«Фортеця Львів». Як росія розділяє українців за регіональним принципом
«Розділяй і володарюй» – відомий здавна принцип, який сьогодні активно використовує росія, щоб впливати на настрої та мотивацію українців та українок. Цей метод використовувався ще з часів римського сенату і є перевіреним способом керування через створення конфліктів між різними групами. Як ворогу вдається руйнувати українську єдність через поширення регіональних стереотипів, зокрема й про Львів – далі у матеріалі.
Мовне питання – одне з ключових, яким користується росія. Російські медіа часто висвітлюють конфлікти на мовному ґрунті в Україні, наприклад, інциденти в школах, університетах чи органах державної влади, де ставлять питання про використання російської мови.
А допомагають їм в цьому українські проросійські медіа, наприклад Страна.ua. Ось, до прикладу, журналістка цього медіа Олеся Медведева вирішила розповісти про експеримент блогера зі спробою говорити російською у Львові. На відео розмовляє російською, вочевидь орієнтуючись на аудиторію, яка споживає контент саме цією мовою. Каже, що це відео викликало великий скандал і навіть спровокувало новий тренд. А втім – підтверджень ні першої, ні другої тези, не наводить. Знайти їх нам теж не вдалось. Схоже, мета була лише одна – привернути увагу до відео та негативно налаштувати щодо Львова російськомовну аудиторію.
@olesya.medvedeva.tik_tok Скандал с опросом во Львове на русском языке. Блогер Рончик #страна #новостисегодня #украина #олесямедведева #медведеваолеся #яснопонятно #фортецяльвів #опрос #опросынаулице #рек #львов #львів #русскийязык #разбор ♬ оригинальный звук – Олеся Медведева
Ба більше, інший популярний наратив – на заході не терплять непатріотичних людей. Так у грудні у російських каналах поширили новину, нібито під час заняття у львівській школі військовий агітував за підтримку влади та мобілізацію в армію. А пізніше побив одного з учнів через те, що той не відповів на гасло «Слава Україні». Однак, як з’ясували аналітики VoxCheck, чоловік у відео – не військовий, а учитель історії. За його словами, конфлікт виник через те, що учні розпилили на нього невідому речовину.
Торік у серпні у соціальній мережі Тік Ток рясніли дописи з хештегом «Фортеця Львів». Відео звинувачували львів’ян у тому, що вони нібито вважають себе єдиними страждальцями у війні. Про те, що це російська інформаційно-психологічна операція, тоді пояснили у Центрі протидії дезінформації. Один з наративів стверджував, що Схід України страждає більше за Захід. У відео іронічно порівнювали руйнування Львова з Маріуполем та Бахмутом, провокуючи «міряння стражданнями» у коментарях.
Інший наратив зосереджувався на тому, що львів’яни нібито наживаються на війні, підвищуючи ціни на оренду житла. Ці відео показували скриншоти сайтів з високими цінами, ігноруючи волонтерські ініціативи та безкоштовні поселення.
Третій наратив стверджував, що Схід, Північ та Південь України страждають від обстрілів, тоді як Захід залишається відносно безпечним, що викликає почуття несправедливості. Незалежно від того, який наратив поширювали, ціль була одна – розсварити українців між собою.
66 тисяч лайків зібрало у ТікТоці відео, на якому рукою пензликом малюють начебто нові кордони України. Автор каже, що так “союзники планують поділити країну”. Завершується усе оптимістично – “але Україна єдина”. Українці впевнено ставлять вподобайки та коментарі, бо ж ключове повідомлення то поділяють. А втім – є проблема. Після таких відео частина українців може почати ставитись насторожено не лише до ворога, а й до тих, хто допомагає Україні – країн ЄС. Особливо тих, кому начебто мають відійти якісь території. А ще – й до самих українців, які живуть на цих територіях і не бачать такої загрози.
@volodumyr_batiukНе бути цьому… Польща, Венгрія, Румунія, ро©ія Дякуємо нашим захисникам і захисницям за оборону цілісності України #картаукраїни #новиниукраїни #ілюстраціяукраїна♬ оригінальний звук – _quotes_from_songs
Загалом те, що Львів скоро буде у складі Польщі – доволі популярний наратив. Він з’явився ще до початку повномасштабного вторгнення. Росія активно поширює його, щоб переконати, що в України як держави немає майбутнього. Особливо активно ворог стежить за польськими політиками, які налаштовані критично до допомоги України. Так, торік у вересні багатьма російськими та деякими українськими медіа поширили інформацію, що голова фракції “Конфедерація” в сеймі Польщі Кшиштоф Босак виставив Україні рахунок за всю допомогу, надану Варшавою. Втім – у заголовку узагальнили і сказали, що це Польща виставила рахунок, що не відповідає дійсності.
А тепер – барабанний дріб – загляньмо за куліси таких наративів і коментарів. Зробити це нам допоможе канал Цифровая армия России. Там для російських цифрових ентузіастів публікують різноманітні завдання.
Ось, до прикладу, завдання за 10 жовтня. Пропагандисти вказують на кілька болючих точок, на які слід натискати. По-перше, мовне питання, яке завжди викликає суперечки серед жителів України. По-друге, питання мобілізації на сході України, де, за їх словами, людей забирають до війська, тоді як на заході, зокрема у Львові, чоловіки спокійно відвідують кафе. По-третє, різниця в умовах життя – на Сході комендантська година, а на Заході комфорт.
Вони підкреслюють, що Західна Україна не любить Східну, і це взаємно. Пропагандисти також наголошують, що для більшості російськомовних жителів України Схід є робочою силою та виробництвом, тоді як Захід – дотаційні нероби, які прагнуть до Польщі. Крім того, вони зазначають, що і Захід, і Схід не люблять Київ, оскільки туди йдуть всі гроші. Втім тут пропагандисти дещо помилились – ми ж не росія, і завдяки реформі децентралізації громади мають власні ресурси.
Пропагандисти рекомендують писати коментарі російською мовою та вступати в дискусії в західноукраїнських чатах, представляючись внутрішньо переміщеними особами зі сходу України. Вони радять звинувачувати західних українців у неприязні та сіяти ворожнечу, акцентуючи на зазначених болючих точках.
Для поширення цієї інформації пропагандисти пропонують використовувати другі акаунти та поширювати повідомлення у вказаних каналах та групах. Серед них: «Львів Повістки», «Повістки Вінниця», «Де роздають повістки? Івано-Франківськ», «Труха Львів», «Так люблю той Львів», «Захід Головне», «Хмельницький Live», «Хмельницький Secret», «Хмельницький BBC», «Труха Хмельницький».
Уявімо Галину з Донеччини, Харківщини чи врешті Київщини, яка нещодавно переїхала до Львова. Її родина – російськомовна. На роботі жінка теж спілкувалась російською. Зараз вивчає українську, проте ще не доволі впевнена у своїх знаннях.
Ось жінка бачить на одному з каналів опитування, в якому львів’яни кажуть, що у місті треба «зменшити кількість російськомовних».
Жінка заходить в коментарі, де є навмисно спровокована дискусія і ненависть кимось з ботів. Цілком ймовірно, жінка сама не включиться в дискусію, проте вона точно почуватиметься пригніченою побачивши такі коментарі.
Чому ж росія так любить ділити українців за регіональним принципом? Ми запитали про це в Оксани Мороз, засновниці ініціативи з інформаційної гігієни “Як не стати овочем”.
«Насправді це технологія, яка виникла давно, ще з поділу країни на три сорти під час Помаранчевої Революції. Власне, по цій технології, в яку було вкладено дуже багато грошей, росія і продовжує працювати. Важливо розуміти, що росія нічого не вигадує. Вона бере або те, що вже напрацьовано, або виникає як якась абсолютно органічна проблема і з нею працює. Те, що росія до сих пір чіпляється за поділ на львів’ян-харківян, одеситів-киян – це просто наслідок того, що попередні її інформаційні операції такого характеру мали певний успіх. У них було вкладено багато часу та грошей, вони в’їлися в голови українцям. Росія не збирається просто так покидати набутого і з цим працює», – каже Оксана Мороз.
В основі інформаційно-психологічних операцій за регіональним принципом часто лежать якісь реальні конфліктні ситуації або передумови для них, пояснює засновниця ініціативи “Як не стати овочем”. Наприклад, коли немає світла — росія розганяє інформаційні операції, що воно є в багатих будинках, а в бідних немає, що у Львові більше світла, а у Харкові — менше.
«Також розганяють інформаційні операції, що у Харкові немає ППО, а у Києві все супер захищено і харків’яни нібито їдуть до Києва подивитись, як виглядає ППО, бо їх усі кинули і вони нікому не потрібні. Тому власне має бути якась тема, яка дає привід, щоб формувалась та чи інша інформаційна операція. Так само і з темою мобілізації — нібито всіх хлопців з села забирають, а хлопців з міста не мобілізують, ну і так далі», – розповідає Оксана Мороз.
Мова, релігія, регіони, політичні вподобання, наявність світла, мобілізація, життя в Україні чи за кордоном — ознак, за якими росія ділить українців надзвичайно багато. Цей список про поділ, як наголошує Оксана Мороз, можна продовжувати дуже довго.
«Фактично, можна взяти будь-яку ознаку, яка зараз на слуху і відповідно там, де є дві думки, по них завжди ворог буде пробувати розділити, якщо ці дві думки дуже гучно лунають», – каже Оксана Мороз.
Як зрозуміти, що якісь коментарі – це думка, позиція, чи досвід реальних людей, а не справа рук росіян? За одним коментарем відрізнити, чи думка належить реальній людині, чи це бот сьогодні практично неможливо, вважає Оксана Мороз.
«Зараз боти надзвичайно схожі на живих людей і власне я б не бралась за одним коментарем про це судити. Людині важливо розуміти, чи це апелює до розуму чи до емоцій. І власне, якщо це відео, текст чи будь-що викликало сильні емоції, значить за цим вже є та чи інша маніпуляція. І це вже питання техніки — яка вона. Тобто тут швидше звертати увагу не на коментар, а на те, чи це – про емоції», – каже Оксана Мороз.
Віктор Шолудько, аналітик VoxCheck, при споживанні інформації з соціальних мереж радить звертати увагу на наратив, який поширюється.
«Зрозуміло, що якщо у повідомленні будуть говорити про нібито нацизм в Україні, про начебно існування біолабораторій, контроль заходу чи щось подібне – то тут є якийсь слід російської пропаганди. Тобто дивимось, чи перегукується теза з тими, які раніше поширювали росіяни, і якщо так – то швидше за все, ми будемо розуміти, що все йде звідси – з РФ», – каже Віктор.
Щоб розуміти, які наративи є справою рук росіян, Віктор Шолудько радить читати різноманітні джерела, що спростовують фейки:
Додамо, що для підвищення рівня медіаграмотності також корисно використовувати такі ресурси:
«Найкраща мінімізація шкоди від російської пропаганди — не стати її інструментом. Людина не може самостійно провести інформаційно-психологічну операцію. Не завжди легко і самотужки перевірити, чи це правда, чи брехня. Але людина може не лізти в анонімні джерела і не заражатись там різноманітними інформаційними вірусами, щоб далі їх не поширювати в офлайні і онлайні. Тому коли бачиш, що щось емоційне і не можеш перевірити, — найкраще його не чіпати, щоб не поширювати далі сумнівну інформацію. Якщо є бажання перевіряти — можна переглянути медіа з Білого списку Інституту масової інформації», – ділиться Оксана Мороз.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
