Заробітчанка з Добромиля з італійського містечка передала 42 буси допомоги для українців з 24 лютого

На подвір’ї Галини Гери неподалік центру Добромиля вранці у понеділок кипить робота — жінка розкладає з ящиків футболки, ковдри, теплий одяг, зимове взуття. Здалеку може здатись, ніби тут відкрили ринок секонд-хенду просто неба. Насправді ж все це жінка привезла через всю Європу, аби допомогти українським воїнам та внутрішньо переміщеним особам. У рідне містечко жінка приїхала з Італії кілька днів тому.

Галина за спеціальністю кухарка, вже 20 років працює в місті Роверетто. Багатим місцевим сім‘ям вона допомагає няньчити дітей та поратись по господарству. Встигла попрацювати в адвокатів, лікарів та заможних людей інших спеціальностей. Вдома на Львівщині у неї не залишилось нікого. Проте після 24 лютого вона відчувала, що має бути корисною для рідної країни.

«Зі мною син дорослий у Роверетто живе. І я як уявлю, що він міг бути там, десь в окопах спати, серце в грудях стискається. Бере жаль за кожного хлопця, якому доводиться це робити, щоб зберегти нашу країну. Я, як мама, не можу лишатись осторонь. Хочеться все віддати, аби трохи полегшити їх життя», – розповідає Галина LMN.

Поратись зі справами жінці допомагають двоє старших чоловіків. Один з них – також уродженець Добромиля. Михайло Кравчук майже півстоліття пропрацював на заводі «Артемсіль» у Соледарі на Донеччині. Місто, що встигло стати йому рідним, щоденно зазнає обстрілів. Галина прихистила Михайла та його колегу по роботі у своєму будинку. Кілька кімнат в домі до стелі закладені ящиками.

«Галина жартома називає мене директором. Каже, як поїде і буде знову передавати, я маю тут всім завідувати, передавати волонтерам», – усміхається Михайло. Чоловік одягнений в робітничу робу. Каже, півжиття в такій проходив.

За декілька хвилин до Галини має під’їхати волонтерка Марія Козак. Разом вони переглянуть речі, відберуть теплі фліски для хлопців та дівчат на передовій та дитячі речі для дітей з Добромильського інтернату.

«Це так цікаво, Марія теж з Добромильщини, а до 24 лютого ми не знались зовсім. Я коли отримую від Марії фото хлопців з передової, дістаю шалене натхнення працювати. Коли бачу, що пацани там в порядку – розумію, що то все не дарма», – каже Галина.

За час повномасштабного вторгнення жінка відправила до України 42 буси з допомогою – одягом, продуктами, засобами особистої гігієни, тощо. На цьому не планує зупинятись. Зараз ініціативна група українців у Роверетто зареєструвала Асоціацію UCRAINE PER AMORE, аби мати змогу легально займатись збором допомоги в Італії. Це, сподівається Галина, відкриє ряд нових можливостей.

«У чаті в нас є 150 українців. Наші люди, якщо чесно, завжди одні й ті самі допомагають. Важко лише бачити, що дехто забуває, що в нас війна. Чотири місяці ми мали спеціальне приміщення, яке слугувало складом. Зараз його забрали, то працюємо на домах. Приносять вже не в такій кількості. Також збираємо кошти, спілкуємось з Марією і купуємо все, що треба. Так одне за одним і всі мене підштовхнули до того, щоб відкрити Асоціацію. На офоромлення всіх процесів пішло два місяці, але це відкриває нам багато перспектив», — ділиться Галина.

Італійці, зізнається жінка, зараз менш активно допомагають.

«Та в перші дні війни я виходила на вулицю, то підходили, питали, що і де. Одна сім’я, де я вигодувала трьох дітей, відразу випустила наші синьо жовті браслети, і всю виручку дала нам. Спочатку ми старались все збирати на передову, потім побачили, що люди приносять різний одяг і почали давати вже не лише воїнам, а й особам у складному становищі», — каже Галина.

До Добромиля жінка приїхала, аби влаштувати «Ярмарку Добра». На центральній площі можна буде придбати вживані італійські речі у доброму стані – мешти, куртки, рушники, тощо, за символічні благодійні пожертви. В якості оплати прийматимуть не лише гроші – підходитимуть навіть овочі, картопля, цибуля, тощо.

«То все або піде відразу на передову, або поїде в Нове Місто, де сушать борщові набори для наших воїнів. Чи в монастир наш, де ліплять пельмені чи енергетичні батончики. За гроші, виручені від цього ярмарку, придбаємо щось для наших захисників», — розповідає Галина.

Після зустрічі з волонтеркою жінка поспішатиме у міську раду, щоб узгодити деталі цієї ярмарки. А опісля – назад в Італію. Тепер її перебування там – це значно більше, ніж заробітки.

Марія Оринчак
Фото: LMN