Без зору – до мрії: у Львові працює унікальний масажний кабінет, відкритий незрячим фахівцем

У Львові діє унікальний масажний кабінет 29-річного Романа Пероговського — підприємця, який із народження не бачить. Через ретинобластому йому ще у ранньому дитинстві видалили обидва ока. Вирісши без батьків у дитячому будинку, Роман попри всі труднощі зміг не лише здобути освіту, а й реалізувати себе у медичній сфері. Сьогодні він приймає до десяти клієнтів щодня у власному масажному кабінеті у Львові, а також двічі на тиждень працює з дітьми з інвалідністю у реабілітаційному центрі. Своєю історією Роман поділився з LMN.

Роман Пероговський народився без зору: ретинобластома — злоякісна пухлина сітківки ока — стала причиною того, що ще в ранньому віці йому видалили спочатку одне око, а потім і друге. Ріс без родини — у дитячому будинку. Та попри це, з дитинства мріяв про медицину.

«Ще у школі я знав, що хочу пов’язати життя з медициною. Дуже любив біологію, але розумів, що стану або масажистом, або реабілітологом. Інших варіантів для незрячої людини в медицині майже немає», — розповідає Роман.

У 2016 році хлопець вступив до Львівської медичної академії імені Андрея Крупинського. Там раз на чотири роки набирають групу студентів з порушеннями зору. Роман навчався на спеціальності “сестринська справа”, кваліфікація — “медична сестра з масажу”. Навчання проходило у реабілітаційному центрі на Сихові, де студенти одночасно й жили.

«У нас було повноцінне навчання, як у звичайних студентів. Жодних поблажок — предмети складні, теорії багато. Просто навчалися по-іншому: слухали, торкалися, вивчали на дотик. Але не робили різниці між нами і звичайними групами, і це було дуже важливо», — згадує він.

Однак під час практики в поліклініці Романа не допустили до роботи, а просто віддали документи з підписом. Шукати роботу після випуску теж було непросто.

«Я приходив сам, без сторонньої допомоги — щоб бачили, що я сам можу добиратись, орієнтуватися. Але всюди відмовляли: боялися, вигадували причини, казали, що “немає місць”. Ніхто не хотів брати людину з інвалідністю»,- каже чоловік.

Це стало великим поштовхом і тоді Роман вирішив відкрити власну справу. У серпні 2020 року в молодіжному навчальному центрі імені Святого Боско він облаштував масажний кабінет, оформив ФОП, обрав групу підприємця та почав працювати.

Унікальність його кабінету — у цифровізації. Програму для ведення клієнтів спеціально адаптувала для нього українська ІТ-компанія.

«Я звернувся до розробників, і вони погодились зробити озвучку саме для мене. Сказали, що це перший такий запит, і їм теж було цікаво. Тепер я можу самостійно працювати в системі. Це все досвід. Пробував, радився, шукав, вчився. І вийшло. Зараз я сам роблю податкову звітність, маю клієнтську базу, контролюю робочий графік», – розповідає масажист.

Щодня Роман приймає близько 10 клієнтів — і дорослих, і немовлят.

«Масаж буває лікувальний, профілактичний. Працюю з усіма віковими категоріями. Окрім цього, два дні на тиждень я працюю в навчально-реабілітаційному центрі “Мрія” — з дітьми з інвалідністю», – говорить чоловік.

Втім, шлях до власної справи не був легким.

«Були моменти, коли клієнтів не було, коли сумнівався. Але я не здавався. За ці п’ять років жодного випадку, щоб хтось поставився з упередженням. Навпаки — приємні відгуки, підтримка», — усміхається він.

Проте, за словами Романа, суспільство ще не повністю готове до прийняття різних людей.

«Стереотипи лишаються. Хоч зараз ситуація трохи змінилася — через війну багато хто почав інакше ставитися до життя, до втрат, до людей з інвалідністю. Але ще багато роботи попереду», – каже чоловік.

Сьогодні Роман працює у кабінеті сам, але мріє про більше — розширити справу та створити простір, у якому зможуть працювати інші фахівці і разом допомагати людям.