«Люблю пекти вночі, коли всі сплять»: 13-річна Соломія Барандій з Яворівщини виготовляє торти на замовлення

Софія Мінджоса

13-річна Соломія Барандій із села Старичі Яворівського району мріє про власну мережу кондитерських. Дівчина випікає торти на замовлення. Перший бісквіт спекла ще два роки тому. З того часу це її улюблене заняття. LMN вирішила поспостерігати за процесом створення вже 103-го торта Соломії.

Зустрічаємось з Соломією в неї вдома. З порогу чується смачний запах. У дівчинки нове замовлення. Сьогодні вона пече торт на день народження. Каже, літом замовлень побільшало. Тепер випікає ледь не щодня.

«Я вже зробила чорнову обкатку торта, – Соломія відкриває холодильник і показує своє творіння. – Це робиться для того, щоб всі крихти прилипли і можна було давати біленький крем. Також торт має спершу стабілізуватися. Бо інакше може втратити структуру, або навіть вилізе начинка. Тому я стягнула його в кільце і поставила в холодильник на три години. Після того він вже не хилитиметься і можна вирівнювати кремом».

Запитую у дівчини, чи багато у неї зараз замовлень.

«Весною, під час карантину, не було взагалі. Не уявляєте, як мені було важко без улюбленої справи. А тепер люди знову почали проводити святкування. Для мене це велика насолода. Зразу і настрій кращий. Дуже люблю цю справу, – розповідає. – Моя бабуся завжди мріяла про власну пекарню. Вона дуже любила випікати. Але згодом поїхала в Італію так, і не здійснивши власну мрію. Тепер я хочу, щоб бабуся зрозуміла, що її мрія передалася мені, і я її здійсню. Пам’ятаю, змалку любила допомагати мамі, коли вона пекла пляцки на свята. Перший свій торт спекла два роки тому на шкільний ярмарок. Це був бісквіт зі сметанковим кремом та ягодами. Його рецепт мама взяла у сусідки, яка працювала господинею на весіллях. Тоді всім однокласникам цей торт дуже сподобався. От і почала пекти частіше».

Соломія поволі витягує торт з холодильника. Каже, що тут потрібно бути вкрай обережною.

«Колись мені так впав майже готовий торт. Перевернувся вершечком на руки. А це було моє перше замовлення! Я так довго його пекла, залишилося тільки задекорувати. Це була вже 12 година ночі. Ми тоді з татом поїхали по продукти і я ще до 4 ранку випікала новий. Тоді дуже переживала, але, на щастя, торт вдався дуже смачний. Тепер навчилась, коли щось не виходить, не опускаю руки, навпаки хочу зробити це ще краще».

– Пам’ятаєш, на що витратила перші зароблені гроші?, – питаю.

«Пішла в кондитерський магазин, – сміється. – Тоді я заробила 300 гривень і за них купила новий шпатлик та баночку кандорин. Це такі блискітки на торт. Я тоді ними дуже тішилася. Довгий час не заробляла на замовленнях, робила все для задоволення. Зараз багато знайомих відмовляють мене від кондитерської справи. Кажуть, що це не професія, лише хобі, а робота має бути інша. Але для чого мені займатися справою, яка приноситиме лише гроші, а не задоволення. Хочу, щоб моя робота робила мене щасливою.

Зараз всі говорять, що наше покоління ліниве, весь час в Інтернеті. Навпаки, ми швидше дорослішаємо. Багато моїх однолітків вже теж десь підробляють. Я по-іншому ставлюся до батьківських грошей, бо знаю, як вони заробляються. Більше ціную їхню роботу. Мені не зручно просити в батьків гроші на власні витрати. Маю свої».

Дівчина знімає кільце з торта і починає намазувати новий крем. Після того він знову має постояти в холодильнику.

«Коли торт повністю охолодиться, його можна буде покрити велюром. Це така суміш шоколаду і какао-масла, яка при контакті з чимось теплим почне стікати. Торт обов’язково має бути холодним, щоб воно правильно наприскувалося. Потім можна вмонтовувати квіти», – пояснює Соломія.

Розповідає, майже всього навчилася самостійно.

«Я годинами читала різні рецепти в Інтернеті, дивилася відеоуроки в ютубі. Дуже хотіла піти на кондитерські курси. На мій день народження батьки мені їх подарували. Скільки тоді було радості! Курси відбувалися у Львові. На них мене возила мама. Я була в захваті від усього. Згодом пішла на ще одні. Загалом відвідала вже п’ять різних курсів».

Соломія каже, бували у неї і конфліктні ситуації з клієнтами.

«Лише один раз таке було. Тоді в мене замовили досить екзотичний торт, з начинкою манго-маракуйя. Попереджала клієнтку, що це незвичне поєднання. Людям більше подобається полуниця чи малина, щось звичніше. Але жінка захотіла саме такий. Зробила його. І коли пізніше запитала в клієнтки, чи сподобався їм торт, вона сказала, що було смачно, але тих грошей не вартувало. Для мене це був справжній удар. Її слова дуже мене заділи. Але згодом зрозуміла, що люди бувають різні і смаки їхні теж.

Часто бувають курйозні випадки. Коли працюєш вдома трохи складно. Рідні відволікають. Тому люблю пекти вночі, коли всі вже сплять. Тоді ніхто не заважає, ніхто не дивиться під руки, нічого не питає».

Однокласники, розповідає, довго не могли повірити, що всю роботу Соломія виконує сама.

«Питали, чи мені допомагає мама. Та ні, вона у мене стоматолог. На роботі щодня до 20.00. В неї нема часу стояти на кухні і випікати зі мною торти. Однокласники, коли я виставляла фотографії десертів в Інстаграмі, говорили, що я їх з Інтернету завантажила. Тепер вже тільки питають, коли я знову щось смачненьке принесу. Тоді всі стають довкола парти і смакують”, – – сміється пекарка.

Витягає з шухляди формочки півсфер. Їх використовують для створення шоколадних кульок. Наливає у них заздалегідь підготовлений шоколад та ставить в холодильник на декілька хвилин.

«Найважче у процесі, коли кажуть, зроби на свій смак. У всіх він різний. В таких випадках стараюся використовувати щось таке, що люблять всі, – полуницю чи малину. Коли роблю кенді-бар, то складно, якщо замовлять багато видів десертів в маленькій кількості.

Люблю малювати торти. Тоді вони виходять такі, як я хочу. А якщо роблю без ідеї, то робота не дуже. Улюблене в процесі для мене – це декорування. Тут фантазія гуляє. На приготування одного торта в середньому витрачаю до 4-ох годин. Мій найважчий торт був на 12 кілограмів – двоярусний. Для нього тільки на обкатку 2 кілограми крему використала».

Соломія відкриває холодильник та дивиться на шоколад – застиг. Далі нагріває сфери та склеює їх докупи. Виходить шоколадна кулька. Запитую, про що мріє юна майстриня.

«Побачити вивіску своєї кондитерської. Зараз я йду до своєї мети. Коли живеш без мрії, то не знаєш до чого прагнути. Для мене дуже важлива підтримка батьків. Люблю, коли мене критикують. Мама і сестра мої найбільші критики, татові завжди все подобається».

Дівчина закінчує останні приготування та каже, що торт готовий. Подає каву та запрошує скуштувати наперед приготовлений десерт.