«Я зміг вхопитися пораненою рукою за скелю»: як ветерани відновлюються під вітрилами на Яворівському морі

 Цими вихідними на Яворівському морі відбулася четверта Львівська Вітрильна Зустріч Громадської організації «Титани під вітрилами». Ветерани, їхні родини та волонтери каталися на каяках, байдарках, сапах і вітрильних човнах. Для багатьох учасників це не просто відпочинок біля води, а частина відновлення після війни, поранень і тривалого лікування.

Пориви вітру, бризки води, вітрила посеред озера. На перший погляд – звичайний літній день на воді. Але для учасників зустрічі це значно більше. Тут ветерани знову пробують довіряти своєму тілу, команді й життю після фронту.

Серед перших на вітрильний човен піднімається Олексій Кравчук. Щойно човен виходить на воду, на його обличчі з’являється широка усмішка. Олексій каже, що обожнює керувати човнами, тож на годину фактично «позбавив роботи» капітана.

«Мені просто неймовірно сподобалось керувати яхтою! В мене аж слів немає. Хочеться більше вітру, хочеться більше хвиль, хочеться більше оцього відчуття драйву життєвого», – не стримує емоцій чоловік.

Цей день став для Олексія особливим ще й через зустріч із колишнім побратимом. Від початку повномасштабної війни вони разом служили у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Тепер уже в цивільному житті знову опинилися поруч, цього разу не на позиціях, а на воді.

«Ми познайомилися на похороні нашого побратима – він був медиком. Олексій – снайпер, а я – штурмовик. Так ми почали спілкуватися і час від часу десь зустрічаємось. Тому я так радію, що сьогодні ми тут разом маємо змогу кататися на яхті», – ділиться побратим Олексія Андрій Гогош

До війни обидва чоловіки жили активно. Олексій займався парашутним і кінним спортом. А вітрила вперше спробував у січні 2026 року, коли команда ветеранів вирушила на Канарські острови. Там учасники подолали 180 морських миль і піднялися на вулкан.

До тієї подорожі приєднався і ветеран Іван Кавун. Він розповідає, що вода була його стихією ще з дитинства. Разом із друзями він об’їздив майже всі озера рідної Черкащини. Потім це спокійне життя обірвала війна.

З перших днів повномасштабного вторгнення Іван намагався потрапити до лав ЗСУ. Коли почув, що батальйони вже сформовані, почав волонтерити. У 2023 році його прийняли до бригади «Буревій». Там він служив, доки не отримав тяжке поранення. Чоловікові ампутували ногу, у нього були пошкоджені ребра та ключиці, а легені – пробиті наскрізь.

Сьогодні Іван вже впевнено стоїть на протезі. У руках він тримає кубок, який від імені ветеранів вручив організаторам. Це подяка за зустріч на Яворівському морі та за подорожі, які команда «Титанів під вітрилами» організовує для ветеранів за кордоном.

«Це не відпочинок, це дійсно реабілітація. Бо там незвичайні обставини і трапляються шокові ситуації. От так я раз травмованою рукою зміг схопитися за скелю, коли ми через великі хвилі переходили від острова до острова. І також ми вже можемо ходимо без паличок», – розповідає.

На Вітрильній зустрічі учасники могли обрати будь-який зручний формат: каяки, байдарки, сапи або вітрильні човни. Саме човен обрав ветеран Іван Недобрик. Каже, раніше навіть не думав, що такий відпочинок можна адаптувати для людей, які пересуваються на кріслі колісному.

Через кульове поранення хребта Іван знову вчиться ходити. Після подорожі до Греції з проєктом «Титани під вітрилами» він відчув помітний прогрес.

« Тут у Львові воно взагалі по-іншому відчувається. Я був до цього у Греції і мені теж все дуже запамʼяталося. Тепер з’явилась така проблема, що мені настільки сподобався такий відпочинок на вітрилах, що я не можу сприймати інший. Це тепер для мене найкращий вид відпочинку» –  розповідає Іван.

Після кількох годин на воді учасники поступово збираються біля столу. Волонтер Юрій Федишин уже приготував свій фірмовий куліш. Хтось обговорює маршрут, хтось ділиться враженнями, хтось іде до наметів, а наступного ранку на учасників знову чекають пляжні активності.

Команда «Титани під вітрилами» пояснює: такі зустрічі в Україні проводять регулярно, але сам проєкт давно вийшов за межі країни. Ветерани вже були на Канарських островах, у Греції та Хорватії. І щоразу це не лише про море, а й про командну роботу.

«Там вони працюють всі разом і відпочивають всі разом. Екіпаж судна складається з 9 осіб – 4 ветеранів, 4 волонтерів та шкіпера. Кожен учасник має своє завдання – хтось швартує, хтось піднімає вітрила, хтось відповідає за харчування. Вони 7 днів повністю перебувають на човнах. А потім ми прибуваємо до якоїсь країни і вже там проводимо різні походи і зустрічі» – пояснює Марʼяна Трегуб.

Львівська вітрильна зустріч вперше відбулася за кордоном близько півтора року тому. Тоді до неї долучилися четверо учасників, а на воду вийшло лише одне судно. Цього разу на Яворівському морі зібралися понад 100 ветеранів, членів їхніх родин, волонтерів та охочих.

Наступного року проєкт планують масштабувати. Бо, як показує досвід «Титанів під вітрилами», реабілітація може починатися не лише в кабінеті чи лікарні. Іноді вона починається там, де є вода, вітер, команда поруч і відчуття, що ти знову можеш більше, ніж думав.

Підготувала Каріна Савка