Він вродився воїном таким, як має бути воїн: історія Героя, який все життя присвятив військовій справі | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
28 Лютого, 19:48
logo-black

Він вродився воїном таким, як має бути воїн: історія Героя, який все життя присвятив військовій справі

Львів’янин Святослав-Любомир Степук народився 01.10.1995 року. З дитинства хотів бути військовим, розповідає мати Героя Оксана. Ще в школі він почав інтенсивно займатися спортом, бігом та на тренажерах. Таким чином готував себе до служби. Навчався в 46 школі, а після 9 класу вступив у технічний коледж. Але завжди казав, що це не його, він однаково піде в армію.

“Хотів, щоб його прийняли воювати, але він був ще неповнолітній, його не хотіли приймати. Він назбирав грошей, казав якщо його тут ніхто не приймає як за воїна, в Україні, він поїде в Францію поступати. У 19 років він поїхав у Французький легіон поступати, поступив на три тижні, а там все було французькою, по тестах у Парижі він пройшов, а в Марселі – ні. І через три тижні він повернувся назад в Україну”, – розповідає пані Оксана.

Коли почалася війна, Святослав-Любомир записався в батальйон “Львів” добровольцем. Оскільки йому було лише 19, викликали його маму. аби вона дала свою згоду. Проте мама її не надала.

Восени йому виповнилося 20 років і він добровольцем пішов до війська. 3 2015-го по 2017-й рік проходив строкову службу у складі спецпідрозділу «Барс» Національної Гвардії України. Згодом підписав контракт з 80-ю бригадою ДШВ. 3 2017-го по 2020-й рік виконував бойові завдання у зоні проведення АТО/ООС.  Вони стояли за 5 км від Щастя на Луганщині, під Кримом також.

“По 9 місяців вдома його взагалі не було, то було найважче”, – згадує пані Оксана.

У 2020 році закінчився контракт, тоді він рік працював у Львові на цивільній роботі. Але це було не для нього, чоловік відчував себе воїном і більше нічого не хотів чути, каже пані Оксана.

Перед початком повномасштабної війни він ще з двома побратимами, з якими був в АТО, поїхав в Чехію на заробітки.

“Таке враження було, що він готував себе до тої війни. Він навіть як їхав у Чехію, говорилося що буде війна, я ще навіть сама не вірила, а він каже – “почнеться війна, я кидаю все і сюди назад приїжджаю”. Почалася війна він кинув Чехію, був там місяць, і вони приїхали”, – розповідає пані Оксана.

На початку березня Святослав-Любомир повернувся і добровільно вступив у 80-ту бригаду. Якраз тоді бригада стояла на Миколаївському напрямку, тож воїн з побратимами поїхав туди і приєднався до батальйону.

“Він пішов добровольцем. Він міг залишитися в Чехії. Але це було не для нього”, – розповідає мати Героя.

Захисник брав участь у боях на Миколаївському напрямку, потім і на Донецькому. У червні 2022-го, коли відбувалася евакуація місцевого населення у селі Богородичному, два ворожі танки розстріляли позицію наших хлопців, і на Святослава впала стіна. Але побратимів він не залишив і всього через три дні медичної допомоги знову приєднався до них.

 

“Була історія як їх відправили зупиняти колону з 15 танків. Врятувало те, що вулиці були вузькі, хлопці вибігали, як камікадзе, стріляли і ховалися. Перших два танки зупинили, решту самі вже зупинилися, бо не можна було об’їхати. Так вони ту колону танків зупинили. Потім та колона обернулася і почала по них стріляти. Син казав, що не пам’ятав як звідти вибрався. Контужений, травмований звідти повернувся, але живий”, – розповідає мати Героя.

Наш Герой навчав новобранців. Він дуже відповідально ставився до цього. Казав матері, що йому треба їх навчити, бо як відправлять на передову, часу вчитися вже не буде.

“Потім їх перекинули під Харків, тоді почався контрнаступ. Він Ізюм визволяв, цей напрямок весь. Там і дістав свою другу травму. Десь 2 тижні був у харківському госпіталі, тоді тоді його перевели у Львів на подальше лікування. Тут він пройшов реабілітацію і повернувся у стрій”, – розповідає мати Героя.

Батальйон Святослава стояв на Донецькому напрямку під Бахмутом. Його відправили під Бахмут, під Кліщіївку, тоді якраз був контрнаступ.

“Першого числа ми його тільки відправили, а 11 вже все… Якраз перший вихід після лікування, перший вихід на позиції, їх пішло 12 чоловік. 6 спереду і 6 позаду. Ті що йшли спереду зразу всіх накрило, ті що позаду повернулися. Якраз передзвонили до хлопців ті, що були тут і сказали, то була якраз субота, що він загинув”, – розповідає мати Героя.

11 листопада 2023 року Герой Святослав-Любомир Степук віддав своє життя за Україну. Воїн, який багато років віддав службі.

“Святослав був дуже добрим та відповідальним. Армія навчила його бути дисциплінованим. Я завжди казала, який ти можеш бути воїн, як ти маєш настільки м’яке і добре серце”, – згадує пані Оксана.

Він все життя вчився військової справи.

“У мене таке враження, що його крім зброї більше нічого не цікавило. Він про зброю знав все. Як мав якусь вільну хвилинку, то в інтернеті шукав інформацію про зброю, що з чого складається, тільки в тому сидів. Він казав, що все інше другорядне, а от то було на першому місці. Це було його. Він вродився воїном, от воїном таким, як має бути воїн”, – ділиться мати Героя.

Рідні Героя просять підписати петицію про звання Героя України з врученням ордену Золота Зірка (посмертно) відважному, безстрашному і доблесному Захиснику нашої країни Степуку Святославу-Любомиру Ярославовичу, старшому солдату 80-ї окремої Десантно-Штурмової бригади (в/ч А 0284). Підписати петицію можна за посиланням.

User Image
Роксолана Іваніцька
  • 0
  • 816
Схожі публікації