Івана Купала традиційно асоціюється з вінками, вогнищами та давніми обрядами, однак це свято має складне походження і поєднує дохристиянські та християнські елементи. Навколо нього й досі тривають дискусії — зокрема, чи можуть його відзначати християни, адже часто його вважають язичницьким. Як розповів LMN етнолог Юрій Пуківський, сучасна форма свята є результатом поєднання давніх традицій і пізніших церковних впливів.
За його словами, церква намагалася адаптувати дохристиянські святкування, поступово витісняючи язичницькі елементи та пов’язуючи їх із постаттю Івана Хрестителя. Саме так сформувалася сучасна назва свята.
«Як і кожне наше велике календарне свято, Івана Купала — це результат поєднання дохристиянської основи і боротьби церкви з цим святом, а з іншого боку — нашарування християнських елементів», — зазначає етнолог.
Водночас, за його словами, сучасні купальські обряди значною мірою втратили первісний зміст і перетворилися радше на форму дозвілля та зустрічей. На трансформацію традиції вплинула і радянська антирелігійна політика, яка змінювала та спрощувала зміст обрядів.
«У радянський час багато традиційних елементів було вилучено, натомість сформувався елемент масовості, естрадності та карнавальності», — пояснює Юрій Пуківський.
На думку експерта, питання святкування Івана Купала сьогодні є радше справою особистих переконань. У різних регіонах традиція збереглася по-різному: десь вона досі активно відтворюється, а десь майже зникла.
Свято також пов’язують із давніми обрядами літнього сонцестояння. Після переходу України на новоюліанський календар у 2023 році Івана Купала почали відзначати наприкінці червня, а не в липні, як це було раніше.
Підготувала Каріна Савка
