«Я пакую кожну посилку хлопцям як своїм дітям», – волонтерка Марія Козак

Ящик на ящику, і так десятками рядів до самої стелі. Там імпортні консерви, пасти від Barilla, супи швидкого приготування, шоколадки Ritter Sport, крекери, хлібці, крупи, сумки для аптечок, сигарети, розчинна кава. А ще підгузники для дітей та дорослих, пюре, гігієнічні засоби, каремати і десятки інших різноманітних речей. Усю цю допомогу волонтерка Марія Козак приймає, сортує, пакує у двох гаражах в одному з районів Львова. Здебільшого дає собі раду сама – як справ дуже багато, кличе друзів чи синів. LMN поспілкувалась з волонтеркою про те, звідки бере допомогу для військових та цивільних та як не втрачає запалу попри всі труднощі такої справи.

Волонтерство для Марії річ не нова – до війни вона опікувалась дітьми у кількох інтернатах області, привозила їм гігієну, одяг, фрукти, солодощі та іграшки. Проте з військовими справи до 24 лютого не мала, тому всі особливості такого волонтерства довелось вивчати вже в процесі.

Це абсолютно інша сфера – тут специфіка така, що все треба ще на вчора, тому дістати-дзвонити-купувати-доставляти треба дуже-дуже швидко. Все почалось з адресної доставки для одного з воїнів. Мене спитали, чи можу я допомогти. В такій ситуації не смієш відмовити. Звичайно, хотілось покласти максимум всього. Так одна посилка-друга, і почала висилати вже не лише адресно хлопцям, а й їх побратимам. Мене часто питають: ти там брата, чоловіка маєш, що так стараєшся? Ти хіба нашим львівським помагаєш? А для мене кожен з цих хлопців свій. Я кожному збираю посилку, як рідній дитині. Стараюсь покласти туди максимум всього: о, а я ще маю шоколадку, треба впхати, о, а ще такий сухий суп є, треба якось помістити. Так, я тримаю контакт з бригадами, які дислокуються на Львівщині, але я не роблю різниці між тим, кому відправляти – вони всі там з однією метою і всі за борються за нас і наше завтра, – розповідає Марія LMN, поки пакує нову посилку на передову.

У ящик кладе консерви, м’ясні і рибні, поживні хлібці, кілька плиток шоколаду, крекер, енергетичні батончики, енергетик, супи швидкого приготування, чай, цукор, кава, шкарпетки, вологі серветки. Варіанти сухпайків придумує сама. Тут допомагають вміння з довоєнного життя – волонтерка добре знає, що таке збалансований раціон, бо допомагає жінкам збалансовано харчуватись. Такий пайок ідеальний на денну норму харчування, але, зізнаються хлопці, інколи вміст одного сухпайка розтягують і на два дні.

Пакунки для хлопців волонтерка передає через водіїв-волонтерів або наймаючи буса самтожуки, або кооперуючись з іншими волонтерами. Каже, туди, куди надсилає вона – інші волонтери рідко добираються. Хлопці часто присилають фотозвіти навіть тоді, коли жінка про це не просить. Коли розуміє, що пакунок дійшов до того, хто його дуже потребував і чекав, відчуває великий приплив енергії і силу робити ще й надалі. Працює самотужки, бо так може бути впевнена, що все, що надсилає, не загубиться, а точно потрапить в руки тим, хто чекає.

Для хлопців це завжди свято. Вони кажуть, що то як День народження. Або кажуть, що то Миколай прийшов. Насправді наші воїни, щонайменше ті, яким допомагаю я, дуже скромні. Вони ніколи не просять чогось надміру, чогось екстравагантного. Завжди лише по справі – головне амуніція, далі базовий одяг, зараз це легкі футболки та зручне взуття, і лише після цього, коли вже дуже їх випитувати, кажуть, що закінчилась кава чи сигарети, – розповідає волонтерка.

Допомагає жінка і внутрішньо переміщеним особам, дітям-сиротам. Тут, зізнається, специфіка така, що треба бути холодним і раціональним як хірург: чітко розуміти, в якому аспекті можеш бути корисним і старатись надто сильно не перейматись і не намагатись догодити одній особі чи сім’ї. Люди трапляються різні – головне робити максимум того, що можеш.

Основний масив допомоги, який жінка передає військовим і цивільним, з Італії.

В Римі має знайому українку, яка працює в організації Associazione Salvamamme. Раніше цей фонд часом допомагав Марії з речами для дітей-сиріт. Тепер надсилають різну допомогу. З Італії бусом перевозять допомогу до Польщі, тут волонтерка перепаковує все в інший бус та везе до України. Перекладати та узгоджувати деталі допомагає знайома українка, але говорити по-італійськи часом доводиться і Марії: записує відеозвернення з подяками та проханнями для членів та друзів організації.

Також велику допомогу отримує з міста Роверето від діаспори українок: медичні препарати, продукти харчування, дорослі й дитячі підгузники, засоби особистої гігієни, побутову хімію, одяг, взуття та багато іншого.

Є речі, з якими допомагають і місцеві люди. На Старосамбірщині, звідки родом жінка, господині готують смаколики для військових, печуть хліб, у зимовий сезон робили і домашні шинки та ковбаси – зараз, коли потепліло, доставляти їх вже важко. У цій же громаді одна жінка взялась за пошиття сумок для аптечок військовим. Згодом почала шити і великі прапори (на основному фото), футболки, штани військові.

Часом мені дзвонять зовсім незнайомі люди і пропонують передати щось для хлопців. Мені дуже приємно, що люди довіряють, що якось дізнаються від військових, що все, що вони просять, я завжди стараюсь знайти. Не веду ніякого обліку, ніякої звітності. Я сама, а на це потрібен час, я краще витрачу його якось по-іншому. Ніколи не кажу хлопцям, що не можу. Кажу добре і тоді думаю, як це зробити. Сама часом дивуюсь, як воно то все знаходиться і вдається попри різні труднощі. Відчуваю, що не маю права опустити руки. І жоден українець не має: будьте корисні там, де можете. Вмієте пекти хліб? Печіть! Вмієте плести сітки? Плетіть? Маєте роботу? Працюйте і підтримуйте наших воїнів. Не маєте і не можете нічого, моліться. Це теж велика допомога, – підсумовує волонтерка.

Якщо говорити про предметну допомогу, то військовим завжди стануть в нагоді їжа швидкого приготування: супи, мівіна, каші, та тривалого зберігання: тушонка, м‘ясні та рибні консерви; енергетики та енергетичні батончики, кава, вологі серветки, одноразовий посуд, нижня білизна та шкарпетки.