“Я думала, що вже ніколи не зможу ходити, але зараз буду бігти марафон”: історія незламної 12-річної Яни з Краматорська

У 2022 році під час обстрілу росіянами Краматорська Яна втратила обидві ноги. Після успішного протезування дівчинка почала ходити, а згодом і бігати. Зараз Яна готується до Бостонського марафону, щоб зібрати кошти на протез військовому Олександру Рясному. Чоловік родом із Запоріжжя, служить з 2011 року. Був в АТО, ООС, а після повномасштабного вторгнення рф воював на Запорізькому напрямку, де торік у вересні поряд з ним розірвався снаряд. Захисник втратив праву ногу і нині опановує звичайний протез, планує повернутися на службу і мріє бігати. 13 квітня Яна бігтиме на протезах, аби здійснити його мрію.

Історія Яни, або як українці залишаються незламними

Тоді, 8 квітня 2022 року, сім’я була серед тих, хто чекав на евакуаційний потяг на вокзалі у Краматорську, коли росіяни вдарили по ньому ракетою. Пані Наталія Степаненко та її дочка Яна вийшли на перон по чай, а син Ярослав залишився у будівлі. Дочка жінки чекала в черзі, а сама трохи відійшла, як раптом вибух. Коли пані Наталія оговталася і глянула на себе та Яну, зрозуміла що їй відірвало одну ногу, а дочці – дві. Син, на щастя, залишився неушкодженим, проте сильно злякався. Згодом Наталію разом із дітьми забрали у Сан-Дієго на протезування. Тепер, на протезах і з вірою у майбутнє, родина з Донеччини намагається у Львові розпочати нове життя.

“Спочатку після обстрілу я думала, що все буде дуже погано, що я не взагалі не зможу ходити. В мене постійно була підтримка від рідних, яка мені не дозволяла здаватися. Я дуже хотіла знову стати на ноги і почати ходити, бігати, відчувати життя на повну і коли це нарешті сталося я була дуже щасливою”, – розповідає Яна.

Дівчинка ділиться, що коли її запросили взяти участь у Бостонському марафоні вона одразу погодилася, адже окрім того, що вона дуже хоче допомогти Олександру зібрати кошти на протез, її метою є показати те, що ніколи не потрібно здаватися.

“Я біжу, щоб показати людям, що я втратила дві ноги, але я відновилася, я знову можу бігти. Ще я хочу підтримати військового і буду збирати йому гроші на біговий протез, щоб він теж міг жити на повну і зміг побігти”, – ділиться героїня.

Підготовка до марафону триває вже протягом двох місяців і ціль Яни – 2км.

“Для мене найважче зараз – це власне бігати. Коли я пробігаю 200 метрів мені вже дуже складно, мені болять ноги. В Бостоні дистанція 5 км, але я хочу пробігти хоча 1-2 км. Трошки пробіжу, трошки пройду”, – каже вона.

Тренерка дівчинки розповідає, що взагалі з самого початку вони вчилися ходити.

“Спочатку ми з Яною багато ходили, потім почали по-трошки бігати. Кожного тренування ми збільшували кількість бігу і в цьому справді є прогрес. Спочатку Яна не могла пройти навіть 200 метрів, а зараз вона їх може пробігти. Вона справді велика молодець, з нею дуже легко працювати, вона відповідальна, тому наша робота з нею – це одне задоволення”, – ділиться Анастасія Матійок.

Анастасія додає, що вона не хоче, аби біг став травмуючим для Яни, тому не каже дівчинці, скільки саме вона має пробігти, а радить робити все по відчуттях.

“Моя головна мета зараз не зробити так, щоб Яна зненавиділа біг і більше ніколи не хотіла цим займатися, а навпаки. Я дуже хочу, щоб вона пробігла в своє задоволення і не важливо скільки це буде”, – каже тренерка дівчинки.

Сама Яна каже, що своїм прикладом дуже хоче надихнути інших ніколи не опускати руки.

“Я змогла і всі зможуть. Потрібно прагнути до того, щоб робити все те, що тобі хочеться. Хочеш бігти – побіжиш. Потрібно йти тільки вперед”, – каже вона.

Допомогти військовому Олександру Рясному зібрати кошти на протез можна за QR -кодом.