Без перерв і вихідних: як працює єдина діюча в Україні солеварня в Дрогобичі на Львівщині
Дрогобицька солеварня, яка на даний момент єдина виробляє сіль в Україні, не тільки найстаріша солеварня, а й найстаріше підприємство в цілому. Точна дата його заснування невідома, але вважається що солеварня працює з 1250 року.
«Грецькою мовою сіль називають «галіт», можливо, саме від цього слова походить назва Галичини, місця, де є сіль, оскільки в Дрогобич приїжджали купці навіть з Італії», – розповіла LMN технолог виробництва Оксана Бунда.
За її словами, до 2013 року підприємство працювало на газу, але після того як він подорожчав, вимушено перейшло на дрова. Через це багато процесів виробництва спростилися і процес виготовлення солі став більш схожим на те, як він відбувався в давні часи.
Після того як почалася повномасштабна війна і з Донеччини, зокрема, Бахмута призупинились поставки солі, єдиним її джерелом в Україні став Дрогобич на Львівщині. Через великий попит солеварня збільшила виробництво у 2,5 раза, перейшовши на цілодобовий режим роботи, але й цього не вистачило, щоб забезпечити всю країну сіллю.
В 1473 тут було зроблено шахту глибиною 50 метрів, ця шахта збереглася до нашого часу, оскільки сіль дуже добре консервує деревину, а от метали – роз’їдає, тому труби в шахті були замінені на пластикові та нержавіючі. Шахта качає сировицю (соляну ропу), яка утворилась на цьому місці 20 мільйонів років – тоді через висихання моря вся сіль зібралася в цьому місці. Сама ропа є дуже концентрованою, оскільки на 1 літр містить 300 грамів солі. Чисту ропу купують переважно підприємства, тоді як розсипну сіль – для домашнього вживання.
Ропа за допомогою насоса закачується в россолезбірники, які знаходяться на певній висоті над землею, де й зберігається певний час. А тоді відкривається кран, і під силою гравітації ропа тече на виварювання. Цей россолезбірник був збудований у 1838, але пізніше, у 1959 році, був відреставрований спеціально для зйомок фільму «Олекса Довбуш».
Після того, як ропа відстоялася, вона тече в місце, де її будуть виварювати в спеціальних ємностях – павнах. Самих таких ємностей є п’ять, чотири звичайні і одна велика, але зараз її ремонтують. Працює це за таким принципом: вогонь, який горить знизу, нагріває ропу, яка знаходиться в павні, через що вода випаровується, а сіль залишається. Після чого сіль відсовується в сторону і підливається нова ропа. Процес виробництва не зупиняється ні на секунду.
Після того, як сіль зібрали, її висушують, оскільки не вся вода випаровується остаточно. Для цього її везуть в спеціальний сушильний апарат. Хоча раніше для цього використовувались бетономішальні машини, а в давнину сіль просто досушували на сонці.
Тоді також по-іншому фасували готову сіль. Якщо зараз її розсипають у зручні й звичні нам упаковки, то в давнину сіль висушували у спеціальні грудки – сопки. Вони мали спеціальну форму, зручну для транспортування, і важили, приблизно, як сучасні упаковки, один кілограм.
Для того щоб підприємство могло постійно працювати, не зупиняючись, зараз тут працюють 30 людей. Графік роботи – 24/7, без жодних вихідних, бо потреба в солі залишається гострою.
Зараз солеварня знаходиться у власності фонду держмайна та чекає на нового господаря.
Вадим Дубенчук
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь