитань вже ніхто не ставить. Зараз уже більше розуміння, бо зачепило більшу частину населення. Звичайно, в тій чи іншій мірі, певно чи опосередковано, але зачепило.

У Вас не виникає дискомфорт, коли Ви спілкуєтесь із цивільними людьми, які не є дотичними до війни?

Я би не назвав це дискомфортом, але немає бажання дискутувати з людьми, які далекі від війни. Я не маю на увазі тих, які не були на війні, а ті, які не переймаються, в яких не болить ситуація війни, в якому стані зараз знаходиться країна.

Чи не було у Вас такого самого відчуття зараз?

Зараз не було. Люди поміняли своє відношення до війни, і думку про тих людей, за допомогою яких вони можуть тут мирно жити, в тій чи іншій мірі але набагато спокійніше.

Ви приїхали якраз в той момент, коли були свята (Новий рік та Різдво), відповідно, люди святкували. Чи не було Вам певною мірою образливо, що тут люди можуть дозволяти відпочивати та святкувати, а хтось в окопі під час постійних обстрілів?

Зовсім ні. Є якась межа, звичайно. Є особистості, які ведуть себе нагло або байдуже. Але загалом не було такого відчуття, що мені хтось щось винен. Я розумію, що я вмотивовано пішов на війну

Майже рік уже триває повномасштабна війна. Неодноразово в соціальних мережах з’являлись відео, де люди могли дуже активно веселитись в різних закладах. Відповідно, на це реагували військові: хтось казав, що це неприйнятно зараз, а хтось вважає, що вони для того там на фронті, аби люди могли жити тут. Що Ви думаєте про це?

Я завжди дотримуюсь такої думки, що кращий відпочинок – це зміна роду роботи. Якщо люди мають можливість відпочити, то так. Звичайно все має бути в міру. Ми повинні ставитись з повагою до військових. Чому не можна? Можна відпочити, але все має бути в міру. А відпочивати треба, ми всі живі люди.

Як Ви вважаєте, така розслабленість людей вона може зіграти з ними злий жарт? Адже ми бачимо прильоти уже не тільки по об’єктах інфраструктури. Нещодавно ракета влучила у житловий будинок Дніпра. Це на руку ворогу?

Ну бачите, яку мету ставить собі м*скаль. Вони ж хочуть деморалізувати наше суспільств, знищуючи мирне населення. Ворога не треба недооцінювати, вони сіють паніку серед людей. Потрібно розуміти це і дотримуватися безпеки, при тривозі ховатися.

Ви як людина, як вже неодноразово була на фронті, бачила ситуацію із середини, як Ви думаєте, довго ще буде тривати війна?

Чомусь маю таку надію, як оптиміст, що до кінця літа. Ну, принаймні, так вимальовується наша перемога. Я би хотів цього, бо люди не повинні жити у війні.

Ірина Марчук