“Сподіваюся, що одного разу мені по рації передадуть, що війна закінчилася”: історія студентки, яка змінила навчання в університеті на лінію фронту

З початком повномасштабного вторгнення багато молодих українців, серед яких і студенти, вирішили змінити звичне навчання та студентське життя на службу в ЗСУ. Одна з таких історій про молоду дівчину, студентку, яка прийняла нелегке рішення – піти на війну, адже її патріотизм і бажання внести свій вклад у перемогу переважили всі сумніви.

23-річна Аліна Белей родом з Камʼянця-Подільського, Хмельницької області. У 2020 році дівчина вступила на заочну форму навчання факультету журналістики у Львівській національній університет імені Івана Франка. Дівчина розповіла LMN, чому вирішила змінити своє життя і піти на фронт, з якими труднощами зіткнулася та яку роботу там виконує.

«Ще навчаючись в школі, я завжди дуже хотіла в армію і знала, що буду повʼязувати своє життя з цим, бо мені це цікаво, але потім я народила дитину і моя служба трохи відклалася. У 2020 році вступила на факультет журналістики ЛНУ ім. Івана Франка на заочну форму, а вже в 2023 році я вийшла з декрету і вирішила все ж піти на службу. Також мій чоловік з 2020 року є в АТО, а зараз ми служимо разом в одній бригаді»,- каже військова.

За словами Аліни, коли вона сказала, що йде на фронт, то сім’я дуже важко сприйняла цю новину.

«Вони не хотіли, щоб я це робила і всі відмовляли. Казали, що зараз дуже складний час і що там жінкам не місце. В перші дні на фронті, мені не було комфортно, бо там зовсім інші умови життя, але я знала куди йду. Коли я була на базі військової підготовки мені дали позивний “Сенді”. Там було дуже багато дівчат, які на щось жалілися, а я завжди бралася за різну роботу, бігала та допомагала, саме тому мені сказали, що я активна і добра, як білочка Сенді з мультфільму “Губка Боб”»,- говорить Аліна.

Зараз військова служить у 77-й бригаді десантно-штурмових військ на Купʼянському напрямку, в Харківській області, а працює у пресслужбі.

“Моя робота у пресслужбі полягає, перш за все, у веденні соціальних мереж бригади. Також їздимо на лінію фронту до хлопців з різних підрозділів, робимо з ними інтерв’ю, де вони розповідають про важкі ситуації на полі бою, знімаємо їхню роботу та показуємо, як насправді ведуться бойові дії. Тут страшно всім, але про це ніхто так не говорить. Коли я вперше приїхала сюди і почула на власні вуха вибухи, то десь всередині почалася тривога. Тут змінилися всі цінності”,- ділиться дівчина.

Як розповідає Аліна, зі своїми одногрупниками вона знайома, вони спілкуються та допомагають їй, адже розуміють в яких складних умовах знаходиться дівчина. Одного разу вона звернулася про допомогу у зборі на авто для військових, тож студенти факультету відкликнулися і збір просунувся.

“Я взагалі не знаю, що саме мене тут мотивує, але слідкуючи за сильними по духу хлопцями, які воюють ще з 2014 року, то також не хочеться здаватися. Багатьох я знала, я з ними спілкувалася, і раптом їх не стало. Може саме це і мотивує, що за кожну нашу людину хочеться відімстити чим швидше, тому мені сумно, коли люди не хочуть долучатися до різних зборів. Я залишила свою 3-річну дитину, щоб бути корисною тут”, – ділиться дівчина.

Військова зазначає, що молоді хлопці і дівчата на війні дуже вмотивовані. Вони сміливі, готові йти вперед та щось робити заради перемоги.

“В мене є багато планів на майбутнє і сподіваюся, я їх втілю по закінченню війни. Дуже хочу подорожувати, побудувати свій будинок десь в Києві чи в Полтаві. Але зараз все ж я хочу залишитися в армії, далі продовжувати службу, бо я відчуваю, що це моє призначення. Сподіваюся, одного разу мені по рації передадуть, що війна закінчиться”.

Військова Аліна Белей закликає мешканців Львівщини долучитися до її збору, адже наші Захисники й Захисниці на позиціях втратили дві машини і їм необхідна нова.

https://send.monobank.ua/jar/5EbDJHSZ6X

5375411222364916