Українці за час повномасштабної війни звикли жити в умовах постійних економічних змін – коливання курсу валют, подорожчання пального та продуктів стали частиною щоденної реальності. Водночас ситуація на Близькому Сході та світові нафтові ринки продовжують впливати й на українську економіку. Про це в етері «Львівської мануфактури новин» розповів інвестиційний банкір та економіст Сергій Фурса.
Ситуація зараз стабільна. Можливо до кінця року гривня трохи послабиться, але якихось різких рухів не очікується. Якщо на кінець року ми побачимо курс близько 45 гривень за долар, то це буде лише кілька відсотків девальвації. Чесно кажучи, це взагалі ні про що. Євро і долар на світовому ринку постійно коливаються відносно один одного, а гривня зараз переважно прив’язана саме до долара. Тому якщо євро різко зміцнюється до долара, це автоматично впливає і на курс євро до гривні.
Зараз немає жодних причин для паніки. Ситуація контрольована. Резерви Нацбанку були рекордними на початку року і залишаться дуже високими до кінця року завдяки західній допомозі.
Ні. Особливих змін до кінця року я не очікую. У березні був короткий період, коли люди на фоні новин про Іран почали скуповувати готівковий долар, але це швидко минуло. Зараз такого тиску немає.
Якщо уявити, що ситуація навколо Ірану стабілізується і Ормуська протока буде розблокована, тоді ціни на пальне дійсно підуть вниз. І бензин, і дизель в Україні подешевшають. Зараз барель нафти Brent коштує близько 100 доларів, хоча на початку року було 63. Якщо ринок повернеться до більш нормальних показників, хоча б 70–80 доларів за барель, це дуже швидко відчується і на українських АЗС. Але це не означає, що гривня зміцниться до долара. Курс валют це окрема історія.
Це безумовно пришвидшить інфляцію. Нацбанк уже переглянув свій прогноз: якщо раніше очікували приблизно 7%, то тепер мова йде про близько 9%. Треба розуміти просту річ: якщо через дороге пальне хтось підняв ціну на огірки, то навіть коли пальне потім подешевшає, огірки назад у ціні вже навряд чи впадуть. Так працює інфляція. При цьому якоїсь катастрофічної ситуації не буде. Вплив пального на економіку значний, але не настільки, щоб спричинити неконтрольоване зростання цін.
Нацбанк діє абсолютно адекватно. Але тут треба розуміти, що все залежатиме від розвитку ситуації на Близькому Сході. Якщо війна затягнеться до літа і далі, тоді можуть виникнути серйозні проблеми у світовій економіці, насамперед через дефіцит добрив і засобів захисту рослин. Тоді ціни на нафту можуть бути ще вищими, а інфляція сильнішою.
Це одна з найбільших проблем для України. Якщо подивитися опитування бізнесу, то після війни друга найбільша проблема це саме брак кадрів. Ця проблема була ще до повномасштабного вторгнення через демографічну кризу, але війна її дуже сильно посилила. Після завершення війни повернеться не так багато людей, як багато хто очікує. Якщо повернеться хоча б 20–30% тих, хто виїхав, це вже буде дуже хороший результат.
Молодь, яка адаптувалася в Європі, знайшла там роботу і нове життя, навряд чи масово повертатиметься.
Найбільший дефіцит це люди, які працюють руками. Інтелектуальна робота часто дозволяє працювати дистанційно навіть з-за кордону, а от фізичну роботу ніхто дистанційно не зробить. Ми це вже бачимо по зарплатах і вартості послуг. Наприклад, ремонти за останні роки дуже сильно подорожчали саме через дефіцит майстрів. І тут навіть штучний інтелект мало що змінить. Штучний інтелект не замінить штукатура чи сантехніка.
Поки триває війна, великі приватні інвестори заходити не будуть. Єдина сфера, яка зараз реально викликає великий інтерес – це український MilTech. Саме оборонні технології зараз стали своєрідною українською «золотою лихоманкою». Туди готові вкладати кошти навіть зараз. Щодо інших секторів, фактор безпеки поки залишається ключовим стримуючим чинником.
Тут ризики справді великі. Якщо Ормуська протока залишатиметься заблокованою довгий час, можуть виникнути серйозні проблеми з добривами і засобами захисту рослин. Тоді це вплине і на врожайність, і на собівартість продукції, і на ціни продуктів харчування. Для українців це означатиме подорожчання продуктів. Але для аграрних компаній частину втрат компенсує зростання світових цін.
Для України це насамперед інфляційний фактор. Нашу економіку значно сильніше визначають внутрішні речі: війна, ситуація з електроенергією, безпекою, виробництвом. Наприклад, у першому кварталі економіка просіла через дефіцит електроенергії. Коли ситуація покращилася, економіка одразу почала відновлюватися. Тому Близький Схід це важливо, але для України це все ж не головний фактор.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
