У неї було все, мріяла про перемогу та родину: історія загиблої на війні львів’янки, бойової медикині Наталії Депи з вуст її найрідніших | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
02 Листопада, 18:41
logo-black

У неї було все, мріяла про перемогу та родину: історія загиблої на війні львів’янки, бойової медикині Наталії Депи з вуст її найрідніших

У неї було все – своя косметологічна клініка у центрі Львова, власне авто, квартира, кохана людина, з якою познайомилась на війні. Батьки готувались до весілля.. Мріяла про мир в Україні, але все перекреслила війна… На війні під Бахмутом 10 липня загинула бойова медикиня 125 бригади 218 окремого батальйону ТрО ЗСУ, 30-річна львів’янка Наталія Депа.

Про цивільне та військове життя медикині з позивним «Вітамінка» розповіли LMN її батько Роман, найкраща подруга Оксана, та волонтер й товариш Василь.

Батьки ласкаво називали її Наталочка або Наталія, інакше їй не подобалось. Поправляла навіть викладачів, з трепетом розповів батько загиблої доньки.

Родина Наталії – Роман (батько), Іван (брат), Тетяна (мама) та загибла донечка Наталія, яка назавжди залишиться в їх серцях.

Романові 55 років, з яких 20 він займався мисливством. З дитинства Наталочка і Іванчик підглядали та цікавились захопленням батька й наслідували йому. Щоразу, коли тато приходив з полювання, та сідав чистити зброю, діти сідали поруч з іграшковими пістолетами і повторювали кожен його рух. Побачивши зацікавленість дітей, батько змалку вчив їх правильно поводитись зі зброєю.

«Наталія з дитинства була активною та позитивною. Ходила зі мною на полювання, брала участь у військово-патріотичних вишколах. Її знав весь наш мисливський колектив. Окрім полювання, наш клуб проводив час і окремо від захоплення, бо мисливство – це не лише стрільба, а й традиції. І ці традиції я передавав дітям. Діти знали техніку безпеки поводження зі зброєю, як прицілюватись, правила збору, складання та чистки зброї. На 18 років донька попросила у подарунок зброю, і ми з мамою подарували їй пневматичний пістолет, на який дозвіл не потребувалось. Але я потім пожалкував.. Коли вона з братом починала стріляти, то звуки від відлітання гільз не вщухали. З мамою Наталочка мала свої дівочі справи, дружина – майстер з манікюру, то вона доньці допомагала при відкритті косметологічної студії», – пригадує батько захоплення своїх дітей.

За словами тата, з дитинства Наталія була дотепною та справедливою. Батько пригадує, як школярка врятувала дитину, що тонула в басейні на очах у відвідувачів; допомагала безпритульним тваринам та мала активну громадську позицію у житті студентів.

«Одного разу ми поїхали на море. Пішли відпочивати на басейн, де сталась прикра, але з гарним фіналом ситуація. У дитини, що плавала в басейні, злетіли нарукавники, з якими вона впевнено себе почувала у воді і вона почала тонути. Біля басейну піднявся галас та паніка. Але Наталочка без роздуму пірнула у басейн та витягла дитину. Моя донька тоді ходила в 5 чи 6 клас. Я здивувався, адже вона це зробила спокійно і без метушні.. У неї з дитинства був не дівочий склад розуму та твердий характер. Також, коли у Львові ветеринарну академію хотіли приєднати до аграрного Інституту в Дублянах, моя донька під обласною адміністрацією відвойовувала права студентів-медиків. Хоча тоді вона навіть не була студенткою. Казала, що поїде вирішувати таку ж саму проблему в Одесі.. Часто допомагала безпритульним тваринам, навіть на війні. У неї виходило все, за що бралась», – розповів Роман Депа.

Після школи, дівчина пішла навчатись в Університет ветеринарної медицини, де на 3-му курсі обрала направлення – косметології. Наталія на 1 курсі вже була асистентом у лікарні, а згодом оперувала безпритульних тварин, яких збила машина. Про навчання з Наталією пригадує її найкраща подруга Оксана:

«З Наталочкою ми познайомились на 1 курсі на заняттях з англійської. Студентське життя повністю пов’язане з нею. Вона була моєю колосальною підтримкою та допомогою. Щодня разом. Коли була дозволена соцмережа «Вконтакте», ми займались волонтерською діяльністю. Зробили групу по допомозі безпритульним тваринам. Вона була творча, всі флешмоби та конкурси були її. Наталка – прямолінійна, в групі її поважали всі, але любили лише друзі. Після університету ми продовжили дружити, стали найкращими подругами. Наталія навіть організовувала мені весілля, на якому була першою подружкою нареченої. Наша дружба з 18 років тривала до 30, і тривала б ще якби не війна. Такі подруги бувають раз і на все життя. Всі таємниці, всі проблеми ми ділили між собою. Я усиновила дитину, і на останній нашій зустрічі, коли вона вже воювала, обговорювали, що наступного разу організуємо хрестини. Вона мала стати нашою хресною мамою.. Поки я не розглядаю нікого. Вона була мені більше ніж подруга, як сестра», – пригадує найкраща подруга Оксана.

Але після 24 лютого 2022 року життя родини повністю змінилось. Брат Наталії Іван, маючи освіту прикордонника, на початку березня поїхав служити до кордону з рф. Це було ближче до Донецького напрямку, а тато з донькою розпочали службу у новоствореній 125 бригаді 218 окремого батальйону ТрО ЗСУ.

«Мисливським клубом «Карпатське братство» ми з друзями пішли добровольцями на фронт. Нас не брав ніхто – ні 80-та ні 24-та бригада не хотіла нас брати через вік 50+. Ми прийшли у новостворену бригаду й батальйон та заявили, що маємо власну зброю та орієнтуємось у лісах Львівщини. Також я 36 років як маю військове звання. На початках нашим завданням була контрдиверсійна боротьба на Львівщині (у разі небезпеки). Але наша область згодом не потребувала як такого захисту, тому нас перекинули на Харківщину, а згодом Сумщину та Донеччину. Одного разу після навчання, яке проходив на Львівщині, я прийшов додому і завів з донькою розмову. У якій випадково обмовився, що на фронті потрібні бойові медики. Звичайно, реакція доньки була моментальна: «Татко, так давай піду я. Хто, як не я».. Так ми і почали службу в одній бригаді», – розповів батько.

Про те, що розвідника та бойового медика пов’язують родинні зв’язки у батальйоні дізнались не відразу. Родина довго це приховувала. Новостворена бригада на початках не мала навіть спецодягу. Але допомагати стали як родини, так і волонтери. На фронт неодноразово приїздила Тетяна (дружина Романа). Вона вправно керувала автівками, тому за допомоги волонтерів приганяла їх для військових. А Наталія від волонтерів отримувала спецодяг та амуніцію.

«З Натальою було дуже класно працювати, бо вона знала усіх бійців свого батальйону. Саме вона збирала список потреб хлопців та передавала мені, як волонтеру. Я від себе організовував збори, та закривав потреби військових за допомогою донатів. А ще Наталя була однією з тих бійців, яка сама і донатила на ці збори, за що ми часто сварились. Я казав, що з військових гроші не беру. Востаннє ми збирали на дрони Mavic та тепловізори. Ми працювали в тандемі – вона давала запит, я організовував збір, вона його поширювала від себе. Ми списувались кожен день, називали це перевірка зв’язку. Обмінювались новинами та підтримували одне одного. Після смерті медикині, я вирішив підтримати родину Депи. Герої Марвела дуже популярні, хоч і вигадані. Я вирішив, що мерч з футболками Наталії зайдуть українцям не гірше Марвел. На ідею мене надихнув саміт НАТО, який зробив менше для України, ніж Наталочка. Так і з’явилась серія футболок з фотографією Наталії та надписом: «Не НАТО, а Ната». Ціна виробництва скала 250 грн, я вирішив, що всі кошти які люди надсилатимуть зверху цієї суми я віддам батькам Геройки. Вона називала мене янголом-охоронцем, тепер себе караю, що не міг зберегти..», – розповів про медикиню волонтер Василь Кошелєв.

За словами батька, Наталія на війні познайомилась з хлопцем,з яким і планували весілля. Проте деталей LMN про майбутнього чоловіка не отримала, батько лише натякнув, що чоловік часто знімався у відео, які Наталка потім викладала у TikTok.

З Нового 2023 року бригада переживала серйозні бої, у яких Роман отримав поранення та був комісований. Тому далі донька служила сама, але лише до 9 липня. У той вечір, приблизно о 9 годині батькові сповістили, що Наталка та водій поїхали на завдання і з ними обірвався зв’язок. Тоді батько все зрозумів.

«У ніч з 9 на 10 липня була найстрашнішою у моєму житті. Дружині я нічого не розповідав, поки офіційно ще не було відомо. Але 10 липня зранку підтвердили, що донька загинула».

Життя родини Депи повністю змінилось. Щодня Роман з дружиною о 9-ій годині ранку вшановують хвилиною мовчання пам’ять воїнів, що загинули в російсько-українській війні, годують котиків, за якими наглядала Наталія на фронті та йдуть на могилу до донечки.

Наталію поховали на Марсовому полі у Львові.

User Image
Олена Лещенко
  • 0
  • 629
Схожі публікації