Львів став моїм другим домом: історія 36-річної харків’янки, яка виготовляє керамічний посуд (ВІДЕО)

36-річна Ірина Закривидорога все життя мешкала у Харкові та займалась виготовленням керамічного посуду. Після повномасштабного наступу рф жінка з дитиною переїхала до Польщі, а згодом – до Львова, де продовжила займатись власною справою. Жінка розповіла LMN, як покинула вчителювання та почала займатись керамічним посудом, а також як змінила її життя повномасштабна війна, а Львів став її другим домом.

Початок власної справи

Ірина навчалась у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди на факультеті іноземних мов. Майже 4 роки жінка пропрацювала у школі, а потім викладала на приватних курсах. Водночас, ще зі шкільних років вона займалась рукоділлям, адже їй хотілось робити щось своїми руками. Згодом – взялася за виготовлення блокнотів: робила обкладинки, зшивала, додавала різні обкладинки.

Проте, в якийсь момент вона зрозуміла, що уже не хоче цим займатись і тоді відкрила для себе кераміку.

«Я у той час переживала такий дуже важкий період. Коли одне вже не хочеться, а що нове – невідомо. Своїми переживаннями я поділилась з подружкою, яка навчалась на мистецтвознавця в Харківській державній академії мистецтва та дизайну. Тоді вона мені сказала, що у них є кафедра кераміки, і там люди щось ліплять. Ось так в 27 років я почала займатися глиною», – ділитися спогадами Ірина.

Шлях у кераміці

Спочатку Ірина сходила на один майстер-клас. Згодом купила глину, домовилась за випали і почала самостійно ліпити вдома. Це тривало майже пів року. Незабаром вона придбала коло і домовилась, що буде робити випали у майстерні, коли матиме час.

Ще пізніше Ірина відкрила уже свою першу студію. Попит на керамічний посуд був одразу. А свій перший майстер-клас вона провела уже через рік. Жінка розповідає, що до неї постійно писали дівчата, які б хотіли зробити щось самостійно, а не просто купляти те, що майстер уже зробив. На той час, вона проводила лише один майстер-клас на місяць.

Початок повномасштабної війни та переїзд до Польщі

24 лютого 2022 року Ірина разом із сім’єю прокинулась від вибухів. Тиждень вони просиділи у підвалі, адже не планували нікуди виїжджати. Але згодом жінка змінила своє рішення, відтак у березні разом із сином та матір’ю свого чоловіка виїхали в Польщу.

«Ми нічого не брали, я там все купляла. Мені трошки пощастило, адже я потрапила в гірську місцину, де ліс, де можна погуляти. Перший місяць я трошки відходила від тих всіх вибухів, дороги важкої та від переляку загалом. І потім вже думала, що треба шукати можливості для роботи. Десь в середині квітня поїхала в магазин за глиною і взялася ліпити», – розповідає Ірина

Перші замовлення до Ірини надійшли торік на День вишиванки. Вона зробила тарілку із принтом вишиванки і виставила світлину у соціальній мережі, хоч виріб ще не був готовий. Через годину-дві їй написало уже понад 20 людей, які хотіли придбати це. Тоді вона усвідомила, що їй потрібно повертатись до власної справи, адже це відкликається у людських серцях.

Відтак, майстриня почала купувати в Польщі необхідне обладнання. Вона каже, що якби не її робота, то навряд чи їй би вдалося психологічно та емоційно витримати це все. Та згодом Ірина таки вирішує повернутись назад в Україну.

Київ чи Львів?

В Польщі Ірина прожила сім місяців, але хотіла повернутись додому, в Україну. В Харків повертатись з маленьким сином було небезпечно, тож жінка обирала між Києвом та Львовом.

«Але перша думка була все-таки Львів. Коли просто прийшла ідея, що потрібно їхати в Україну, то я думала, що треба їхати у Львів. Я завжди мріяла там побувати, але ніколи до повномасштабної війни не була. Я одразу знала, що Львів – це чарівне місто, я багато чула про саме місто і про архітектуру старовинну», – каже Ірина.

Жінка вирішила, що у Львові їй буде спокійніше, а для її роботи вкрай важливе внутрішнє відчуття.

«Перше враження від Львова було таким: «Боже, як гарно, дуже тепло». Мене дуже гарно зустріли, я одразу знайшла собі помешкання, де жити. Потім знайшлась майстерня. Всі дуже привітні, люди такі, що прагнуть допомогти, щось підказати. Господарі, де я орендую квартиру, то вони мені завжди щось поможуть, я з ними як з родичами. Я не очікувала такого душевного прийому», – додає жінка.

За її словами, вона відчуває та сприймає Львів – як свій другий дім.

Власна справа у Львові

З кінця жовтня майстриня почала проводити майстер-класи у Львові. Спершу до неї приходили переважно переселенці з Харкова. Проте зараз чимало львів’ян також охоче відвідують її майстер-класи.

Цього разу на майстерку завітала 20-річна Соломія разом із своєю подругою:

«Я випадково побачила цей майстер клас в Instagram, тому вирішила, що це мені потрібно. Я дуже задоволена. Це мій перший майстер-клас. Мені дуже сподобалось, все дуже красиво, приємна атмосфера, я обов’язково прийду ще», – ділиться враженнями дівчина.

Зараз Ірина проводить майстер-класи, а також робить індивідуальні замовлення: тарілки, чашки, миски та інший посуд. Більше того, вироби майстрині можна побачити у харківських та закарпатських ресторанах.