Як випадкова зустріч народила чемпіона зі стрільби з лука: історія паралімпійця з Городка

«Немає безнадійних ситуацій — є безнадійні люди» — це девіз тренера зі стрільби з лука Івана Дзядика з Городка. Уже другий рік він працює з ветеранами та військовими у реабілітаційному центрі «Галичина». На його тренуваннях стріляють навіть зубами. Для LMN Іван розповів, як перетворив власну травму на мотивацію та як випадкова зустріч у Львові відкрила йому шлях у стрільбу з лука, завдяки якій він досяг світових результатів і тепер допомагає ветеранам та дітям знаходити нові можливості через спорт.

Іванові довелося подолати серйозні труднощі. У підлітковому віці він потрапив у ДТП на мотоциклі, що призвело до тяжких пошкоджень коліна — воно роздроблене і не згинається. Після трьох операцій Іван наполегливо відновлювався і продовжив рухатися вперед.

Займатися стрільбою з лука Іван почав у 19 років, у 2006 році, під час навчання на другому курсі медичного університету. Зустріч, яка змінила його життя, сталася у Львові.

«Вийшов з трамваю на Личаківській, до мене підійшов чоловік і каже: „О, ви людина з інвалідністю?“ Потім додає: „Я тренер Олімпійської збірної, може, спробуєте?“ Через тиждень я вже почав тренуватися, а згодом став майстром спорту і почав виступати на міжнародних змаганнях», — згадує Іван.

За роки тренувань Іван здобув значні успіхи: рекордсмен світу та Європи, майстер спорту міжнародного класу, бронзовий призер чемпіонату Європи та срібний призер Гран-прі Європи 2013 року. Він продовжує спортивну кар’єру й сьогодні.

У 2017 році Іван переїхав до Городка і на волонтерських засадах почав проводити тренування для дітей та людей з інвалідністю.

З жовтня 2023 року, коли у реабілітаційному центрі «Галичина» облаштували лучне поле, Іван почав їздити у Великий Любінь тренувати ветеранів. Там працював на волонтерських засадах, а у травні цього року зайняв посаду асистента фізичного терапевта.

«Я помічаю у ветеранів і фізичні, і психологічні зміни. Вони взаємопов’язані. Коли береш лук у руки, вже видно, у якому фізичному стані людина. Психологічний ефект приходить, коли починають попадати у мішень і вірити в себе», — розповідає Іван.

Він додає, що спорт стає новою сферою життя для ветеранів:

«У мене було кілька ветеранів, які казали, що робота на заводі чи іншій професії — це одне життя, а спорт дає змогу спробувати себе в новій сфері. Тут вони пробують нові можливості».

Іван навіть вчив ветеранів техніки стрільби з лука зубами — унікальної методики, мало відомої в Україні.

«Я сам навчався, дивлячись відео з чемпіонатів світу та Європи, аналізував, експериментував. Спочатку не виходило з одним хлопцем, але потім вдалося. Вісім разів змінював конфігурацію, матеріали та довжини. Це займає час, але якщо працюєш у цьому середовищі, треба знати все у своїй сфері», — пояснює тренер.

Від осені 2023 року стріляти з лука у Івана Дзядика спробували вже 670 ветеранів. Багато з них обрали спорт як нову сферу життя. Зокрема ветеран Артур Головін із Харківщини, який потрапив до резерву української паралімпійської збірної. Інші ветерани беруть участь у ветеранських змаганнях та чемпіонатах України, де вже ставали призерами.

«Більшість лише починають, але завдяки цим заняттям вони бачать нові перспективи», — додає Іван.

Вже вісім років він активно розвиває спорт у Городоцькій громаді: чотири рази на тиждень тренує три дитячі групи лучників, понад 30 спортсменів різного віку. Серед його вихованців — сім кандидатів у майстри спорту та багато переможців чемпіонатів України.

Іван Дзядик доводить, що спорт — це не лише перемоги на змаганнях, а й реальна допомога людям у поверненні до повноцінного життя.